Йоханан Петровський-Штерн

американський історик, філолог, есеїст, перекладач

Йоханан Петровський-Штерн (англ. Yohanan Petrovsky-Shtern; при народженні — Петровський Іван Миронович[2][а]; нар. 6 квітня 1962(19620406), Київ) — американський історик[3], літературознавець[3], філолог, есеїст, перекладач[3], художник[3]. Професор єврейської історії Північно-Західного університету (Іллінойс, США)[4], член-кореспондент Українського наукового інституту Гарвардського університету (2010)[5][6]. Почесний доктор НаУКМА (2013)[7]. Професор в Українському Вільному Університеті (Freie Ukrainische Universität) в Мюнхені[8][9]. Автор понад сотні статей та низки книг, зокрема «Штетл. Золота доба єврейського містечка», «Анти-імперський вибір: постання українсько-єврейської ідентичности», «Євреї в російській армії, 1827–1917: зрекрутовані в модерність»[10][5].

Йоханан Петровський-Штерн
Yohanan Petrovsky-Shtern 2020.jpg
Народився 6 квітня 1962(1962-04-06) (58 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна Flag of the United States.svg США
Діяльність мовознавець, історик, художник, перекладач
Alma mater Московський державний університет імені М. В. Ломоносова, Брандейський університет і Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Науковий керівник Ентоні Полонськийd, Шауль Штампферd, Артур Ґрінd і Моше Росманd
Знання мов англійська[1], російська, іспанська, іврит, українська, італійська, польська, німецька, португальська, французька, Їдиш, Ладіно, арамейська, білоруська і латина
Заклад Північно-Західний університет
Батько Петровський Мирон Семенович
Мати Петровська Світлана Василівна
Брати, сестри  • Петровська Катерина Миронівна
Сторінка в Інтернеті yps.gallery
Йоханан Петровський-Штерн (2014 рік, НаУКМА)
Йоханан Петровський-Штерн. «Інь-Янь» (2008). Ця картина використана для обкладинки українського видання «Штетл. Золота доба єврейського містечка»
Йоханан Петровський-Штерн. «Вихід» (2009). Ця картина використана для обкладинки українського видання «Анти-імперський вибір: постання українсько-єврейської ідентичности»

БіографіяРедагувати

Йоханан Петровський-Штерн народився 6 квітня 1962 року в Києві, у єврейській родині[11] філолога Мирона та вчительки історії Світлани Петровських[12]. Молодша сестра — російська філолог, німецька журналістка і письменниця Катя Петровська (нім. Katja Petrowskaja).

У дитинстві займався музикою: брав уроки з теорії музики у Леоніда Грабовського[11], співав у хорі «Щедрик»[13]. Йоханан також малював[14], ходив до художнього гуртка у печерському Палаці піонерів у Києві[4]. 1983 року вийшли перші публікації Петровського-Штерна у виданнях «Літературна Україна»[15] та «Литературное обозрение»[16].

1984 року закінчив романо-германське відділення філологічного факультету Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка[17]. 1988 року в Московському державному університеті захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за темою «Поетика Габріеля Гарсіа Маркеса»[17][12].

З 1988 до 1993 року року працював викладачем на кафедрі іспанської філології Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, а з 1989 року — і на кафедрі зарубіжної літератури[12][6]. З 1993 до 1995 року очолював катедру юдаїки Міжнародного Соломонового університету[6].

Наприкінці 1991 року відвідав могилу прадіда, Озилія Кржевіна, на Куренівському кладовищі, і не зміг прочитати надпис івритом, тож із січня 1992 року почав вчити іврит[4][12][2]. Для практики влаштувався до бібліотеки імені В. І. Вернадського, щоб описувати зарубіжну юдаїку[12][18][19][20], де працював до 1995 року[6].

Згодом отримав стипендію Фонда Ротшильда (Яд га-надів), яка давала можливість рік навчатися в Єрусалимі, там також вчився у єшиві, талмудичній академії (Yeshivat Ohr Somayach)[12][6].

1996 року поїхав на навчання до Бостона, щоб навчатися в Брандейському університеті (Массачусетс), де в 2001 році отримав докторський ступінь із сучасної єврейської історії[17]. Паралельно займався викладацькою діяльністю: з 1999 по 2003 роки викладав у Гебрейському коледжі (Бостон)[6], а з 2000 по 2003 роки викладав єврейські та слов'янські студії в університеті Тафтса[6][12].

З 2003 року став викладачем (англ. Assistant Professor)[12], пізніше доцентом (англ. Associate Professor) у Північно-Західному університеті[6]. З 2011 року він є професором єврейської історії історичного факультету Північно-Західного університету[6], станом на листопад 2019 року завідував катедрою єврейських студій[4][21]. З 2009 по 2012 був директором Центру єврейських студій імені родини Краунів (англ. Crown Family Center for Jewish and Israel Studies)[6][15].

Петровський-Штерн був запрошеним професором (англ. Visiting Professor) у Гарвардському університеті, Варшавському університеті, Єврейському університеті (Єрусалим), Національному університеті «Києво-Могилянська академія» (Київ) як лауреат Програми Фулбрайта, Українському католицькому університеті (Львів), коледжі Спертус (Чикаго) та інших[6][10]. З 2010 року він є членом-кореспондентом (англ. Associate Fellow) в Українському науковому інституті Гарвардського університету[6][5]. Він викладав у Національний університеті «Острозька академія»[22], інституті вивчення Голокосту «Ткума» (Дніпро)[23], Київському університеті[24], Вроцлавському університеті[25], в Мюнхенському університеті Людвіга-Максиміліана[26] та інших.

Петровський-Штерн входить до складу академічної ради канадської недержавної організації «Українсько-єврейська зустріч» (UJE, англ. Ukrainian Jewish Encounter) [27], член правління «Києво-Могилянської Фундації Америки» (англ. Kyiv Mohyla Foundation of America, KMFA)[28]. Був членом редакційної ради щорічника «Judaica Ukrainica»[15].

Серед основних інтересів Петровського-Штерна як дослідника є єврейська історія (середньовічна, ранньомодерна, модерна, східноєвропейська, сефардська), культура, містицизм; каббала та хасидизм; взаємини слов'ян та євреїв; сучасна Україна[17].

ДіяльністьРедагувати

Упорядництво та перекладРедагувати

1991 року вийшов збірник оповідань Леонардо Шаша «Смерть інквізитора» (рос. Смерть инквизитора)[29], де Петровський-Штерн був упорядником[2], автором приміток[30], перекладачем оповідання «Найпростіша історія» (рос. Самая простая история) та автором коментаря[31]. Наступного року він опублікував великий авторський збірник оповідань, есе та віршів Хорхе Луїса Борхеса «Письмена бога» (рос. Письмена бога)[32].

Серед перекладів Петровського-Штерна російською є оповідання Хуліо Кортасара, Габрієля Гарсії Маркеса, Хорхе Луїса Борхеса, Гілберта Кіта Честертона[33]; есе Ортеги-і-Гассета[34].

Художня творчістьРедагувати

 
Йоханан Петровський-Штерн. «Карпатський сон» (2009). Ця картина використана на звороті обкладинки українського видання «Штетл. Золота доба єврейського містечка»
 
Йоханан Петровський-Штерн. «Голодомор 1932» (2014)

Йоханан вже у десять років почав займатися у художника Давида Мирецького, йому вдалося рік провчитися з художником[35], але формально художньої освіти він не отримав[35]. Серед художників, які вплинули на нього в дитинстві, є також Борис Лєкар і Михайло Туровський[14]. Він вивчав роботи Андрія Рубльова та Марії Примаченко, учнем якої себе вважає[4], намагаючись знайти свій стиль — використання народного декоративного мистецтва для передачі релігійно-філософських пошуків[14]. Також вивчав твори таких народних художниць як Ганна Собачко, Катерина Білокур[4]. Захоплення малюванням продовжилося до 24 років[14]. 2007 року, після тривалої перерви, він знову почав малювати, поштовхом до чого став стрес від відмов двох видавництв друкувати його книги, від чого залежала його посада й можливість утримувати сім'ю[14].

Петровський-Штерн пояснив зв'язок свого мистецтва та академічних досліджень так[36]:

 

Я — «вченохудожник», [представник] дивного виду — напіввчений і напівхудожник. Я поселився в офісі історичного факультету в Північно-Західному університеті, де ставлю мольберт перед своїми книжковими полицями і пишу картини, які називаються «вченомистецтвом». Це мистецтво натхненне моїм інтересом до східноєвропейської літератури, історії та культури та породжене моїми дослідженнями в цій галузі. Мої «вченомистецькі» картини — це злиття, зіставлення та синтез. Воно [мистецтво] створює образ, який виростає з інтуїції і призводить до парадоксального бачення, що кидає виклик науці. Те, чого я не можу досягти своєю наукою, я прагну добути своїм мистецтвом.

 

Арт-куратор Ендрю Городиський (англ. Andrew Horodysky), характеризуючи виставку «Folkways and Fantasies» (укр. Звичаї та фантазії) в Українському Інституті Америки, написав так[37]:

  Використовуючи оманливо прості єврейські народні, релігійні та культурно-історичні сцени, як основу, твори Петровського-Штерна складають хроніку й ілюструють складні втілення справжнього людського святкування, драми, трагедії та виживання. (…) Візуальні, соціальні, історичні та культурні — єврейські та українські — відсилки у серії картин Петровського-Штерна створюють сцену для підготовки до вимогливої ​​подорожі екзистенційною країною мрій.
 

Василь Махно, критик і поет, прокоментував художню творчість Йоханана так[38]:

  Хоча основні сфери інтересів Петровського-Штерна — історія та література, які охоплюють все від єврейського середньовіччя до хасидського фольклору, від прози Габріеля Гарсія Маркеса до українського ренесансу 1920-х років, та саме на полотні глибина його знань про різні релігії та культури перетворюється на загадковий світ казок та міфів
 
Вибрані виставки

НагородиРедагувати

  • Премія президента Львівського книжкового форуму[4]П. Р. Магочі) (Book Forum Lviv, 2016)
  • Премія американських видавців за професійну та наукову майстерність, почесна згадка (2015)
  • Номінація на Пулітцерівську премію[4] 2015 року за «The Golden Age Shtetl: A New History of Jewish Life in East Europe» (2014 —2015)[6]
  • Національна книжкова премія США з єврейської історії[4] (англ. National Jewish Book Award) за книгу «The Golden Age Shtetl: A New History of Jewish Life in East Europe» в категорії «Історія» (2014)[47]
  • Премія Американської асоціації українознавства[4] за «The Anti-Imperial Choice: The Making of the Ukrainian Jew» (2009 —2010)[48]
  • Премія за видатне викладання коледжу мистецтв і наук Вайнберга Північно-Західного університету (англ. Distinguished Teaching Award, WCAS, Northwestern University) (2008)[6][49]

Вибрана бібліографіяРедагувати

Англійською
Українською

Сім'яРедагувати

ПриміткиРедагувати

а. ^ Петровський-Штерн казав, що потреба змінити ім'я з'явилася після відкриття своєї приналежності до «єврейської крові»[2], 19 серпня 1991 року, у Москві, під час подій серпневого путчу. Він також висловлював думку, що «(…) дуже важко, неймовірно важко бути сином відомої людини. (…) це не тільки щасливий випадок, це також неймовірний психологічний тягар»[12].

ВиноскиРедагувати

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в г Йоханан Петровський-Штерн: Мене цікавлять люди, які відкрили для себе Україну і долучилися до становлення української культури не будучи українцями етнічно. espreso.tv. 03.02.2019. Процитовано 21.08.2020. 
  3. а б в г Петровський-Штерн Й. «Належати до тих, кого вбивають…»: внутрішній вибір Леоніда Первомайського // Judaica Ukrainica : Annual Journal of Jewish Studies. — 2012. — Т. 1. — С. 317—405.
  4. а б в г д е ж и к л Олександр Мотиль (Вересень 2019). Історик і митець Йоханан Петровський-Штерн. krytyka.com. Процитовано 22.08.2020. 
  5. а б в Yohanan Petrovsky-Shtern. huri.harvard.edu (англ.). Процитовано 23.08.2020. 
  6. а б в г д е ж и к л м н п р Yohanan Petrovsky-Shtern. Curriculum Vitae (англ.). Northwestern University, Department of History. Процитовано 21.08.2020. 
  7. Почесні професори та доктори НаУКМА. ukma.edu.ua. Процитовано 23.08.2020. 
  8. Марія ПРИШЛЯК: «Український Вільний Університет — це європейська інституція, яка формує майбутніх лідерів інтеґрації України в Європу». fuvu.org. 27.11.2017. Процитовано 23.08.2020. 
  9. ЙОХАНАН ПЕТРОВСЬКИЙ-ШТЕРН. In memoriam. Мойсей Фішбейн (укр., англ.). UKRAINISCHE FREIE UNIVERSITÄT. Процитовано 26.08.2020. 
  10. а б Yohanan Petrovsky-Shtern (англ.). Процитовано 23.08.2020. 
  11. а б Авторизований переклад з англійської Миколи Климчука за участі Світлани Семенової і Олександри Уралової. Інавгураційна лекція з нагоди вручення звання почесного доктора Національного університету «Києво-Могилянська академія», прочитана 20 січня 2014 року. ju.org.ua. Процитовано 20.08.2020. 
  12. а б в г д е ж и к л Йоханан Петровський-Штерн: «Я завжди ставив перед собою задачі, які я не можу вирішити» / Розмовляла Владислава Москалець — 28 квітня 2018 // «Україна Модерна», Життєписи історії. Інтелектуальні біографії провідних істориків
  13. Марта Фаріон. Йоханан Петровський-Штерн виступив у Чикаґо. svoboda-news.com. Процитовано 20.08.2020. 
  14. а б в г д Stein, Lisa. A Tale of Two Artists. Weinberg Magazine (англ.) (Fall/Winter 2012-13). Процитовано 21.08.2020. 
  15. а б в г д е ж Інавгураційна лекція почесного доктора НаУКМА Йоханана Петровського-Штерна «Українці і євреї: простір взаємодії». 14.01.2014. Процитовано 23.08.2020. 
  16. И. Петровский. Непокоренный голос Чили // Литературное обозрение. — 1983. — Вип. 9. — С. 67.
  17. а б в г Yohanan Petrovsky-Shtern (англ.). scholars.northwestern.edu. Процитовано 20.08.2020. 
  18. Yohanan Petrovsky-Shtern (November 2004). The Master of an Evil Name: Hillel Baעal Shem and His Sefer ha-Ḥeshek. AJS Review (англ.) 28 (2): 217–248. doi:10.1017/S0364009404000157. Процитовано 21.08.2020. 
  19. Еврейские фонды ЦНБ АН Украины: Коллекция пинкасов из фонда А.Гаркави / Предисл. Й. Сергеевой; Сост., подг. текста, вступ, статья и коммент. Й. Петровского // Нов. круг. - 1992. - № 2. - С. 273-288.
  20. Петровский Й. Обзор коллекции пинкасов в Отделе рукописей Центральной научной библиотеки им. Вернадского Национальной Академии Наук Украины / Предисл Ю.Мирмович. - М.: О-во "Еврейское наследие", 1996. - [без паг.]. - (Сер. "Еврейский архив". Вьп.5). (На англ.яз.; предисл. Ю. Мирмович на рус. яз.).
  21. Міжнародна науково-практична конференція «Міста Правобережної України у 1793—1917 рр.: українці, євреї, поляки Умані в умовах імперської асиміляційної політики». ukrainianjewishencounter.org. 20.01.2020. Процитовано 23.08.2020. 
  22. В Острозі відбудеться курс лекцій «Євреї та українці: тисячоліття співіснування». jewish.org.ua. 01.03.2017. Процитовано 27.08.2020. 
  23. Курс лекцій проф.Й.Петровського-Штерна розпочався в Інституті «Ткума». tkuma.dp.ua. 05.09.2018. Процитовано 27.08.2020. 
  24. Курс лекцій: «Євреї та християни на українських землях», проф. Й. Петровський-Штерн. history.univ.kiev.ua. 07.02.2019. Процитовано 27.08.2020. 
  25. Profesor Yohanan Petrovsky-Shtern z USA prowadzi zajęcia (пол.). judaistyka.uni.wroc.pl. 06.12.2018. Процитовано 27.08.2020. 
  26. Prof. Yohanan Petrovsky-Shtern, Ph.D. (нім.). Процитовано 27.08.2020. 
  27. Академічна рада. Процитовано 23.08.2020. 
  28. Board of Directors Kyiv Mohyla Foundation of America (англ.). Процитовано 25.08.2020. 
  29. Шаша Л. Смерть инквизитора: Пер. с итал./Сост. Петровский И. М.; Предисл. Кин Ц. И. — М.: Прогресс, 1991. — 560 с
  30. Шаша Л. Смерть инквизитора (рос.). knigogid.ru. с. 166. Процитовано 28.08.2020. 
  31. И.Петровский,Евгений Михайлович Солонович,Леонардо Шаша,Наталья Ставровская. Смерть инквизитора (рос.). ru.bookmate.com. Процитовано 29.08.2020. 
  32. Борхес Х. Л. Письмена бога: Пер. с исп./ Составитель, автор вступительной статьи и примечаний И.М. Петровский. — М.: Республика, 1992. — 510 с. — ISBN 5-250-01654-5.
  33. Переводы И. Петровского (рос.). Процитовано 21.08.2020. 
  34. Ортега-и-Гассет X. Этюды об Испании / Сост. и пер. А. Матвеева и И. Петровского. Киев, 1994. 319 с. ISBN 5-12-004235-9
  35. а б в Tales, Myths, and Nightmares that Symbolize the Struggle and Strength of the Jewish People. Paintings by artist and historian Yohanan Petrovsky-Shtern on view at Spertus Institute for nine days only — December 9-18, 2012 (англ.). Процитовано 20.08.2020. 
  36. Interview with artist and scholar Yohanan Petrovsky-Shtern. Arts Illustrated. 26.01.2020. 
  37. а б Andrew Horodysky (17.03.2016). Folkways and Fantasies: Yohanan Petrovsky-Shtern at The Ukrainian Institute of America (англ.). artukraine.com.ua. Процитовано 23.08.2020. 
  38. Vasyl Makhno (March 2015). The Tales and Myths of Yohanan Petrovsky-Shtern. 
  39. Ukrainian Institute of Modern Art (01.02.2014). Survival, Spirit, Dreams, Nightmares (англ.). Процитовано 23.08.2020. 
  40. Ukrainian Museum (Березень 2015). The Tales and Myths of Yohanan Petrovsky-Shtern (англ.). Процитовано 23.08.2020. 
  41. Chanes (March 2016). Reimagined Jewish Folk Art At The Ukrainian Institute. 
  42. Еротика куртуазна та іронічна в графіці та живописі. lvivgallery.org.ua. Процитовано 23.08.2020. 
  43. Yohanan Petrovsky-Shtern (англ.). Процитовано 23.08.2020. 
  44. Afisha Kyiv (липень 2019). Виставка. Я ні про що не шкодую. 
  45. Yohanan Petrovsky-Shtern: Legends and Parables (англ.). Процитовано 23.08.2020. 
  46. Yohanan Petrovsky-Shtern. Prefiguration (англ.). Процитовано 26.08.2020. 
  47. Nation­al Jew­ish Book Awards. Past Winners (англ.). jewishbookcouncil.org. Процитовано 21.08.2020. 
  48. Previous winners (англ.). ukrainianstudies.org. Процитовано 21.08.2020. 
  49. Weinberg College Distinguished Teaching Awards (англ.). Процитовано 21.08.2020. 
  50. Ukrainians, Jews and Poles: The Ukrainian Triangle in Historical Perspective] / January 16th 2014, 9.30am - 8.00pm, Embassy of the Republic of Poland, 47 Portland Place, London / 12.00 noon / The Shtetl in Ukraine: a Triangle of Power. Professor Yohanan Petrovsky-Shtern (Northwestern University, Chicago), followed by a Piano Concert by Oxana Petrovsky (Chicago, Illinois) (англ.). ucl.ac.uk. 16.01.2014. Процитовано 20.08.2020. 
  51. Żydowski ślub na Placu po Farze. Para z Ukrainy powiedziała sobie: tak (пол.). 02.08.2018. Процитовано 20.08.2020. 
  52. Anastasiia Simferovska's profile, Department of Slavic Languages and Literatures, Northwestern University (англ.). Процитовано 26.08.2020. 
  53. Lublin, Poland – Polish City Of Lublin Sees First Jewish Wedding In Decades

ПосиланняРедагувати