Арамейська мова

семітська мова

Араме́йська мо́ва (арам. ܐܪܡܐܝܬ «arāmāˀiṯ») — мова семітських племен Передньої Азії. Стала міжнародною мовою в Перській державі з 6 століття до н. е.

Арамейська мова
Поширена вАзербайджан, Вірменія, Індія, Іран, Ірак, Ізраїль, Палестина, Грузія, Ліван, Росія, Сирія, Туреччина
РегіонБлизький Схід, Європа, Закавказзя
Носії445 тис.
Писемністьарамейське письмо
КласифікаціяАфроазійська
 Семіто-хамітська
  Семітська
   Західносемітська
Офіційний статус
Коди мови

Арамейська була мовою Ісуса Христа, який розмовляв галілейським діалектом під час свого громадського служіння.[1][2] Також арамейська була мовою великих розділів біблійних книг Даниїла та Езри, а також однією з мов Талмуду.

У древньоперській державі арамейська мова була офіційною мовою також для західної частини імперії, включаючи Єгипет та Малу Азію. Арамейська мова була витіснена арабською мовою у 7 сторіччі н. е.

Мова має 3 основні діалекти: західно-арамейський, східно-арамейський, або вавилоно-арамейський, і центрально-арамейський (так звана сирійська мова).

Писемні пам'ятки дуже багаті: найдавніші з них сягають 8 сторіччя до н. е. Залишки діалектів арамейської мови й досі зберігаються в окремих місцях Іраку та Закавказзя під назвою — новосирійська (або айсорська) мова.

Використання в сучасній культурі

ред.

В Україні існує гурт із назвою «Таліта Кум» (Talitha Cumi), що походить з арамейської мови, де означає «Дівчино, підведись!» (Ісусові слова до мертвої дівчини).

Мову використано у американському фільмі Страсті Христові (англ. The Passion of the Christ), в якому розповідається про останній день Христа. Актори у фільмі розмовляють або арамейською мовою, або латиною. Режисер Мел Гібсон, переконаний католик, вважав, що всі й так знають, про що йдеться у фільмі. Все ж його вмовили додати субтитри.

Примітки

ред.
  1. Якими мовами говорив Ісус? (англ.). Архів оригіналу за 1 листопада 2019. Процитовано 1 листопада 2019.
  2. Якою мовою говорив Христос?. Слово (укр.). 23 серпня 2017. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 1 листопада 2019.

Посилання

ред.

Література

ред.