Вікіпедія

Махно Василь Іванович

український поет, перекладач, літературознавець
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Махно.

Василь Махно (нар. 8 жовтня 1964, Чортків Тернопільської області) — український поет, прозаїк, есеїст, перекладач, літературознавець. З 1995 року — член Національної спілки письменників України, АУП (1996-2000) .Учасник літературного гурту «Західний вітер» (1992). Кандидат філологічних наук (1995). Член міжнародного ПЕН-клубу (2003); Член Українського ПЕН.

Василь Іванович Махно
Народився8 жовтня 1964(1964-10-08) (60 років)
м. Чортків, Тернопільська область, нині Україна
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьписьменник
Alma materТернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка
ЗакладЯгеллонський університет
Нагородипремія ім. Степана Будного
Премія журналу «Кур'єр Кривбасу» (2007, 2008)
Фонду Ковалевих (2009)
Міжнародна поетична премія «Повелье Мораве» (Сербія) (2013)
книга року ВВС
CMNS: Махно Василь Іванович у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

ред.

Василь Махно народився в Чорткові 8 жовтня 1964 р.

Закінчив Тернопільський педагогічний інститут (нині ТНПУ), викладав літературу у Тернопільському університеті, а згодом — у Ягеллонському (Краків). Неодноразово брав участь в міжнародних поетичних фестивалях. До 2000 року жив та працював у Тернополі. 2000 року виграв Зелену картку та переїхав жити та працювати до США (Нью-Йорк)[1]. Обійняв посаду ключового науковця НТШ-Америка.

31 травня 2015 року мав зустріч з бучачанами в місцевому «АРТ-дворі»[2].

Творчість та досягнення

ред.

Лауреат премій ім. Степана Будного (1994), журналу «Кур'єр Кривбасу» (2008, 2009), Фонду Лесі та Петра Ковалевих (2009), Міжнародної премії «Povelje Morave» (2013).

Збірка оповідань «Дім у Бейтінґ Голлов» («Видавництво Старого Лева») була визнана книгою року BBC-2015[3]. Друкувався у періодичних виданнях. Автор чотирнадцяти поетичних збірок, п’ятьох книжок есеїстики, збірки оповідань, роману та двох п’єс; його вірші, проза, есе та драми перекладено польською, німецькою, сербською, англійською, литовською, чеською, івритом, іспанською, китайською, монгольською,турецькою мовами — більше, ніж 25 мовами світу.

Перекладає сучасну польську, німецьку, американську, сербську, білоруську і російську поезію, зокрема твори Ґ. Бенна, Р. Карвера, Ф. Ларкіна. Ч. Мілоша.

 
Рукопис вірша з циклу "Ду Фу" Василя Махна

Поезія

ред.
  • «Схима» (Тернопіль: Збруч, 1993)
  • «Самотність цезаря» (Тернопіль: Лілея, 1994)
  • «Книга пагорбів та годин» (Тернопіль: Лілея, 1996)
  • «Лютневі елегії та інші вірші» (Львів: Каменяр, 1998)
  • «Плавник риби» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2002)
  • «38 віршів про Нью-Йорк» (К.: Критика, 2004)
  • «Cornelia Street Cafe» (Київ: Факт, 2007)
  • «Зимові листи» (К.: Критика, 2011)
  • «Я хочу бути джазом і рок-н-ролом. Вибрані вірші про Тернопіль і Нью-Йорк» (Тернопіль: Крок, 2013)
  • «Ровер» (Тернопіль: Крок, 2015)[4]
  • «Єрусалимські вірші» (К.: Критика, 2016)[5][6][7]
  • «Паперовий міст» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2017)
  • «Поет, океан і риба» (Харків: Фоліо, 2019)
  • «Одновітрильний дім» [Архівовано 5 серпня 2021 у Wayback Machine.] (Львів: Видавництво Старого Лева, 2021)

Про поезію Василя Махна

ред.
  • Махнова особлива сила — в його подиву гідних образах. З давнішої творчости він приносить y нoвi вірші алогічну, a іноді антилогічну, асоціятивну чи навіть «підсвідому» організацію й цілих текстів, й окремих образів. Але в цих нових «прозаїчних» просторах така організація навіть буденних деталей стає явно домінантною: тут Махно найщільніше наближається до Ешбері, хоч ніколи нe доходить до його світу радикальної випадковості.

Богдан Рубчак, 2009.

  • Парадокс (і водночас закономірність) полягає в тому, що українське слово Василя Махна саме через поетів «американізм» і нью-йоркський «регіоналізм» увійшло в сучасний багатомовний і багатонаціональний поетичний контекст, набуло широкого резонансу. З-поміж українських поетів, котрі живуть і працюють як на «материку», так і в зарубіжжі, Василь Махно належить до найвідоміших, хоча не для всіх і в усьому прийнятний, наважуся навіть сказати модних, за ним ганяються ЗМІ з проханням про інтерв'ю, його багато перекладають і друкують в Америці, Європі і Росії.

Юрій Барабаш, Кур'єр Кривбасу, 2014.

  • «Махно — українець, який став космополітом, і космополіт, який залишається українцем. Він, мабуть, перший з українських поетів, який узяв на себе відповідальність за втрачений багатокультурний всесвіт України… Багатомовне середовище, з нью-йоркської вершини якого видно цілий світ, полегшило поетові його лінґвістичне вигнання; мало того, урбаністичну розмаїтість Америки, яка нагадує йому про багатомовний усесвіт польсько-єврейських містечок на околицях Австро-Угорської імперії, він уважає своїм власним надбанням. Із часом метод, у який Махно накопичує матеріяли для своїх творів, і самі ті твори розкриють дослідникам ставлення поета до російської літературної спадщини, польських історичних посилань, сучасної американської просодії та української культурної традиції…»[1] [Архівовано 16 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
    Йоханан Петровський-Штерн
 
Василь Махно виступає у воєводській бібліотеці міста Жешува, 2022

Проза

ред.
Романи
  • Василь Махно. Вічний календар. Львів: Видавництво Старого Лева, 2019. 624 с. ISBN 978-617-679-725-8[8]
Збірка оповідань

Про прозу Василя Махна

ред.
  • Василь Махно у своїй прозі запитує: чи дім буває у множині? Чи він взагалі буває, зважаючи на те, що ми майже завжди покидаємо дім дитинства, і що він переважно існує лише у нашій пам'яті? Чи можна повернутися додому? — і, якщо можна, то що, крім пам'яті, на нас там чекає? Чотири оповідання із збірки — про Україну («Капелюх, дактилі, сливи», «Онуфрій і Титєна», «На автобусній», «Польський ровер, руська рама»), а чотири — про життя у США («Дім у Бейтінґ Голлов», «Бруклін, 42 вулиця», «Коли на шию надівають вінок із чорнобривців», «Соло дрозда»). Тут знайдемо все, що так добре виходило у Василя Махна вже в есеях — чітко виписані деталі, ті самі, які не можна вигадати, а тільки підглянути; економність і ємність тексту; жваву сюжетну динаміку. Але головне, як на мене, полягає в філософському наповненні…[10]

Оксана Луцишина, ЛітАкцент

  • Поет Василь Махно продовжує розширювати межі власної творчості, освоюючи нові жанри. Після книжки есеїв «Котилася торба» автор пропонує нам збірку оповідань «Дім у Бейтінг Голлов». Мода на малу прозу, отже, триває. Але для визнаного поета книга прози — це найперше виклик критикам, шанувальникам і просто єхидним персонажам літературного процесу.[11]

Оксана Щур, ЛітАкцент

  • Характерною особливістю малої прози Махна є уважний погляд на момент тут-і-тепер, який дає змогу сприймати найвіддаленіше минуле як близьке. Усі тексти споріднює тема пам'яті, і вона почасти є умовою цілісности постатей і персонажів оповідань. Найяскравіше це проявляється саме в оповіданнях з північноамериканського континенту. У текстах «Дім у Бейтінґ Голлов», «Соло Дрозда», «Коли на шию надівають вінок із чорнобривців» пам'ять формує композицію тексту, що перемикається із теперішнього на минуле. Темп такого перемикання у різних оповіданнях (та й у частинах одного і того ж твору) відрізняється і дає авторові змогу то уповільнювати дію, то пришвидшити її.
    Юлія Ємець-Доброносова. Критика.

Есеїстика

ред.

Есеї друкувалися в часописах «Критика», «Кур'єр Кривбасу».

П'єси

ред.
  • Махно Василь. Bitch/beach Generation // Київська Русь. Одеса. Хвилі. 2007. № 11. С. 214—240
  • Махно Василь. Coney Island: драма-оперета // Кур'єр Кривбасу. 2007. № 9–10 (вер.-жовт.). С. 127—138

Переклади

ред.

Перекладає сучасну польську, американську та сербську поезії.

Літературознавство

ред.
  • «Художній світ Богдана-Ігоря Антонича» (1999)

Укладач

ред.
  • «Дев'ятдесятники» (1998)

Переклади творів іноземними мовами

ред.

англійською

  • Thread And Selected New York Poems (2009)
  • Winter Letters: & Other Poems (2011)
  • Paper Bridge (2022)

польською

  • Wedrowcy. Poznan (2003)
  • 34 wiersze o Nowym Jorku i nie tylko. Wroclaw (2006)
  • Nitka, Sejny (2009)
  • Dubno, kolo Lezajska. Lezajsk (2013)
  • Listy i powietrsze. Lublin, 2015
  • Express «Venecia». Mikolow (2016)
  • Kalendarz wieczności. Warzawa (2021)
  • Wiersze Jerozolimskie oraz 16 innych wiersze. Czestochowa (2022)
  • Psalmy. Sejny (2022)

сербською

  • Crna rupa poezije. Filip Visnic (2013)
  • свадбарски купус. Београд: Alma (2017)

російською

  • «Куры не летают». Харьков (2016)[2] [Архівовано 17 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
  • Частный комметарий к истории. Днипро: Гарда (2018)
  • Вечный календарь. Харьков (2021)

румунською

  • Fiecare obiect îşi are locul său: poezii alese. Craiova, Scrisul Românesc Fundația Editura (2009)

німецькою

  • Das Haus in Baiting Hollow. Leipzig, Leipziger Literaturverlag (2020)

литовською

  • Patarimas kaip geriau rašyti eilėraščiu. Vilnius (2024)

Нагороди

ред.
  • Премія Степана Будного (1993)
  • Премія журналу «Кур'єр Кривбасу» (2007, 2008)
  • Фонду Ковалевих (2009)
  • Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2010)
  • Міжнародна поетична премія «Повелье Мораве» (Сербія) (2013)
  • Книга Року BBC (2015)
  • Фіналіст премії ім. Юрія Шевельова (2015)
  • Півфіналіст Angelus (2016)[14][15]
  • 100 людей культури (2016)[16]
  • «Encounter» prize of the Ukrainian Jewish Encounter (Canada / Bookforum Lviv)(2019)[17]
  • переможець першої Українсько-єврейської літературної премії «Зустріч» за роман «Вічний календар»[18]
  • Фіналіст премії міста літератури ЮНЕСКО (2020)
  • Спеціальна відзнака UA: Радіо Культура (2020)
  • Medal Wschodniej Fundacji Kultury «Аkcent» (2024)

Аудіозаписи творів

ред.


Фільм про Василя Махна

ред.

В 2015 році український кінорежисер Олександр Фразе-Фразенко та продакшн-студія «OFF Laboratory» випустили повнометражний документальний фільм «Дім на сімох вітрах. Портрет Василя Махна»[19]. Фільм містить в собі філософські роздуми Махна, читання віршів на вулицях Нью-Йорку, хроніку з дев'яностих. Фільм виконаний у специфічному фірмовому стилі Олександра Фразе-Фразенка, який розмиває межі між документалістикою та сюрреалістичним поетичним кіно. Прем'єра відбулася на Форумі видавців у Львові[20]. Американська прем'єра відбулася взимку 2017 року в Колумбійському університеті[21]. У видавництві Harvard Book[22] на початку 2017 року вийшла книга «The House on Seven Winds. The Complete Script»[23], присвячена фільму.

Примітки

ред.
  1. ↑ На дві країни. Як український письменник Василь Махно живе в Америці [Архівовано 11 серпня 2020 у Wayback Machine.]. Українська правда. Життя, 2 травня 2018
  2. ↑ Василь Махно зустрічався з бучачанами в АРТ-дворі. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 червня 2015.
  3. ↑ У Книзі року ВВС та Дитячій книзі року ВВС перемогли Махно і Бачинський. BBC. 11 грудня 2015. Архів оригіналу за 5 серпня 2018. Процитовано 16 грудня 2015.
  4. ↑   Книгу поезію та есе «Ровер» Василь Махно презентує у Тернополі на YouTube // Телекомпанія TV-4, 3 червня 2015
  5. ↑ Єрусалимські вірші/Jerusalem Poems | КРИТИКА. krytyka.com. Архів оригіналу за 16 жовтня 2016. Процитовано 10 січня 2017.
  6. ↑ "Єрусалимські вірші" - нова поетична збірка Василя Махна, архів оригіналу за 13 січня 2017, процитовано 10 січня 2017
  7. ↑ «Єрусалимські вірші» Василя Махна вийшли друком | КРИТИКА. krytyka.com. Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 10 січня 2017.
  8. ↑ Вічний календар. Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 23 квітня 2020.
  9. ↑ Україна, Віталій Червоненко ВВС. Василь Махно: моя книга - про рідний дім. BBC Україна. Архів оригіналу за 13 січня 2017. Процитовано 10 січня 2017.
  10. ↑ Дім атлантичного вітру. ЛітАкцент. Архів оригіналу за 13 січня 2017. Процитовано 10 січня 2017.
  11. ↑ коментує, Катя. Генрі Міллер з Чорткова: прозова книга Василя Махна. ЛітАкцент. Архів оригіналу за 13 січня 2017. Процитовано 10 січня 2017.
  12. ↑ Василь Махно. Парк культури та відпочинку імені Ґертруди Стайн | КРИТИКА. krytyka.com. Архів оригіналу за 11 квітня 2016. Процитовано 10 січня 2017.
  13. ↑ Василь Махно. Котилася торба | КРИТИКА. krytyka.com. Архів оригіналу за 27 жовтня 2016. Процитовано 10 січня 2017.
  14. ↑ Двоє українців є півфіналістами літературної нагороди «Angelus 2016». Polskie Radio dla Zagranicy. Архів оригіналу за 13 січня 2017. Процитовано 10 січня 2017.
  15. ↑ Two Ukrainians enter semifinal for Angelus 2016 literary award. uatoday.tv. Архів оригіналу за 13 січня 2017. Процитовано 10 січня 2017.
  16. ↑ Василь Махно – вперше в списку ТОП-100 людей культури журналу «Новое время» | КРИТИКА. krytyka.com. Архів оригіналу за 12 листопада 2016. Процитовано 10 січня 2017.
  17. ↑ Eternal Calendar by Vasyl Makhno wins the “Encounter” prize. ukrainianjewishencounter.org/en. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 2 березня 2021.
  18. ↑ Премія «Зустріч»: члени журі про роман Василя Махна «Вічний календар». Видавництво Старого Лева (укр.). 18 вересня 2020. Процитовано 15 листопада 2024.
  19. ↑ Oleksandr Fraze-Frazenko (15 серпня 2015), Дім на сімох вітрах. Портрет Василя Махна (офіційний трейлер), архів оригіналу за 19 лютого 2017, процитовано 18 лютого 2017
  20. ↑ На Форумі видавців відбудеться прем’єра фільму про Нью-Йоркську Групу та Василя Махна. Відео. tvoemisto.tv. Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 18 лютого 2017.
  21. ↑ FILM SCREENING: The House on Seven Winds: Vasyl Makhno's Portrait | Columbia | Harriman Institute. harriman.columbia.edu (англ.). Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 18 лютого 2017.
  22. ↑ The House on Seven Winds; The Complete Script | Harvard Book Store. shop.harvard.com (англ.). Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 23 лютого 2017.
  23. ↑ Fraze-Frazenko, Oleksandr; Makhno, Vasylʹ; Gerasymiv, Olga; Popovych, Orest (1 січня 2017). The house on seven winds: the portrait of Vasyl Makhno: the complete script (вид. First edition: January 2017). Cambridge, Massachusetts: Harvard Book Store off books. ISBN 9781635874594. Архів оригіналу за 23 лютого 2017. Процитовано 23 лютого 2017.

Джерела

ред.
  • Енциклопедія Сучасної України. Київ. 2018. Том 19. стр 554- 555. ISBN 978-966-02-8345-9 (том19)
  • Весна Х., Ткачов С. Махно Василь Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 478. — ISBN 966-528-199-2.
  • Літературні вечори в Українському Інституті Модерного Мистецтва Чикаго, 1973—2006 // Укладачі: Віра Боднарук, Володимир Білецький. — Донецьк : Український культурологічний центр, 2006. — 140 с.
  • Chernetsky Vitaly. From Anarchy to Connectivity to Cognitive Mapping: Contemporary Ukrainian Writers of the Younger Generation Engage with Globalization Canadian-American Slavic Studies; 2010, Vol. 44 Issue 1-2. — P. 102.
  • Кінь O. Махно В.: Енциклопедія сучасної України т 19, 2018, 554—555.
  • Lutzyshyna Oksana. «Winter Letters» Across Time and Space // The Ukrainian Weekly. 2012, June 10, p. 10
  • Rewakowicz Maria. Thread and Selected New York Poems // Journal of Ukrainian Studies;2010/2011, Vol. 35/36, p.391
  • Rudnytzky Leonid. A Poetical Voice of the Ukrainian Diaspora: Random Notes on the Poetry of Vasyl Makhno. Ukrainian Quarterly; Spring-Winter 2012, Vol. 68 Issue 1-4, p.158
  • Yohanan Petrovsky-Shtern, Smell of a Hallah: Jews and Jewish Civilization in Vasyl Makhno, in: Yohanan Petrovsky-Shtern / Vladimir Ze’ev Khanin (ed.), After Soviet State Antisemitism: Emigration, Transformation, and the Re-Building of Jewish Life Since 1991. Berlin 2024, (Post-Soviet Jewry in Transition; 2) ISBN 9783110790993, 241–263.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Махно_Василь_Іванович&oldid=43899096