Зудіна Марина В'ячеславівна

російська акторка

Мари́на В'ячесла́вівна Зу́діна (нар.. 3 вересня 1965, Москва, Російська РФСР, СРСР) — радянська і російська актриса театру і кіно. Народна артистка Російської Федерації (2006)[2].

Зудіна Марина В'ячеславівна
рос. Марина Вячеславовна Зудина
Зображення
Зображення
Ім'я при народженні Марина Вячеславовна Зудина
Народилася 3 вересня 1965(1965-09-03)[1] (58 років)
Москва, СРСР
Національність росіянка
Громадянство  СРСР
 Росія
Діяльність акторка
Alma mater Російський університет театрального мистецтва (1986)
Роки діяльності 1984 — дотепер
Чоловік Олег Табаков (1994—2018)
Діти Табаков Павло Олегович і Maria Tabakovad
IMDb nm0958461
Нагороди та премії
Народний артист Росії
Народний артист Росії
Заслужений артист Росії — 1995

CMNS: Зудіна Марина В'ячеславівна у Вікісховищі

Вдова народного артиста СРСР Олега Табакова.

Біографія ред.

Марина Зудіна народилася 3 вересня 1965 року в Москві в родині журналіста В'ячеслава Васильовича Зудіна і вчительки музики Ірини Зудіної[3]. Дитячі роки пройшли в районі станції метро «Преображенська площа».

А перші три роки свого життя Марина з батьками провела в Інті (Комі АРСР), куди після університету направили її батька. У дитинстві дівчинка не мала виражених здібностей, не вміла співати й танцювати, тому в художній самодіяльності участі не брала. Однак її мати, будучи музичним працівником, стала наполегливо з нею займатися. У дев'ять років Марина захопилася оперою і мріяла стати оперною співачкою. Ще через рік зацікавилася балетом і навіть спробувала вступити до хореографічного училища, але не пройшла за віком. У старших класах середньої школи серйозно вирішила стати актрисою, добре підготувалася, рік займалася з фоніатром, щоб розвинути голос. Мріяла навчатися в театральному училищі тільки у Олега Табакова.

У 1981 році, у шістнадцятирічному віці, не здавши до того часу ще жодного випускного іспиту в середній школі (школу закінчила трохи пізніше з двома четвірками, решта п'ятірки), прийшла до ГІТІСу на конкурс до Олега Табакова і потрапила вже не на основні тури прослуховування, а — добір, відразу пройшла співбесіду, отримала дві п'ятірки і вступила[4].

Особисте життя ред.

У 1986 році закінчила Державний інститут театрального мистецтва імені А. В. Луначарського — ГІТІС (акторський курс Олега Табакова та Авангарда Леонтьєва) і була прийнята до трупи Московського театру-студії під керівництвом Олега Табакова.

Між маститим педагогом і юною актрисою розгорівся роман. Через десять років Олег Табаков і Марина Зудіна офіційно оформили шлюб. У їх родині народилися двоє дітей: Павло Табаков (нар. 1 серпня 1995) і Марія Табакова (нар. 7 квітня 2006)[5].

26 грудня 2020 року була госпіталізована до Боткінської лікарні з діагнозом «вертебро-базилярній недостатність» (порушення функціонування головного мозку внаслідок ослаблення кровотоку в артеріях). Сама Зудіна своє погане самопочуття і госпіталізацію заперечує.[6]

У лютому 2022 року виступила проти російського вторгненні в Україну.

Творчість ред.

Ролі в театрі ред.

Московський театр-студія під керівництвом Олега Табакова ред.

Московський Художній театр імені А. П. Чехова ред.

  • «Антігона» за п'єсою Жана Ануя. Режисер: Темур Чхеїдзе — Антігона
  • «Качине полювання» О. В. Вампілова. Режисер: Олександр Марін — Галина
  • «Остання жертва» О. М. Островського. Режисер: Ю. І. Єрьомін — Юлія Павлівна Тугіна, молода вдова
  • «Тартюф» Мольєра. Режисер: Ніна Чусова — Ельміра, дружина Оргона
  • «Жінка з моря» Г. Ібсена — Еліда
  • «Подія» М. О. Булгакова. Режисер: Костянтин Богомолов — Любов Трощейкіна, дружина художника Олексія Максимовича
  • «Ідеальний чоловік. Комедія». Твори К. Ю. Богомолова за творами Оскара Вайлда. Режисер: Костянтин Богомолов — місіс Чівлі, шантажистка, колишня однокласниця леді Чілтерн
  • «Карамазови». Фантазії режисера К. Ю. Богомолова на тему роману Ф. М. Достоєвського. Режисер: Костянтин Богомолов — Хохлакова-кубушка (Катерина Йосипівна Хохлакова)
  • «Трамвай „Бажання“» (сцени з міського життя) Т. Вільямса. Режисер: Роман Феодори — Бланш Дюбуа
  • «Мушкетери. Сага. Частина перша». Твір К. Ю. Богомолова. Романтичний треш-епос за мотивами роману Александра Дюма. Режисер: Костянтин Богомолов — Міледі
  • «350 Сентрал парк Вест, New York, NY 10025» за п'єсою Вуді Аллена. Режисер: Костянтин Богомолов — Філліс Ріггс, психоаналітик, дружина Сема

Ролі в кіно ред.

Рік Назва Роль
1984 ф Ще люблю, ще сподіваюся дружина Петра Захарова
1985 ф Валентин і Валентина Валентина
1985 ф Особиста справа судді Іванової Ольга Миколаївна, вчителька музики
1985 ф Після дощику в четвер Мілоліка
1986 ф Подорож мсьє Перрішона Анрієтті
1986 ф По головній вулиці з оркестром Ксюша, дочка Муравіних
1987 ф Забави молодих Світлана Бобильова, студентка технікуму
1987 ф Дні і роки Миколи Батигіна Юля
1989 ф Життя за лімітом Маша, лімітниця
1989 ф Молода людина з хорошої сім'ї Аріна
1989 ф Шляхетний розбійник Володимир Дубровський Марія Кирилівна Троєкурова (Маша)
1990 ф Мордочка Віра, подруга Гени
1990 ф Під північним сяйвом Анна
1992 ф Сповідь утриманки Марія Смирнова, провінційна утриманка
1992 ф Тридцятого знищити! Лана (роль озвучила Наталія Гурзо)
1995 ф Німий свідок / Mute Witness Біллі Гьюз, глухоніма дівчина, фахівчиня із спецгриму в кіно
1995 ф Трибунал (Швеція) адвокатка
1996 ф Золотий туман знімалася
1996 ф Справи смішні, справи сімейні знімалася
1998 ф За два кроки від неба Віра
2002 с За лаштунками Тетяна Занегін, актриса, «прима» театру
2005 с Єсенін Зінаїда Миколаївна Райх, перша дружина Сергія Єсеніна
2006 с Ад'ютанти любові Аглая Ланська, сестра Євдокії Черкасової, мати Варвари Ланської, тітка Петра Черкасова, дружина Дмитра Неврева
2007 ф Ювілей Кіра
2008 с Спадщина Ліза
2009 с Непоодинокі Марія
2009 с Танго з ангелом Лідія Верницька, ворожка, психологиня, мати Івана
2010 с Французький лікар Ніна Дмитрівна Дорохова, головний лікар
2010 ф Люблю 9 березня! Катерина Казанцева, письменниця
2012 ф Око Боже (документальний фільм) Ірина Олександрівна Антонова, радянський і російський мистецтвознавець
2013 ф Обмани, якщо любиш Олена Сергіївна, мати Сергія і Марти
2018 с Хороша дружина Світлана Гранова, юристка, адвокатеса в юридичній фірмі «Швець, Гранова, Калінін і партнери»
2019 с Утриманки Людмила (Мила) Долгачова, дружина Ігоря Долгачова, коханка Кирила Сомова
2019 ф Ампір V мати Рами (Романа Шторкіна)

Визнання ред.

Державні нагороди та звання ред.

Громадські нагороди та премії ред.

  • 1996 — "спеціальна згадка журі на Міжнародному фестивалі фантастичних фільмів в Жерармереі (Франція) — за виконання ролі Біллі Гьюз у фільмі «Німий свідок» («Mute Witness») (1995; ФРН, Велика Британія, Росія) режисера Ентоні Воллера.
  • 1997 — премія газети «Комсомольська правда» — за ролі у виставах «Прощайте… і рукоплескайте!» А. Богдановича і «Старий квартал» Т. Вільямса на сцені Московського театру-студії під керівництвом Олега Табакова.
  • 1999 — театральна премія газети «Московський комсомолець» у номінації «Найкраща жіноча роль» в категорії «Полуметри» — за роль Настасії Пилипівни в спектаклі «Ідіот» за романом Ф. М. Достоєвського на сцені Московського театру-студії під керівництвом Олега Табакова.
  • 1999 — російська театральна премія «Чайка» — за роль Паоли у виставі «Сублімація кохання» за п'єсою Альдо де Бенедетті на сцені Московського театру-студії під керівництвом Олега Табакова.
  • 2011 — театральна премія газети «Московський комсомолець» у номінації «Найкраща жіноча роль другого плану» в категорії «Полуметри» — за роль Аркадіної у виставі «Чайка» на сцені Московського театру-студії під керівництвом Олега Табакова.
  • 2012 — іменна 17-та премія Олега Табакова за досягнення в галузі культури — «за безумовні творчі перемоги у втіленні ролей» Аркадіної та Любові Трощейкіної у виставах «Чайка» і «Подія»[8].
  • 2014 — премія «Творче відкриття» імені Олега Янковського — «за точне втілення режисерського задуму і віртуозну акторську гру» у виставах «Карамазови» та «Ідеальний чоловік. Комедія» на сцені МХТ імені А. П. Чехова.
  • 2016 — іменна 21-ша премія Олега Табакова за досягнення в галузі культури — «за творчі досягнення в спектаклях МХТ імені А. П. Чехова останніх років»[9].

Примітки ред.

  1. ČSFD — 2001.
  2. а б Указ Президента Российской Федерации В. Путина № 120 от 15 февраля 2006 года «О награждении государственными наградами Российской Федерации». [Архівовано 13 листопада 2019 у Wayback Machine.] Официальный сайт Президента Российской Федерации // kremlin.ru
  3. http://www.chsvu.ru/poslednie-novosti/marina-zudina/
  4. Марина Райкина. Марина Зудина: «Влюблённость в Табакова оказалась космической. Я могла часами ждать его на морозе». [Архівовано 24 грудня 2019 у Wayback Machine.] Газета «Московский комсомолец» // mk.ru (2 сентября 2015 года)
  5. ВИДЕО. Олег Табаков и Марина Зудина в программе «Сегодня вечером» с Андреем Малаховым. Выпуск от 19 декабря 2015 года. [Архівовано 28 листопада 2020 у Wayback Machine.] «Первый канал» // 1tv.ru
  6. Выяснились подробности госпитализации вдовы Табакова: «скорую» вызывать не хотела. www.mk.ru (рос.). Архів оригіналу за 27 грудня 2020. Процитовано 27 грудня 2020.
  7. Указ Президента Российской Федерации Б. Ельцина № 551 от 30 мая 1995 года «О награждении государственными наградами Российской Федерации». [Архівовано 14 червня 2020 у Wayback Machine.] Официальный сайт Президента Российской Федерации // kremlin.ru
  8. Олег Табаков наградил своей премией Андрея Звягинцева, Владимира Познера и Константина Хабенского. [Архівовано 17 серпня 2018 у Wayback Machine.] Информационное агентство России «ТАСС» // tass.ru (10 апреля 2012 года)
  9. Ксения Коробейникова. Олег Табаков вручил именную премию. [Архівовано 19 квітня 2021 у Wayback Machine.] Газета «Московский комсомолец» // mk.ru (24 марта 2016 года)

Посилання ред.