Відкрити головне меню

Мики́та Сергі́йович Михалко́в (рос. Никита Сергеевич Михалков; нар. 21 жовтня 1945(19451021)) — відомий російський режисер, актор та продюсер, народний артист РРФСР. Син Сергія Володимировича Михалкова. Голова Союзу кінематографістів РФ1997), президент Російського фонду культури з 1993 року. Дійсний член Академії гуманітарних наук. З 1998 року — президент Московського міжнародного кінофестивалю. Внесений до Переліку осіб, які створюють загрозу нацбезпеці України[3].

Михалков Микита Сергійович
рос. Никита Сергеевич Михалков
Председатель Союза кинематографистов России Никита Михалков.jpeg
Дата народження 21 жовтня 1945(1945-10-21)[1] (73 роки)
Місце народження Москва, СРСР
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія[2]
Релігія православна церква
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії (1971), Театральний інститут імені Бориса Щукіна, Центральна музична школа (1959) і GOU CO No. 1239[d]
Професія кінорежисер
Член у Російський фонд культури[d] і Спілка кінематографістів Росії
Нагороди
IMDb ID 0586482
trite.ru
CMNS: Nikita Mikhalkov на Вікісховищі

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився 21 жовтня 1945 року в Москві. Батько — відомий дитячий письменник та комуністичний діяч Сергій Володимирович Михалков, мати — Наталя Петрівна Кончаловська.

1958-62 рр. був учнем і актором середньої школи при Театрі ім. Станіславського. Навчався на акторському факультеті театрального училища ім. Щукіна (майстерня Л. Шахматова). Закінчив режисерський факультет ВДІК. Дебют у кіно як актора відбувся 1959 року.

  • 19631966 — навчвася на акторському відділенні у театральному училищі ім. Щукіна.
  • 1971 — закінчив режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (майстерня М. І. Ромма).
  • У 19801991 вів майстерню ігрового кіно.
  • З 1988 року — президент студії ТриТе.

Політична діяльністьРедагувати

Влітку 2011 року, напередодні виборів президента Російської Федерації 2012, Микита Михалков заявив про бажання балотуватися на посаду президента. Він сказав, що «…втомився бути маріонеткою і хоче спробувати повести Росію за собою».[4]. Потім поміняв рішення і виступив представником кандидата в президенти В. В. Путіна і навіть замість Путіна взяв участь у публічних теледебатах проти іншого кандидата в президенти — Ірини Прохорової, сестри підприємця та політика Михайла Прохорова. На думку багатьох аналітиків, ці дебати виграла Ірина Прохорова. Сам Михалков після цього визнав, що сам би прогосував за Прохорову.[5]

Ставлення до УкраїниРедагувати

Під час Євромайдану та російської інтервенції до Криму і на Донбасі зайняв різко імперську позицію, виступив з кількома відозвами по телебаченню. В них, зокрема, передрікав Україні загибель у разі її зближення з Євросоюзом; нарікав на недостатньо масовий сепаратизм серед одеситів, через який, нібито, Росія не має достатніх підстав для введення військ[6][7]; з пієтетом цитував військового злочинця Слободана Мілошевича і загалом розхвалював агресивну путінську політику[8][9]

31 серпня 2015 року Служба безпеки України заборонила в'їзд Микиті Михалкову в Україну. В'їзд російському режисерові заборонений строком на 5 років, як діячеві культури, що створює загрозу національній безпеці України. Крім того, заборонений в'їзд ще 10 російським діячам культури.[10]

Підтримував українського режисера Олега Сенцова, незаконно ув'язненого у Росії.[11]

СкандалиРедагувати

  • Найбільш відомим скандалом, пов'язаним з Микитою Михалковим, є рейдерське захоплення Союзу Кінематографістів Росії у 1997 році, суд з цього приводу та довічне головування М. Михалкова в «союзі» з того часу.
  • У жовтні 2007 Михалков випустив документально-публіцистичний фільм «55», присвячений 55-річчю президента Росії Володимира Путіна. Фільм викликав гостру критику. У той же період в «Російській газеті» було опубліковано вірнопідданський лист представників творчих професій президенту РФ Путіну з проханням не залишати посаду. Серед безлічі підписів під цим документом значився і автограф Михалкова[12].
  • У 2016 році Михалков виступив за повернення смертної кари в Росії, а Горбачова та Єльцина визнати «злочинцями» [13]. Потім Горбачов повідомив, що Михалков пізніше вибачився перед ним і порадив йому не лізти у політику, а займатися кіно [14].

Бізнес в ІталіїРедагувати

Помістя Кастело ді Касоле (Castello Di Casole), Провінція Сієна, регіон Тоскана — люкс-готель з 2 ресторанами і басейном, бутік[15] та виноробне підприємство з площею виноградників 40 га (100 акрів), яке втім не носить ім'я Микити Михалкова . Виноробне підприємство Михалкова в 2009 виробило близько 16.000 пляшок вина[16], в першу червоного сорту Каберне Совіньйон, яке було експортоване до Росії. Разом із своїм російським партнером Костянтином Тувикіним Михалков також спробує виробляти вино білих сортів. В 2009 фірма Михалкова випустила вино під назвою «12», присвячене однойменному фільму Михалкова.[17][18]

Приватне життяРедагувати

  • Був двічі одружений. Має чотирьох дітей — Степан, Ганна, Артем і Надія.

ФільмографіяРедагувати

Рік Фільм
Режисер Сценарист Продюсер Актор Роль Примітки
1959 Сонце світить всім
 Так
школяр акторський дебют
1960 Хмари над Борском
 Так
Петя
1961 Пригоди Кроша
 Так
Вадим
1963 Я кроую по Москві
 Так
Коля
1965 Рік як життя
 Так
Жюль
1966 Жарт
 Так
наречений
1966 Перекличка
 Так
Сергій Бородін
1966 Ненайвдаліший день
 Так
Микита
1967 Зірки і солдати
 Так
прапорщик Глазунов
1967 Дівчина і речі
 Так
 Так
короткометражний, курсова работа
1967 І ці губи, і очі зелені...
 Так
 Так
курсова работа
1968 А я їду додому
 Так
 Так
курсова работа
1969 Дворянське гніздо
 Так
князь Нелідов
1969 Пісня про Маншук
 Так
Єжов
1969 Червоний намет
 Так
Чухновский
1970 Спорт, спорт, спорт
 Так
Кирибеєвич
1970 Ризик
 Так
1970 Спокійний день в кінці війни
 Так
короткометражний, дипломна робота
1971 Тримайся за хмари
 Так
співробітник ЧК
1972 Станційний наглядач
 Так
Мінський, гусар
1972 Шоколад
 Так
1974 Свій серед чужих, чужий серед своїх
 Так
 Так
 Так
осавул Брилов режисерський дебют
1975 Раба кохання
 Так
 Так
підпільник Іван
1977 Нескінченна п'єса для механічного піаніно
 Так
 Так
Микола Іванович Трилецький
1977 Транссибірський експрес
 Так
1977 Ненависть
 Так
1978 Сибіріада
 Так
Олексій Утюжанін
1979 П'ять вечорів
 Так
 Так
1979 Декілька днів з життя І.І. Обломова
 Так
 Так
1981 Родня
 Так
 Так
офіціант
1981 Два голоса
 Так
Сергій Миколайович Баклажанов
1981 Портрет дружини художника
 Так
Борис Петрович
1981 Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона: Собака Баскервілів
 Так
Генрі Баскервиль
1982 Вокзал для двох
 Так
провідник Андрій
1982 Інспектор ДАІ
 Так
Валентин Павлович Трунов
1982 Польоти увісні і наяву
 Так
кінорежисер
1983 Без свідків
 Так
 Так
1984 Жорстокий романс
 Так
Сергій Сергійович Паратов
1986 Мій улюблений клоун
 Так
1987 Очі чорні
 Так
 Так
1989 Самотній мисливець
 Так
1990 Автостоп
 Так
 Так
 Так
Фільм знятий за гроші з рекламного контракту із концерном Fiat.
1990 Під північним сяйвом
 Так
Регіньов
1991 Принижені та зневажені
 Так
князь Валковський
1991 Урга - територія кохання
 Так
 Так
 Так
велосипедист
1992 Прекрасна незнайомка
 Так
полковник
1993 Згадуючи Чехова
 Так
1993 Анна: від 6 до 18
 Так
 Так
 Так
 Так
камео
1994 Стомлені сонцем
 Так
 Так
 Так
 Так
комдив Сергій Котов
1995 Сентиментальна подорож на мою Батьківщину. Музика російського живопису
 Так
 Так
 Так
1996 Ревізор
 Так
городничий
1998 Сибірський цирюльник
 Так
 Так
 Так
 Так
Александр III
2000 Віра, надія, любов
 Так
2000 Ніжний вік
 Так
2003 Росіяни без Росії
 Так
2003 Батько
 Так
 Так
 Так
2003 Мама
 Так
 Так
 Так
2004 72 метри
 Так
2005 Піжмурки
 Так
криминальний авторитет Сергій Михайлович («Міхалич»)
2005 Персона нон грата
 Так
Олег
2005 Статський радник
 Так
 Так
генерал Гліб Георгийович Пожарський
2006 Мені не боляче
 Так
Сергій Сергійович
2007 Тупий жирний заєць
 Так
Микита Сергійович
2007 55
 Так
 Так
 Так
2007 12
 Так
 Так
 Так
старшина присяжних
2010 Стомлені сонцем 2: Передстояння
 Так
 Так
 Так
 Так
комдив Сергій Котов
2011 Стомлені сонцем 2: Цитадель
 Так
 Так
 Так
 Так
комдив Сергій Котов
2013 Чужа земля
 Так
2014 Своя земля
 Так
2013 Легенда № 17
 Так
2014 Сонячний удар
 Так
 Так
2016 На віки вічні
 Так
Санін
2017 Рух вгору
 Так
2018 Шоколадный револьвер
 Так
 Так

Почесні званняРедагувати

  • Головний приз Міжнародного кінофестивалю в Сан-Себастьяні (1977)
  • Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації Приз за режисуру (1984).
  • Головний приз Венеціанського кінофестивалю (1991) (Урга — територія кохання).
  • Кавалер ордена Почесного легіону (1992)
  • Премія Кінотавр у номінації Головна премія (1992).
  • Премія Ніка у номінації Найкраща режисура (1992)
  • Премія Фелікс у номінації Найкращий фільм (1993)
  • Премія Оскар у номінації Найкращий іноземний фільм (1994)
  • Командор Почесного легіону За внесок у світову культуру (1994, Франція),
  • Кавалер ордена За заслуги перед Вітчизною III ступеня (1995), ордена Сергія Радонежського I ступеня Російської Православної Церкви (1997)
  • Медаль ім. Ханжонкова у номінації Кіноподія року за організацію XXI Московського міжнародного кінофестивалю (1999).
  • Державна премія РФ у галузі літератури і мистецтва (2000),
  • Приз XVI ОРК Кінотавр За особистий внесок у розвиток кінематографії.
  • Премія Золотий Орел за найкращу чоловічу роль 2006

У інтернетіРедагувати

9 березня 2011 року Микита Михалков зареєстрував в Живому Журналі аккаунт nikitabesogon. За словами Михалкова, нік вибраний на ім'я його небесного покровителя Микити Бісогона (Микита, що виганяє бісів). Форматом спілкування був вибраний відеоблог. Одночасно на Youtube був зареєстрований канал "Besogon TV". Після того, як аккаунт був прорекламований відомими блогерами, його журнал отримав популярність - за один місяць його додали в друзі більше 6 тисяч користувачів, а по кількості переглядів його журнал знаходився в першій десятці рейтингу. У своїх відеороликах Міхалков відповідає на питання користувачів і спростовує різну, на його думку, неправдиву інформацію в інтернеті.

Надалі з цього виникла програма "Бісогон ТБ", яку телеканал Росія 24 транслював без авторської і фінансової винагороди творців. У грудні ЗМІ не випустив 38 випуск програми із-за етичних міркувань, що стало причиною скандалу і громадської уваги. У лютому 2016 року конфлікт був улагоджений.

Микита Михалков завів сторінку в соціальній мережі "Вконтакті".

Цікаві фактиРедагувати

У 1987 році Микита Михалков разом з акторкою Оленою Сафоновою брав участь у телепередачі італійського співака Адріано Челентано «Fantastico 8».[19]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119047942 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. LIBRIS — 2018.
  3. Наказ Мінкультури від 15.01.2018 № 55
  4. Никита Михалков будет баллотироваться на пост президента России
  5. Предвыборные дебаты без кандидатов: Михалков признался, что проголосовал бы за сестру Прохорова. — News.Ru, 14.02.2012
  6. ТОП-10 найскандальніших російських акторів, які підтримали агресора Путіна. ТСН. 1+1. 31.10.2014
  7. Михалков: Русские не придут!
  8. Міхалков про Євромайдан: Не підтримую тих, хто за Євросоюз
  9. Міхалков цитує антиукраїнські пасажі Достоєвського, Ільїна та Мілошевича
  10. СБУ заборонила в'їзд в Україну російському кінорежисеру Михалкову. http://ukranews.com. Українські Новини. 31.08.2015. 
  11. Никита Михалков вступился за украинского режиссёра Олега Сенцова, которого подозревают в организации террористических актов в Крыму // Дождь, 18:15 29 червня 2014
  12. Письмо президенту Российской Федерации В. В. Путину. — Российская газета, 16.10.2007. — № 4493
  13. Никита Михалков:"Смертную казнь - вернуть. Внутренних врагов - выжигать. Горбачев и Ельцин - преступники"
  14. Горбачев рассказал о принесенных Михалковым извинениях
  15. Веб-сайт готелю Castello Di Casole
  16. Шато имени меня. — Lenta.Ru, 16.03.2013
  17. Wine Report Russia (англ.)
  18. Corriere di Siena: Mikhalkov vignaiolo a Casole, due casse all'ex premier Silvio Berlusconi(італ.)
  19. Адриано Челентано и Никита Михалков в передаче Fantastico, 1987 год на YouTube

ЛітератураРедагувати

  • Липков А. Никита Михалков. М., 1981;
  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.270—271;
  • Никита Михалков. М., 1989;
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.503;
  • УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.861;
  • Иллюстрированный Энциклопедический словарь. М., 2000. — С.787;
  • Великие кинозвезды XX века. М., 2001. — С.294-299;
  • Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.282-285.

ПосиланняРедагувати