Жан Ануй

французький драматург та сценарист

Жан Ануй (фр. Jean Anouilh; 23 червня 1910 — 3 жовтня 1987) — французький драматург, чия кар'єра тривала п'ять десятиліть.

Жан Ануй
фр. Jean Anouilh Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився23 червня 1910(1910-06-23)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Бордо[4][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер3 жовтня 1987(1987-10-03)[1][2][…] (77 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Лозанна, Швейцарія[6][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняPully cemeteryd[7][8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція[9][2][10] Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьбаски Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняЛозанна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьдраматург, сценарист, письменник, режисер Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЛіцей Шапталя Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфранцузька[1][11] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівфранцузька Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоAssociation des amis de Robert Brasillachd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зMonelle Valentind[12] і Nicole Anouilhd Редагувати інформацію у Вікіданих
Діти (5 Редагувати інформацію у Вікіданих)Colombe Anouilhd, Caroline Anouilhd і Catherine Anouilhd Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
Нагороди

CMNS: Жан Ануй у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Загальні відомості

ред.

Його твори різнилися від високої драми до абсурдистського фарсу, але найбільш відома п'єса 1944 року «Антиґона», адаптація класичної драми Софокла, яку сприйняли за напад на Режим Віші Філіппа Петена. Один із найплідніших французьких письменників після Другої світової війни. Більшість робіт Ануя розглядають тему відстоювання своєї позиції у світі моральних компромісів.[13]

П'єси

ред.

Його п'єси, створені під впливом неокласицизму, поділяються на «чорні» («Антігона» 1942), «рожеві», історичні («Жайвір» 1950 і «Беккет» 1959). Останні п'єси пронизані духом екзистенціалізму «Арешт» 1975, «Сценарій» 1976.

та багато інших.

ПЕРЕКЛАДИ УКРАЇНСЬКОЮ

Антігона. Переклад з французької і вступна стаття Жені Васильківської – Україна і Світ. №№ 10-11. Ганновер, 1953. С. 26-59.

Медея. Переклад Миколи Понеділка. – Журнал: Київ (Філадельфія, США), 1958, № 1(45). С. 1-7; № 2(46). С. 42-48; № 3(47). С. 12-15.

Антігона. Переклад К.Квітницької-Рижової. К.: Основи, 1993.

Примітки

ред.
  1. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в Encyclopædia Britannica
  3. а б SNAC — 2010.
  4. Ануй Жан // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
  6. Deutsche Nationalbibliothek Record #118503251 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  7. Find a Grave — 1996.
  8. https://www.pullypatrimoine.ch/cimetiere-de-pully
  9. а б LIBRISКоролівська бібліотека Швеції, 2012.
  10. https://www.discoverfrance.net/France/Theatre/Anouilh/anouilh.shtml
  11. CONOR.Sl
  12. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  13. Smith, Christopher Norman (1985). Jean Anouilh, Life, Work, and Criticism. London: York Press. ISBN 0-919966-42-X.

Посилання

ред.
  • Ануй Жан // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 49. — ISBN 966-692-578-8.