Відкрити головне меню

Змова князів 1481 року — виступ литовсько-руських князів, нащадків київського князя Володимира Ольгердовича проти короля польського і литовського Казимира IV Ягеллончика. Учасниками змови були князі Михайло Олелькович, Федір Бєльський та Іван Гольшанський. Вони мали на меті детронізацію (а можливо, й убивство) Казимира IV та зведення на трон Великого князівства Литовського Михайла Олельковича, який належав до старшої лінії Ольгердовичів і формально мав на престол більші права, ніж нащадки Ягайла. Задум передбачалося реалізувати під час королівського полювання, чи весілля князя Федора Бєльського, на яке був запрошений Казимир IV. За літописною версією, організатори змови хотіли приєднати землі Великого князівства Литовського по р. Березина до Великого князівства Московського. Однак планам змовників не судилося збутися: їх було викрито (можливо, за допомогою київського воєводи Івана Ходкевича). Федір Бєльський утік до Москви, а Михайло Олелькович та Іван Гольшанський 30 серпня 1481 були страчені. Очевидно, змова князів мала політично-династичне підґрунтя або була запізнілою реакцією на ліквідацію у 1471 році удільного Київського князівства у якому правили Олельковичі.

Джерела та літератураРедагувати