Сикст IV (лат. Sixtus PP. IV, Франческо делла Ровере, італ. Francesco della Rovere; 21 липня 1414, Челле-Лігуре біля Савона — 12 серпня 1484, Рим) — 212-ий папа римський, понтифікат якого тривав з 9 серпня 1471 до 12 серпня 1484 року.

Сікст IV
(Sixtus PP. IV)
Папа Римський
9 серпня 1471 — 12 серпня 1484
Попередник: Павло II
Наступник: Інокентій VIII
Ім'я при народженні: італ. Francesco della Rovere
Дата народження: 21 липня 1414[1]
Місце народження: Челле-Ліґуре, Провінція Савона, Лігурія, Італія
Дата смерті: 12 серпня 1484[1] (70 років)
Місце смерті: Рим, Папська держава
Поховання:
Релігія: католицька церква[2]
Віросповідання: Павійський університет
Рід: Делла Ровере
Батько: Leonardo Beltramo di Savona della Rovered
Мати: Lucchina Monleoned[3]
Інтронізація: 25 серпня 1471
У миру: Francesco della Rovere
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Життя ред.

Франческо походив з бідної сім'ї з Лігурії. Прізвище делла Ровере взяв пізніше від однієї сім'ї з Турину, з якою, однак, не мав родинних зв'язків. Ровере — значить дуб, якого разом з жолудями і зображено на його гербі, а також на гербі його племінника Юлія II. В юному віці відданий під духовну опіку, згодом вступив до францисканців. Потім вивчав філософію і теологію в Болоньї, К'єрі, Падуї та Савоні.

14 квітня 1444 року отримав титул доктора теології в університеті Падуї. Далі займався викладанням: читав лекції в Болоньї, Флоренції, Падуї, Сієні.

19 травня 1464 року за заслуги на ниві викладацької роботи його обрали генеральним міністром ордену францисканців. 18 вересня 1467 року висвячений папою Павлом II кардиналом і покликаний до Риму в Курію. 19 травня 1469 року пішов у відставку з усіх постів в ордені, аби зосередитися на роботі в Курії. У цей час написав теологічні трактати: De potentia Dei та De sanguine Christi.

Понтифікат ред.

 
Папа Сікст IV призначає Платіна в грецькому залі Ватикану керівником бібліотеки. (Фреска Мелоццо да Форлі, бл. 1477

9 серпня 1471 року несподівано вибраний на триденному конклаві новим папою. Обрав собі ім'я мученика Сикста II, в день якого почався конклав. Під час його понтифікату швидко виявилося, що цей папа був непотистом. За свій 13-річний понтифікат висвятив 34 кардинали, шестеро з яких були членами його родини. Інших кардиналів призначав винятково керуючись господарською та політичною необхідністю. Так були висвячені кардиналами як представники дворів Франції, Кастилії, Португалії, Неаполя, Мілана, так і аристократичних родин Ґенуї та Венеції. Наслідком такої політики стали локальні військові конфлікти папської сім'ї, що тривали аж до Луї XI.

У 1475 році почав підготовку до реформи календаря, запросивши відомого астронома та математика Йогана Мюлера (1436—1476). У 1476 Сикст IV увів свято непорочного зачаття.

Культурні і теологічні діяння ред.

У 1475-1483 роках за ініціативою Сикста IV у Ватикані побудована і 15 серпня 1483 року освячена капела, яка носить його ім'я — Сикстинська капела. З його ініціативи в Римі відкрили перший у світі публічний музей — капітолійський.

У 1478 році Сикст IV визначив недійсним декрет Констанцького собору, який визначав перевагу рішень соборів перед папськими декретами. У 1478 році опублікував у своїй буллі норми, які визначали межі діяльності інквізиції, підпорядковуючи її управлінню великого інквізитора, першим з яких був домініканець Томас Торквемада. Там же підтвердив легальність Іспанської інквізиції, заснованої іспанською королівською парою Фернандо Арагонським та Ізабелою Кастильською.

1482 року канонізував середньовічного теолога Бонавентуру.

Зв'язки з Україною ред.

Українське духовенство в той час підтримувало добрі стосунки з папою Сикстом IV. До нашого часу дійшов лист 1476 року «Посольство до папи Римського Сикста IV від духовенства, і від князів, і від панів руських» — це послання, складене Якубом, писарем Великого князівства Литовського, та підскарбієм найвищим земським Іоаном. Його підписали також вибраний на київського митрополита Мисаїл, архімандрит Києво-Печерської лаври Іоанн і низка інших духовних і світських діячів України, Литви та Білорусі. У листі озвучена ідея рівності церков та їхнього возз'єднання[4].

Середньовічний український освітянин Юрій Дрогобич присвятив папі Сиксту IV свою працю «Прогностична оцінка поточного 1483 року» (Iudicium prenosticon Anni MCCCCLXXX III currentis)[5].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б BeWeB
  2. Catholic-Hierarchy.orgUSA: 1990.
  3. Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
  4. Історія Української культури, Т.2, р. 3.9, Київ 2001.
  5. Дрогобич Юрій. Роки і пророцтва / Уклад. і наук. ред. В. М. Вандишев. — X.: Факт, 2002. [1]

Джерела ред.

Попередник
Павло II
  Папа Римський
1471-1484
  Наступник
Інокентій VIII