Відкрити головне меню
Весілля Федіра Бєльського та Ганни Рязанської

Фе́дір Іва́нович Більський (Бє́льський) (2-а половина XV ст. — † після 1503[1]) — князь з литовської династії Гедиміновичів, володар земель в Білій Русі та Україні, один з керівників боротьби української шляхти проти польсько-литовського панування в останній чверті XV століття. Походив з князів Більських, які в XIV—XV століттях володіли феодальними уділами в Україні та Білорусі.

В XV столітті литовський уряд з метою зміцнення свого панування в Україні і в Білорусі почав ліквідувати місцеві удільні князівства, що викликало незадоволення української знаті. Особливо напружена обстановка створилася після смерті київського князя Семена Олельковича, коли в 1470 році було ліквідовано Київське князівство. Рух українських і білоруських феодалів проти Литви очолили Федір Бєльський, брат померлого київського князя Михайло Олелькович, Іван Гольшанський та інші, які домовилися в 1481 році вбити великого литовського князя Казимира, підняти повстання в Україні та Білорусі і приєднатися до Московської держави. Ця змова була викрита. Михайло Олелькович та І. Гольшанський були страчені, а Федір Іванович втік до Москви. Згодом він став родичем московського великого князя і наприкінці XV — на початку XVI століття відігравав значну роль у політичному житті Московської держави.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати