Гольшанська Василіса Андріївна

Василіса Гольшанська, звана Бєлухою (пом. до 25 серпня 1484) — старша дочка литовсько-руського православного князя, київського намісника Андрія Івановича Гольшанського й Олександри Дмитрівни Друцької. Після смерті батька разом з матір'ю і сестрами Софією та Марією замешкувала в дядька, кн. Семена Дмитровича Друцького.

Обставини її заручення викладені в Хроніці Биховця. Згідно з нею зимою 1421 р. Ягайло та Вітовт, які саме вертались зі Смоленська, завітали до Друцька. На обіді у Семена Дмитровича овдовілий польський король завважив двох його вродливих племінниць й вирішив одружитись з молодшою Софією. У Василіси ж він помітив вусики, що, на його думку, свідчило про міцне здоров'я дівчини, а позаяк мав літній вік, то «не смів на неї зазіхнути». За тогочасним звичаєм вважалось ганьбою видати молодшу дочку перед старшою, але вихід був швидко знайдений: Василісу заручили з князем Іваном Володимировичем, племінником Ягайла, що саме був при нім.

Подружжя дочекалось 4 синів (Іван, Януш, Федір й Семен) та 4 доньок:

• Анна, дружина князя тешинського Болеслава II (з 28 січня 1448);
• Агнешка, жінка київського воєводи Івана Ходкевича;
• Марія, побралась з кн. Іваном Васильовичем Острозьким;
• Уляна, дружина кн. Дмитра Федоровича Одинцевича.

1432 р. Василіса з дітьми та двором потрапила в полон до вел. кн. Свидригайла після захоплення тим Бобруйська.

Зі смертю мужа пожиттєво держала маєток Смольняни в Оршанськім повіті, який надалі перейшов до сина Семена, а в 1522 — до Костянтина Острозького (з правом осадження міста, будівництва замку та встановлення торгу).

Іноді в літературі подибується хибне твердження, що В. Гольшанська нібито повторно стала дружиною городенківського князя Михайла Семеновича.

Література

• Tęgowski J. Pierwsze pokolenia Giedyminowiczów. — Poznań-Wrocław, 1999. — S. 90—93. — ISBN 83-913563-1-0