Носковський Зенон Володиславович
Зено́н Володисла́вович Носко́вський (31 жовтня 1889, Мушкатівка, нині Борщівський район — 3 грудня 1962, Словаччина) — український військовик, громадський діяч. Командант сотні Леґіону УСС, групи «Підзамче» УГА та полку ЧУГА.
| Зенон Носковський | ||||
|---|---|---|---|---|
 Поручник (обер-лейтенант) Сотник | ||||
 | ||||
| Загальна інформація | ||||
| Народження |
31 жовтня 1889 с. Мушкатівка, нині Борщівський район, Тернопільська область | |||
| Смерть |
3 грудня 1962 (73 роки) Словаччина | |||
| Громадянство |
 ЗУНР | |||
| Alma Mater | Львівська академічна гімназія | |||
| Військова служба | ||||
| Приналежність |
ЗУНР | |||
| Війни / битви |
Перша світова війна Польсько-українська війна (1918—1919) | |||
| Командування | ||||
| 4-а сотня УСС | ||||
| Нагороди та відзнаки | ||||
| ||||
 Носковський Зенон Володиславович у Вікісховищі | ||||
Життєпис ред.
Народився в селі Мушкатівці (нині Борщівського району Тернопільської области, Україна) в родині священника УГКЦ о. Володислава Носковського[2] та його дружини Ольги Носковської зі Свистунів[3]. Родина Носковських мала шляхетнє походження і належала до гербу Лада.
У 1889 р. з батьками переїхав до Сороків Бучацького повіту.[4] Навчався в ц. к. Бучацькій державній гімназії (зокрема, з відзнакою закінчив 1а клас у 1900 році[5]), закінчив Академічну гімназію у Львові, юридичний факультет Львівського університетуту.
Брав активну участь в організації осередків спортивного товариства «Сокіл» у Галичині (зокрема, співорганізатор осередку та читальні товариства «Просвіта» в селі Сороках Бучацького повіту[2]). В Сороках у приміщенні дяківки (будучи студентом) провадив освітні гуртки з селянами, читав книжки, деяких вчив читати, писати. Проводив січові руханкові вправи з мешканцями Сороків.[6]
З початком Першої світової війни вступив до лав Легіону Українських Січових Стрільців. Командував спочатку чотою, згодом 4-ю сотнею УСС. Проявив себе в боях на горі Ключ, за які був нагороджений Срібною медаллю «За хоробрість» 2-го кл. (нім. Tapferkeitsmedaille).
31 травня 1916 року на похоронах Івана Франка супроводжував віз-катафалк до Личаківського цвинтара, від імени УСС поклав вінок на могилу Каменяра.[7] 30 вересня 1916 р. потрафив у російський полон під час боїв під Потуторами і Конюхами[8]; перебував у Пензі, Симбірську (разом з Сенем Горуком; восени 1916 р. зустрівся з вивезеним в Сибір росіянами-москалями батьком[9]).
Після звільнення з полону брав участь в українсько-польській війні та національно-визвольних змаганнях, командував сотнею, полком УСС.
11 листопада поручник Зенон Носковський став командантом групи «Підзамче»[10]. 12 листопада 1918 року на чолі частини з 280 стрільців (половина — УСС) обороняв ділянку залізничної колії в районі Підзамча у Львові.[11] 11 січня 1919 року стрілецька сотня Зенона Носковського відзначилася під час визволення Львова від польських окупантів (було взято південні околиці міста).[12]
Після створення у Бершаді на базі II-го корпусу УГА I-ї бригади Червоних Українських Січових Стрільців (ЧУСС) очолив полк.[13] Під час прибуття під Чуднів Володимира Затонського, І. Дубового через виступ бригад під командуванням Юліяна Головінського, Осипа Станимира проти бльшовиків з намірами роззброїти галичан разом з Михайлом Бараном, Альфредом Бізанцом запевнив їх, що бригада буде надалі воювати проти поляків; їм повірили. 27 квітня 1920 р., виконуючи наказ командира бригади ЧУГА, повів полк на прорив польського оточення під Михнівкою. За допомогою кінноти під командуванням Степана Шухевича вдалось вирватись у бік Києва.[14]
З 1920 р. жив в еміграції у Чехословаччині, працював адвокатом, суддею. Помер у Словаччині.
Нагороди ред.
- 10 листопада 1914 нагороджений Медаллю за Хоробрість 2-го класу.
Примітки ред.
- ↑ Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 106. — ISBN 978-966-457-228-3.
- ↑ а б Мельничук Б., Ханас В. Носковський Зенон Володиславович… — С. 646.
- ↑ Гриневич Я. Отець Володислав Носковський і його родина // Бучач і Бучаччина… — С. 374.
- ↑ Там само. — С. 375.
- ↑ Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Buczaczu za rok szkolny 1900 [Архівовано 5 серпня 2016 у Wayback Machine.]. — S. 50.
- ↑ Носковська-Гірняк Г. Сороки / Калейдоскоп минулого // Бучач і Бучаччина… — С. 652.
- ↑ Литвин М., Науменко К. Історія Галицького стрілецтва. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 36. — ISBN 5-7745-0394-1.
- ↑ Гриневич Я. Отець Володислав Носковський і його родина… — С. 377.
- ↑ Навроцький О. Зустріч батька з сином // Бучач і Бучаччина… — С. 380—381.
- ↑ Томін Ю., Романишин Ю., Коритко Р., Паращак І. Перша колія: до 150-річчя Львівської залізниці. — Львів : ТзОВ «Західноукраїнський Консалтинговий Центр» (ЗУКЦ), 2011. — іл. — С. 149. — ISBN 978-617-655-000-6.
- ↑ Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 59.
- ↑ Там же… — С. 160.
- ↑ Там само. — С. 291.
- ↑ Там само. — С. 303—305.
Джерела ред.
- Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
- Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ, видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. — ISBN 5-7707-7867-9.
- Мельничук Б., Ханас В. Носковський Зенон Володиславович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 646. — ISBN 966-528-199-2.