Ґорук Семен Васильович

Семе́н Васильович Ґору́к, або Сень Ґорук (13 вересня 1873 м. Снятин — 1920, Соловки) — український військовий та громадський діяч, журналіст, отаман Легіону Українських Січових Стрільців і Української Галицької Армії[1].

Семен Васильович Ґорук
Сень Ґорук
10 УГА Отаман.svg Отаман
Semen Goruk 1918.jpg
Загальна інформація
Народження 13 вересня 1873(1873-09-13)
Австро-Угорщина Снятин, Снятинський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Смерть 1920(1920)
Flag of Russian SFSR (1918-1937).svg Соловки, Онежський повіт, Архангельська губернія, РРФСР
Національність українець
Alma Mater Львівський університет
Військова служба
Роки служби 19141920
Приналежність Австро-Угорщина Австро-Угорщина
ЗУНР ЗУНР
Вид ЗС War flag of Austria-Hungary (1918).svg Імператорська та королівська армія (1914—1918)
ЗУНР Українська Галицька армія (1918—1920)

ЖиттєписРедагувати

Народився в м. Снятині (нині — Івано-Франківська область).

Навчався в Коломийській гімназії, згодом — Львівському університеті. У довоєнний період був активним членом «Молодої України» та Християнсько-Суспільної Партії, редагував часопис «Руслан». Став одним з організаторів товариства «Сокіл» у Галичині. На той час винаймав помешкання в офіцині будинку, що на вул. Оссолінських, 7 у Львові (нині — вулиця Стефаника, 7-А)[2].

У роки першої світової війни — командир сотні, з листопада 1914 — куреня Легіону Українських Січових Стрільців. Стрілецькі військові підрозділи під командуванням Горука відзначилися в боях на Маківці, над Стрипою і на Лисоні. Поранений під Потуторами.

На липень 1917 року із 37 усусами перебував у таборі для військовополонених в місті Симбірськ (сучасний Ульяновськ)[3]. Мав можливість у неділю відвідувати богослужіння; під час відвідин римо-католицького костелу (вибрали його, а не православну церкву) восени 1916 року в Симбірську разом із Зеноном Носковським зустрілися з вивезеним до Сибіру отцем Володиславом Носковським[4].

У листопаді 1918 року входив до складу Українського Генерального Військового Комісаріату, який очолив підготовку і проведення Листопадового повстання 1918 у Львові.

З 5 листопада до 10 грудня 1918 року — начальник штабу (Начальної булави) Начальної Команди УГА.

Брав участь у польсько-українській війні 1918—1919 і українсько-більшовицькій війні 1917—1921.

Заарештований більшовиками у квітні 1920 року у Києві. З весни 1920 року перебував у більшовицькому полоні в концтаборі Кожухов недалеко від Москви. У червні 1920 року разом з іншими галичанами був перевезений у табір особливого призначення на Соловецьких островах, де загинув.

Вшанування пам'ятіРедагувати

На його честь названі:

  • вулиця Семена Горука — у його рідному Снятині,
  • вулиця отамана Семена Горука — у Коломиї.

ПриміткиРедагувати

  1. Проєкт «Українці у світі»: Семен Горук. ukrainians-world.org.ua. Архів оригіналу за 18 серпня 2019. Процитовано 5 жовтня 2012. 
  2. Мельник І. В. Галицьке передмістя та південно-східні околиці Королівського столичного міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — С. 95. — ISBN 978-617-629-076-6.
  3. ЦДАВОВУ України. — Ф.1105. — О. 1. — С. 1. — А. 114.
  4. О. Навроцький. Зустріч батька з сином // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 38-381.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати