Баран Михайло Лукич

Миха́йло Луки́ч Бара́н (* 20 жовтня 1884, село Скала (Скала-над-Збручем), нині Скала-Подільська, Королівство Галичини та Володимирії — † 3 листопада 1937, Сандармох) — український радянський громадсько-політичний, військовий та освітній діяч. Учасник комуністичного руху в Західній Україні, засновник КПЗУ.

Михайло Баран
Сотник (гауптман)
Фотографія з видання «Провідники революційного руху на Українї», 1921
Загальна інформація
Народження	20 жовтня 1884(1884-10-20) Скала-над-Збручем, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська імперія, сьогодні смт.Скала-Подільська, Борщівський район, Тернопільська область
Смерть	3 листопада 1937(1937-11-03) (53 роки) Сандармох, Карельська АРСР, Російська РФСР, СРСР
Поховання	Сандармох
Alma Mater	ЧНУ імені Юрія Федьковича
Військова служба
Приналежність	ЗУНР
Війни / битви	Перша світова війна Українсько-польська війна 1918—1919
Командування
сотня УСС

Біографія

Закінчив Тернопільську гімназію, фізико-математичний факультет Чернівецького університету, однорічні курси Львівської торгової академії.

1903 року вступив до Української соціал-демократичної партії.

В УСС

Після початку Першої світової війни добровільно у серпні 1914 року вступив до Легіону Українських січових стрільців. Від вересня 1914 року — командир сотні в боях на російському фронті.

Наприкінці грудня 1914 року потрапив у полон, опинився в Російській імперії. Після Лютневої революції 1917 року вступив до лав РКП(б).

Засновник КПЗУ

Один із засновників Комуністичної партії Східної Галичини (КПСГ, від 1923 року — Комуністична партія Західної України). Після переходу Української Галицької армії у лютому 1920 року на бік радянської влади призначається командиром першої бригади Червоної Української Галицької Армії, яка брала участь у боях на польському фронті. У квітні того ж року бригада фактично припинила існування у боях під Махнівкою Вінницької області, Михайло Баран стає до лав 44-ї дивізії.

У липні 1920 року призначили заступником голови Галицького революційного комітету (Галревкому), в серпні обрали членом Політбюро ЦК КПСГ. Автор і редактор декларацій, декретів та інших законодавчих актів Галревкому.

У 1920–1921-х Баран брав участь у підготовці Ризького мирного договору .

Після воєнних дій 1918–1920 Баран перебував на партійній та адміністративній роботі, очолював вищі навчальні заклади Києва та Харкова. Зокрема — комісар Київської школи червоних старшин, завідувач Київською губнаросвітою (1922–1923), директор Уманського технікуму (1923–1924), ректор Київського інституту народного господарства (1925–1927), проректор Комуністичного університету в Харкові (1927–1928), професор Київського ІНО, працівник ЦК КП(б)У, директор Київського філіалу Інституту літератури АН України (1928–1933).

30 серпня 1933-го заарештований у справі УВО. 14 лютого 1934 засуджений до п'яти років ВТТ. Відбував покарання в Дмитлазі й на Соловках (табірний пункт Кремль). Розстріляний 3 листопада 1937-го органами НКВС СРСР в урочищі Сандармох — поблизу робітничого селища Медвежа Гора (нині місто Медвеж'єгорськ) у Карельській АРСР.

Реабілітований Верховним судом Карело-Фінської РСР (10.07.1956) і судовою колегією ВС УРСР (1958).

На честь Михайла Барана в смт Скала-Подільська встановили меморіальну дошку (1987), а демонтували в липні 2022.

Див. також

• Список Сандармоху

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.. Словникова частина. — Т. 1. — С. 90.
• Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001. — С. 49.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — 542, [2] с., [38] арк. іл. : іл., табл., портр., карти с. — С. 352.
• Науменко К. Є. Баран Михайло Лукич // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0. — С. 218.
• Науменко К. Є. Баран Михайло Лукич // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — С. 182.
• Гасай Є. Баран Михайло Лукич // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 78. — ISBN 966-528-197-6.
• Сергій Шевченко. «Терористська група»... професорів // Соловецький реквієм. — К.: Експрес-Поліграф, 2013.
• Шевченко С. В. Імперія терору. — К.: Фенікс, 2021. — С. 231.