Лютнева революція

Лютне́ва револю́ція 1917 ро́ку в Росії — революційні події лютого-березня 1917 року, що завершились падінням монархії у Російській імперії та створенням Російської республіки.

Лютнева революція
Революції 1917–1923 років
«Геть орла!», картина Івана Владимирова. «Геть орла!», картина Івана Владимирова.
Дата: 8–16 березня 1917 [23 лютого – 3 березня] Місце: Петроград, Російська імперія Результат: Перемога революції: Кінець монархії Період подвійної влади між Тимчасовим урядом і Петроградською радою Проголошення республіки Жовтневий переворот
Сторони
Російська монархія: Петроградсська поліція Жандарми Петроградський гарнізон Чорносотенці: Російські збори Російська монархічна партія Союз російського народу	Республіканці: Кадети Октябристи Прогресисти Соціалісти: Есери Есдеки Меншовики Більшовики
Втрати
1 443 вбитих

Арешт переодягнених городових. Петроград. Лютий 1917 року

Причини

Головними причинами загострення політичної ситуації в Російській імперії були участь імперії в Першій світовій війні 1914–1918, бездарність верховного командування на чолі з імператором Миколою ІІ та внаслідок цього великі людські втрати на фронтах.

Участь Російської імперії у світовій війні та мобілізація до армії значної кількості селян призвели до розорення та загального зубожіння значних мас населення імперії, поглибила соціально-економічні і політичні суперечності в країні. З початку 1917 року незадоволення війною та економічні труднощі викликали масовий страйковий рух, особливо у великих промислових центрах. Страйк на Путиловському заводі в Петрограді, що розпочався 17 лютого 1917 року, став передвісником масових революційних виступів.

Початок революції

Голова Тимчасового комітету Державної Думи Михайло Родзянко

27 лютого (10 березня) до загального страйку петроградських робітників приєднались солдати Волинського, Преображенського та Литовського гвардійських полків. Петроград опинився в руках повсталих. Відновлення порядку в столиці та встановлення зв'язку з урядовими установами і особами — такі завдання поставив перед собою Тимчасовий комітет Державної Думи (голова — Михайло Родзянко), створений вранці.

Того ж дня ввечері відкрилось перше засідання Петроградської Ради робітничих, солдатських та матроських депутатів, яка обрала головою лідера меншовицької фракції Державної Думи Миколу Чхеїдзе.

Рада делегувала до Тимчасового комітету своїх представників — Чхеїдзе і Керенського.

Перехід влади до Тимчасового уряду

В ніч на 28 лютого Тимчасовий комітет у зверненні до народів імперії заявив, що бере на себе організацію нової влади і до утворення Тимчасового уряду державне управління здійснюватимуть комісари із членів Думи.

Більшістю голосів 2 березня 1917 року Петроградська Рада доручила формування уряду Думському комітету.

Того ж дня імператор Микола II зрікся престолу на користь свого брата Михайла, який 3 березня також відмовився від трону. Була опублікована декларація про програму і склад Тимчасового уряду на чолі з князем Львовим, який до скликання Установчих зборів взяв на себе всю повноту влади в країні (Тимчасовий Уряд).

Інтереси різних країн і груп людей в перевороті

Відому роль у загострення політичної ситуації в Російській імперії зіграли інтереси як союзників імперії по Антанті, так і її ворогів. А саме головного супротивника на фронті війни — Німецької імперії (див. «Пломбований вагон»). Це проявилося з одного боку:

 — у спробах утримані за усіляку ціну Російську імперію у війні (країни Антанти: Велика Британія, Франція);

 — а з іншого боку — у сепаратному виводі Російської імперії із війни (країни «Осі»: Німецька імперія, Австро-Угорщина). Таємне сприяння політичним та підривним силам зсередини країни з боку країн «Осі», мали на меті повалення наявного політичного режиму, забезпечення цих сил фінансовими та матеріальними коштами, зброєю тощо.

Див. також

• Пломбований вагон
• Жовтневий переворот 1917
• Російська революція (1917)

Джерела та література

Джерела

• Російське духовенство і повалення монархії в 1917 році. (Матеріали та архівні документи з історії Російської православної церкви) / Упоряд., авт. передмови і коментарів М. А. Бабкін. М., Вид. Індрік. 2008. Изд. 2-е виправлене і доповнене. —632 с.; іл. (рос.)

Література та посилання

• Німеччина і революція в Росії. 1915—1918. Документи з архіву німецького Міністерства закордонних справ. Лондон. Видавництво Оксфордського університету. Нью Йорк — Торонто. 1958 (англ.)
• Бабкін М. А. Священство і Царство (Росія, початок XX ст. — 1918 р.). Дослідження і матеріали. М., Вид. Індрік. 2011. —920 с., іл. (Рус.: Бабкин М. А. Священство и Царство (Россия, начало XX в. — 1918 г.). Исследования и материалы. М., Изд. Индрик. 2011.) (рос.)
• Бабкін М. А. Святійший синод російської Православної церкви і повалення монархії // Вісник Санкт-Петербурзького університету. Історія. СПб., 2017. Т. 62. Вип. 3. С. 522—544. (рос.)
• Babkin M. The Russian Orthodox Church Clergy and the Overthrow of the Monarchy: «Priesthood» vs. «Kingdom» // Social Sciences. Minneapolis, 2017. Vol. 48. № 4. Pp. 52—66. (англ.)
• Цалик Станіслав. 1917 рік. Як у Києві зустріли Лютневу революцію // ВВС Україна, 21.02.2017

Довідково-енциклопедичні видання

• В. М. Бойко, О. Б. Кудлай. Лютнева революція 1917 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 399. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Лютнева революція 1917 в Росії // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.