Відкрити головне меню

Михайло Володимирович Родзянко (21 лютого 1859(18590221), с. Попасне Новомосковського повіту Катеринославської губернії — 24 січня 1924, Белград) — катеринославський поміщик, маршалок дворян Новомосковського повіту, голова Катеринославської губернської земської управи, голова IV Державної думи Російської імперії.

Родзянко Михайло Володимирович
MijaílRodzianko1914f1.highres.jpeg
Народився 21 лютого 1859(1859-02-21)
Попасне, Новомосковський район, Дніпропетровська область
Помер 24 січня 1924(1924-01-24)[1] (64 роки)
Беодра[d]
Поховання Новий цвинтар[d]
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність політик
Alma mater Пажеський корпус
Володіє мовами російська
Посада Депутат Державної думи Російської імперії[d]
Партія Октябристи
Конфесія Руська православна церква
Рід Родзянки

Голова Тимчасового комітету Державної Думи М. Родзянко

Зміст

ПоходженняРедагувати

Походив з дворянського козацького роду Родзянків, народився у селі Попасне в родині Володимира Михайловича Родзянка і Марії Павлівни Вітовтової, дитинство та юність провів на рідній Катеринославщині. Пізніше, будучи депутатом Державної думи при заповненні анкет в графі «національність (за рідною мовою)» вказував «малорос», але у своїх виступах наголошував, що не ототожнює це поняття з поняттям «українець».

ЖиттєписРедагувати

  • 1878 — закінчив Пажеський корпус.
  • 1883 — обраний почесним мировим суддею Новомосковського повіту.
  • вересень 1886-січень 1893 — маршалок дворянства Новомосковського повіту.
  • 1890 — член Маловішерського повітового та Новгородського губернського земських зібрань.
  • 12.12.1900-13.12.1906 — голова Катеринославської губернської земської управи.
  • 1906—1907 — член Державної Ради.
  • 1907—1912 — член ІІІ Державної думи Російської імперії.
  • 1912—1917 — голова IV Державної думи Російської імперії.

Був одним з лідерів партії «октябристів», ставився негативно до українського національного питання. Прихильник конституційної монархії англійського типу, Родзянко був зв'язаний з російськими опозиційними колами, які під час Першої світової війни боролися проти Распутіна й готували «революцію згори». У лютому (березень за н. ст.) очолив Тимчасовий комітет членів Державної думи, у руки якого Микола II передав верховну владу.

Під час Жовтневого перевороту намагався (без успіху) об'єднати антибільшовицькі сили для опору заколотникам. Пізніше брав участь у «Льодовому поході» Добровольчої армії, але значної ролі у «білому русі» не відіграв.

У 1920 році емігрував до Югославії, де встиг написати спомини «Загибель імперії» (I вид. — 1924, II — 1929).

Сім'яРедагувати

 
Герб Родзянків
  • Дружина: Ганна Миколаївна Голіцина (1859—1929).
  • Діти: Михайло (1884-?), Микола (1887-?), Георгій (1890—1919), Марія (1909-?).
  • Племінник — Олександр Родзянко, онук — Василь Родзянко був видатним богословом, одним з провідних діячів Російської Православної церкви у еміграції.

ПраціРедагувати

  • Родзянко М. В. Государственная Дума и февральская 1917 года революция // Архив русской революции. — М.: Терра, 1991. — Т. VI. — С.5-80.
  • Родзянко М. В. За кулисами царской власти / М. В. Родзянко. — М.: Панорама, 1991. — 48 с.
  • Родзянко М. В. Последний всеподданнейший доклад М. В. Родзянко (10 февраля 1917 г.) // Архив русской революции. — М.: Терра-Политиздат, 1991. — Т. VI. — С.335-338.

ПриміткиРедагувати

  1. Родзянко Михаил Владимирович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

ЛітератураРедагувати

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
  • Кочергін І. О. На захисті земської справи. Родзянко Михайло Володимрович // Кочергін І. О. Земське самоврядування Катеринославщини (персонологічний вимір): Монографія / І. О. Кочергін. — Д.: Герда, 2011. — С.111-126.
  • Тот Ю. В. Михаил Владимирович Родзянко // История отечества в портретах политических и государственных деятелей. Брянск: Грани, 1994. — Вып.3. — С.75-95.

ПосиланняРедагувати