Відкрити головне меню

Бабкін Михайло Анатолійович

російський історик

Михайло Анатолійович Бабкін (рос. Михаи́л Анато́льевич Ба́бкин) (1 вересня 1967, Міас) — російський історик, доктор історичних наук, професор кафедри історії Росії новітнього часу Історико-архівного інституту Російського державного гуманітарного університету, професор кафедри історії Московського педагогічного державного університету. Автор понад 130 наукових робіт, головною темою яких є дослідження історії Російської православної церкви і Руської православної церкви[1][2].

Михайло Анатолійович Бабкін
рос. Ба́бкин Михаи́л Анато́льевич
Бабкін М. А. з Елісаветградськім Євангелієм — слов'янської иллюминированной рукописом, створеної наприкінці XVI — початку XVII століття.
Бабкін М. А. з Елісаветградськім Євангелієм — слов'янської иллюминированной рукописом, створеної наприкінці XVI — початку XVII століття.
Псевдоніми Иван Савушкин
Народився 1 вересня 1967(1967-09-01) (52 роки)
Міас, Челябінська область, РРФСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Національність росіянин,
українець
Діяльність науковець, історик, архіваріус, archaeograph, вікіпедист, вікімедієць, викладач університету
Alma mater Московський державний університет імені М. В. Ломоносова,
фізичний факультет
Сфера інтересів Історія Росії,
історія Російської православної церкви,
історія Руської православної церкви,
історія права
Заклад Російський державний гуманітарний університет,
Московський педагогічний державний університет
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор історичних наук
Член Вікісховище, російська Вікіпедія, Вікіновини, Вікісловник, англійська Вікіпедія, Українська Вікіпедія, китайська Вікіпедія і Білоруська Вікіпедія
Відомий завдяки: історик Російської православної церкви
Батько Бабкін Анатолій Іванович[d]

Бабкін Михайло Анатолійович у Вікісховищі?

ЖиттєписРедагувати

Народився 1 вересня 1967 року в Міассі Челябінської області. Батьки — випускники Челябінського політехнічного інституту, ракетобудівники (Конструкторське бюро машинобудування, з 1993 року — Державний ракетний центр ім. академіка В. П. Макеєва: місто Міас Челябінської обл.). Батько — Бабкін Анатолій Іванович (19402012): кандидат технічних наук (1976 році), доцент, дослідник, розробник підводного старту міжконтинентальних ракет підводних човнів; у 1982 році академіком В. П. Макєєвим призначений директором Філії Челябінського політехнічного інституту (з 1997 року — Південно-Уральського державного університету) в Міассі, який очолював до 2000 року. Мати — Бабкіна Інна Олександрівна (у дівоцтві Кублицька, нар. 1942, українка: батьки з села Вишеньки Коропського району Чернігівської області): інженер-телеметрист.

У 1984 році Бабкін М. А. закінчив середню школу № 6 міста Міас Челябінської області і вступив на фізичний факультет Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова, який закінчив у 1993 році[3].

З липня 1986 року по липень 1989 року — служба у ВМФ СРСР (Севастополь): старший гідрометеоспостерігач плавскладу надводних кораблів; звання — матрос[4].

У 2000 році Бабкін вступив до аспірантури кафедри історії і політології Державного університету управління (Москва). 19 грудня 2003 року там же захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за темою «Повалення монархії в Росії в 1917 році і Православна церква» за спеціальністю 07.00.02 — Вітчизняна історія[5].

В 20042005 роках пройшов курс перепідготовки на кафедрі історії Інституту професійної перепідготовки і підвищення кваліфікації викладачів гуманітарних і соціальних наук МДУ їм. М. В. Ломоносова. 17 жовтня 2007 року там же захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за темою «Російська православна церква на початку XX століття та її ставлення до повалення царської влади в Росії» за спеціальністю 07.00.02 — Вітчизняна історія[6][7].

З 2008 — професор кафедри історії Московського педагогічного державного університету.

З 2010 — професор кафедри історії Росії новітнього часу факультету архівної справи Історико-архівного інституту Російського державного гуманітарного університету.

Вчене звання доцент — з 18 квітня 2007, професор — з 4 лютого 2013 року.

Сфера наукових інтересівРедагувати

Історія Росії, історіографія, археографія, історія права, літургіка, історія Російської православної церкви, Руської православної церкви и Руської православної старообрядческої церкви, історія царської, імператорської і церковно-ієрархічної влади, історія російських революцій, історія взаємовідносин держави і конфесій.

Профілі в реєстрах наукових ідентифікаторівРедагувати

Основна бібліографіяРедагувати

Основні інтерв'ю за темами дослідженьРедагувати

СпогадиРедагувати

Цікавий фактРедагувати

Михайло Бабкін 7 січня 2014 року у своєму "Живому журналі" опублікував інформацію, що видавничо-поліграфічний центр Свято-Троїцької Сергієвої лаври РПЦ МП випустив календар на 2014 рік із зображеннями Йосипа Сталіна[10]. Повідомлення викликало буквально інформаційний вибух у блогосфері та в ЗМІ України, Росії та інших країн[11][12][13][14][15][16][17][18][19][20].

Судячи з усього, Бабкін не належить до РПЦ МП, та має певну образу на ієрархію даної конфесії. Однак і проукраїнськими його погляди назвати важко. Зокрема, Бабкін рішуче критикував Київську митрополію РПЦ за зняття анафеми в 1918 р. з гетьмана Івана Мазепи, вказуючи це як черговий "компрометуючий факт" з церковної історії[джерело?] .

ПриміткиРедагувати

  1. Сторінка на сайті Російського державного гуманітарного університету
  2. Сторінка на сайті Московського педагогічного державного університету
  3. База даних випускників фізфаку МДУ (1993 рік).
  4. Клімов Дмитро. Експедиція називається: Флотські будні московського студента. — М.: [б. и.]; — СПб.: [б. и.], 2015. — ISBN 978-5-4469-0686-4 (рос.)
  5. Електронна бібліотека дисертацій.
  6. Електронна бібліотека дисертацій.
  7. Бабкін Михайло Анатолійович на порталі «Рідна історія».
  8. Збірник документів у 2017 році поміщений на сайті «Російського історичного товариства». (рос.)
  9. Російська народна лінія, 12.02.2018
  10. ЖЖ М. Бабкiна, 07.01.2014
  11. Сайт «Кримська свiтлиця», 07.01.2014
  12. Cайт «Корреспондент», 07.01.2014
  13. Сайт «Политикан» Архівовано 24 квітень 2019 у Wayback Machine., 07.01.2014
  14. Сайт «Ракурс», 07.08.2014
  15. Сайт «7Днiв», 07.01.2014
  16. Сайт «Вiсник», 08.01.2014
  17. Сайт Радiо «Вголос» Архівовано 12 червень 2018 у Wayback Machine., 08.01.2014
  18. Сайт «Погляд», 08.01.2014
  19. Сайт «Информатор», 08.01.2014
  20. Сайт «Україина в iнтернетi», 08.01.2014

ПосиланняРедагувати