Кротов Яків Гаврилович

Яків Гаврилович Кротов (нар. *31 травня 1957, Москва) — священник Православної церкви України (з грудня 2020[1]), російський ліберальний публіцист, радіоведучий, критик РПЦ (МП), ведучий власної мережевої бібліотеки.

Кротов Яків Гаврилович
рос. Кротов Яков Гаврилович
Yakov Krotov.jpg
Яків Кротов (2007 р.)
Народився 31 травня 1957(1957-05-31) (65 років)
м. Москва
СРСР СРСР
Країна Flag of Russia.svg Росія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність священник, прессекретар, публіцист
Alma mater Історичний факультет МДУ
Знання мов російська
Конфесія православ'я
Сайт yakov.works

ЖиттєписРедагувати

Народився в Москві в родині вчителів. По народженню отримав ім'я Максим (на честь Максима Горького). Батько Гавриїл Якович Кротов, мати Муся Лазарівна Кротова, народжена Ґіндіна; вчителі. Брати: Віктор (1946) і Леонід (1951).[2]

Через півроку після народження Якова його батько був заарештований НКВС та засуджений — спочатку на 15 років, а потім ще на 3 роки таборів. Термін відсидів повністю, після падіння комунізму був реабілітований.

У 1973—1978 роках працював бібліотекарем, потім друкарем у Державній публічній історичній бібліотеці СРСР. Був звідти звільнений за копіювання «антирадянщини»  — віршів Осипа Мандельштама.

У 1978—1985 роках працював у Центральному державному архіві стародавніх актів, але був звільнений з ініціативи КДБ — як «неблагонадійний». Потім працював в Звенигородському історико-архітектурному музеї.

1983 року закінчив історичний факультет МДУ, дипломна робота присвячена історії російського провінційного дворянства 1556—1622 рр.

Навесні 1990 року залишив державну службу і заробляв на життя перекладами іноземної літератури, а також журналістикою у багатьох російських часописах. Володіє англійською, французькою, польською, німецькою та латинською мовами.

КлірикРедагувати

Яків Кротов був хрещений в 1974 році священиком Олександром Менєм і був його прихожанином до загибелі отця Олександра у 1990 році. При хрещенні прибрав ім'я Яків (іменини у день апостола Якова, брата апостола Івана Богослова).

3 листопада 2002 року єпископ Апостольської Православної Церкви Віталий (Кужеватов) рукопоклав Я. Кротова у диякона, а 10 листопада 2002 року — священника. У січні 2007 року Яків Кротов вийшов з кліру Апостольської православної церкви. З 14 березня 2007 року указом архієпископа Ігоря (Ісіченка) був прийнятий у число священників Харківсько-Полтавської єпархії Української автокефальної православної церкви (оновленої). Яків Кротов був настоятелем парафії Зіслання Святого Духа на апостолів у Москві.[4]

На початку грудня 2020 року заявив про свій перехід у клір кафедрального Собору Стрітення Господнього Херсонської єпархії Православної церкви України, куди був прийнятий особисто та без парафії, «фізично лишаючись при цьому в Москві»[5]. При цьому на запит одного з служителів ПЦУ на його fb сторінці яким чином окрім особистої заяви він став служителем ПЦУ, він не надав доказів.

КритикаРедагувати

На своїй fb сторінці відзначається не ревалентними дописами та коментами в сторону України та українців, зокрема[6][7].

Приватне життяРедагувати

Одружений (з 1976 р.), дружина — Ірина Миколаївна Кротова (Васильєва)

  • Сини: Марко (нар. 1977), Матвій (нар. 1980).

Статті, інтерв'юРедагувати

ВиноскиРедагувати

ПосиланняРедагувати