Відкрити головне меню

Російський індекс наукового цитування (РІНЦ) — бібліографічна база даних наукових публікацій вчених Росії і країн СНД в понад 4000 журналах. Для отримання необхідних користувачеві даних про публікації та цитованості статей на основі бази даних РІНЦ розроблено аналітичний інструментарій Science Index. Проект РІНЦ розробляється з 2005 року компанією "Наукова електронна бібліотека" (ELIBRARY.ru)[1].

Російський індекс наукового цитування
Тип бізнес і організація
Галузь Наукометрія
Засновано 2005 
Засновник(и) Наукова електронна бібліотека eLIBRARY.RU
Штаб-квартира Росія
Територія діяльності Росія, країни СНД, в усьому світі
Продукція база даних наукової періодики
Власник(и) elibrary.ru[d]
Сайт elibrary.ru/project_risc.asp

функціонує

Зміст

Історична довідкаРедагувати

Зарубіжні індексиРедагувати

Історія створення індексів (або покажчиків) наукового цитування починається з 70-х років XIX століття, коли практично одночасно з'являються індекс юридичних документів Shepard's Citations[en] в 1873 р. та індекс наукових публікацій з медицини Index Medicus[en] в 1879. Останній проіснував аж до 2004 р., всього було видано 45 випусків.

У 1960 році у США Юджином Гарфільд був створений Інститут наукової інформації, основним комерційним продуктом якого став Science Citation Index. Принципи, закладені в SCI, багато в чому визначили подальший розвиток індексів цитування.

Наукова інформація в СРСРРедагувати

У СРСР в 1952 році Постановою Ради Міністрів СРСР від 19.07.1952 № 3329 був створений Інститут наукової інформації АН СРСР[2], який у 1955 році був перейменований в Всесоюзний інститут наукової і технічної інформації. Вже через кілька років після створення ВІНІТІ його величезне значення для розвитку вітчизняної науки і техніки було визнано в країні і за кордоном. У роботі ВІНІТІ беруть участь багато вчених і фахівців[2].

У той час основним джерелом отримання статистичних даних служили реферативні та бібліографічні видання (зокрема Реферативний журнал ВІНІТІ). Вітчизняні фахівці гідно оцінили можливості, які надав створений у США Ю. Гарфілдом в першій половині 60-х років покажчик наукового цитування «Science Citation Index» (SCI) і почали активно використовувати цей інструмент для дослідження стану вітчизняної науки і порівняння її з світовим рівнем. Проте вже в той час ними усвідомлювалася недостатність SCI для оцінки стану і тенденцій вітчизняної науки, це, зокрема, було пов'язано з очевидною орієнтацією SCI на англомовні журнали.[3]

У 1974 році в ВІНІТІ були зроблені спроби створення вітчизняного покажчика наукового цитування (УНЦ), який в технологічному плані повинен був стати «аналогом» Sci. Такий підхід вимагав значних фінансових і технічних ресурсів, і в підсумку цей проект не отримав розвитку[3].

Більш докладно про наукометрії в СРСР можна прочитати у статті Ю. В. Грановського «Чи можна вимірювати науку?» Дослідження В. В. Налімова по наукометрії[4].

Національні індекси цитування в інших неангломовних країнахРедагувати

У 1987 р. Китай запускає проект зі створення Китайського індексу наукового цитування Chinese Science Citation Index, а в наступному, 1988 з'являється його конкурент — China Scientific and Technical Papers and Citations. У 1997 починається розробка китайського індексу цитування з суспільних наук Chinese Social Sciences Citation Index[en].

У 1995 році Японія приступає до створення національного індексу цитування Citation Database for Japanese Papers, розробником якого стає Національний інститут інформатики Японії.

Крім того, розробки національних індексів ведуться в Тайвані (Taiwan Humanities Citation Index), а також у ряді європейських країн (Польща, Іспанія). Зокрема, у Польщі розроблено наукометричну платформу Index Copernicus.

Наукометричний інструментарій РІНЦРедагувати

Профіль організаціїРедагувати

Профіль учасникаРедагувати

За допомогою бази даних РІНЦ вчений може дізнатися індекс своєї цитованості, хоча цей індекс буде нижче істинного через обмеженість переліку та ретроспективи оброблюваних журналів, дисертацій та авторефератів дисертацій. [5] У керівництві [5] описаний порядок дій щодо визначення індексу цитованості для вченого.

Використання даних РІНЦ в оцінці наукової діяльності організаційРедагувати

У Росії база даних РІНЦ є одним з основних джерел інформації для оцінки ефективності організацій, що займаються НДР.

Зокрема, Постанова президії РАН № 201 від 12.10.2010 регламентує використання наступних показників для оцінки результативності наукових організацій Російської академії наук:
Напрямок оцінки: 2 Науковий потенціал і ефективність наукових досліджень
Об'єкт оцінки: 2,4 активність публікації
Показники оцінки: Кількість публікацій працівників наукової організації, віднесена до чисельності дослідників, у тому числі:

  • У зарубіжних науково-технічних виданнях,
  • У вітчизняних виданнях, включених до переліку ВАК Міносвіти Росії.

Число публікацій працівників наукової організації в Російському індексі наукового цитування (РІНЦ), віднесене до чисельності дослідників.

Цитованість працівників наукової організації в РІНЦ, віднесене до чисельності дослідників. "[6]

Правила включення видання в РІНЦРедагувати

На сьогоднішній день база даних РІНЦ виконує функцію не тільки інструменту для оцінки вчених або наукових організацій на основі цитування, а й авторитетного джерела бібліографічної інформації з російської наукової періодики та провідних наукових журналів країн СНД.[7].

Українські наукові видання у РІНЦРедагувати

На 2013 р. у базі РІНЦ зареєстровано близько 300 українських наукових журналів.[8]

ПриміткиРедагувати

  1. Российский индекс научного цитирования: успехи и проблемы
  2. а б История и деятельность Всероссийского института научной и технической информации (ВИНИТИ РАН). Архів оригіналу за 19 жовтень 2013. Процитовано 19 жовтень 2013. 
  3. а б Илья ЛИБКИНД: СОЗДАНИЕ НАЦИОНАЛЬНОГО УКАЗАТЕЛЯ НАУЧНОГО ЦИТИРОВАНИЯ — ЗАДАЧА ПЕРВОСТЕПЕННОЙ ВАЖНОСТИ. Архів оригіналу за 19 жовтень 2013. Процитовано 19 жовтень 2013. 
  4. Ю. В. Грановский, «МОЖНО ЛИ ИЗМЕРЯТЬ НАУКУ?» Исследования В. В. Налимова по наукометрии. Архів оригіналу за 19 жовтень 2013. Процитовано 19 жовтень 2013. 
  5. а б Определение индекса цитируемости ученого Архівовано 30 червень 2013 у Wayback Machine. (руководство по анализу РИНЦ) // Научная библиотека Петрозаводского государственного университета, 2012.
  6. Постановления Президиума РАН. Об утверждении Положения о Комиссии по оценке результативности деятельности научных организаций Российской академии наук и Методики оценки результативности деятельности научных организаций Российской академии наук
  7. Михаил Гельфанд. Проведите поиск в РИНЦ самостоятельно!. — «Троицкий вариант — Наука», 20 июля 2010 г. № 58, c. 4-5, 7.
  8. Чайковський Ю. Б. та ін. Наукометричні бази та їх кількісні показники. Ч. I. Вісник НАН України, № 8. 2013. С. 89-98.

Див. такожРедагувати