Відкрити головне меню

Земельне або ж аграрне питання — в широкому сенсі це питання про економічні закони розвитку сільського господарства, про розподіл та перерозподіл землі та пов'язана з цим боротьба. Оскільки раніше саме сільське господарство було основою економіки і саме в ньому була зайнята більшість населення саме це питання було, а подекуди на жаль й досі залишається головним політичним питанням.

Земельне питання в тій чи іншій формі існувало в кожну історичну епоху причому його зміст був різним у різних випадках. Втім найчастіше під земельним питання розуміли той чи інший вид перерозподілу землі. Найчастіше цей термін в історичній, політичній та економічній літературі використовують на означення подій Нового часу. Як правило в центрі земельного питання стояли більше чи менш успішні спроби ліквідації крупного землеволодіння на наділення землею селян, що безпосередньо на ній працюють.

Зміст

Найважливіші аграрні законодавчі актиРедагувати

Час Країна Закони та їх короткий зміст
24 лютого 1646 Англія Ордонанс парламенту про відміну «лицарського тримання», тобто про перетворення земель, що знаходилися у васальній залежності від корони на вільну приватну власність лендлордів, за збереження копігольду. Підтверджений та доповнений актами від 27 листопада 1656 та від червня 1660.
9 червня 1657 Англія—Ірландія Акт англійського парламенту про перетворення нових землеволодінь в Ірландії в манори.
1787 Сполучені Штати Америки Закон про націоналізацію земель на Захід від Аллеганів. Дозволяв купівлю земель з націоналізованого фонду за низькими цінами лише великими ділянками — не менше 640 акрів (близько 240 га).
4 серпня 1789 Франція Декларація депутатів від шляхти та духовенства в Національних зборах про відмову від своїх феодальних привілеїв: десятин, прав на полювання, судових прав тощо.
15 березня 1790 Франція Земельний декрет Установчих зборів: скасування особистих феодальних повинностей, часткова відміна тріажу при збереженні за поміщиками раніше захоплених суспільних земель.
18 червня 1792 Франція Декрет законодавчих зборів про скасування усіх «випадкових» феодальних повинностей без усякого відшкодування.
20-22 та 25-28 серпня 1792 Франція Земельні декрети законодавчих зборів: полегшення для селян сплати викупу «реальних» прав та сплати земельних повинностей, встановлення п'ятирічного терміну для стягнення боргів, остаточне скасування тріажу та повернення селянам громадських земель.
15 грудня 1792 Франція Декрет Конвента про знищення феодальних прав та повинностей в країнах окупованих французькими військами.
10 червня 1793 Франція Декрет Конвента про передачу селянам громадських земель та факультативний їх розподіл між членами громад.
17 липня 1793 Франція Декрет якобінського Конвента про повне знищення феодальних прав та привілеїв і про спалення феодальних грамот — найважливіший земельний закон французької революції.
9 жовтня 1807 Німеччина Едикт про скасування особистої кріпосної залежності в Пруссії.
14 вересня 1811 Німеччина Едикт «Про регулювання поміщицьких та селянських стосунків» в Пруссії який дозволяв перетворення спадкових наділів селян на їх приватну власність в разі передачі частини земель поміщикам. Згідно з додатковим законом від 29 травня 1816 дія закону 1811 року не поширювалася на селян, що володіли дрібними ділянками.
1843 Греція Земельна реформа — частковий розподіл колишніх великих маєтків турецьких землевласників, наддання селянам права купувати на виплат державні землі.
18 березня 1848 Угорщина Сейм в Пожоні прийняв закон про скасування кріпосного права.
28 березня 1848 Чехія Видання австрійським урядом патенту (указу) про викуп кріпосних повинностей в чеських землях з 31 березня 1848.
7 вересня 1848 Австрія Указ цісаря про скасування особистої залежності та про відміну феодальних повинностей за викуп.
2 березня 1850 Німеччина Закон про скасування в Пруссії селянської поземельної залежності за викуп.
19 лютого 1861 Російська імперія Маніфест про звільнення селян. Скасування кріпосного права.
20 травня 1862 Сполучені Штати Америки Гомстед-акт, закон про земельні наділи, згідно з яким кожен громадянин США, сплативши невеликий збір, міг отримати з суспільного фонду ділянку землі до 160 акрів (65 га).
26 червня 1863 Російська імперія Положення про поземельний устрій удільних селян.
19 лютого 1864 Польща (російська частина) Указ царського уряду про земельну реформу в Королівстві Польськім - скасування феодальних повинностей, надання селянам у власність земель якими вони користувалися.
14 серпня 1864 Румунія Так званий «Закон про регулювання сільської земельної власності» який скасував кріпосне право, але зберіг сильні його пережитки.
21 вересня 1877 Болгарія Постанова Російського цивільного управління в Болгарії, створеного під час російсько-турецької війни, що дозволяла болгарським селянам тимчасово використовувати землі турецьких біженців, що стало поштовхом до земельного перевороту в Болгарії в 1877-1879 роках який призвів до знищення турецького феодального землеволодіння і перетворення селян в дрібних земельних власників.
22 серпня 1881 Ірландія Закон про врегулювання орендних відносин прийнятий англійським парламентом під тиском фермерського руху в Ірландії.
28 грудня 1881 Російська імперія Закон про обов'язковий викуп тимчасово зобов'язаних селян. Дійсний з 1 січня 1883 року.
18 липня 1889 Франція Закон про оренду за частку врожаю.
8 липня 1893 Російська імперія Закон про обмеження земельних перерозподілів у селянських общинах.
14 грудня 1893 Російська імперія Закон про невідчуджуваність селянських наділів.
9 листопада 1906 Російська імперія Закон про виділення селян з общини. Початок столипінської реформи.
29 травня 1911 Російська імперія Закон про землеустрій на селянських наділах.
26 жовтня (8 листопада) 1917 РРФСР «Декрет про землю» прийнятий другим з'їздом Рад робітничих та солдатських депутатів в Петрограді який оголосив про конфіскацію поміщицьких земель без викупу та про націоналізацію усіх земель.
1917 Мексика Прийняття конституції, 27-а стаття якої проголошує землі, води та надра країни власністю мексиканського народу (стаття направлена головно проти американців).
19 лютого 1918 РСФСР Декрет ВЦИК «Про соціалізацію землі», за підписами Я. Свердлова та В. Ульянова, що відмінив прийнятий 26 жовтня 1917 р. «Декрет про землю».
25 січня 1919 Югославія Декрет про проведення земельної реформи — скасування залишків кріпосного права — кметчини, колонату, проголошення принципу відчудження великої земельної власності (100-500 га) та розподіл великих помість.
11 квітня 1919 Фінляндія Закон який надавав орендаторам право викупу орендованих ними земель.
16 квітня 1919 Чехословаччина Закон про відчудження та секвестра великих землеволодінь понад 150 гектарів корисної землі чи понад 250 гектарів загальної площі, в деяких випадках до 500 гектарів. В 1920-1922 було прийнято ряд поправок та змін в тому числі й закон 30 січня 1920 про наділення цими землями.
10 жовтня 1920 Естонія Закон про земельну реформу.
15 липня 1920 Польща Закон про проведення земельної реформи згідно з яким максимум земельної власності становив 180 гектарів, а в деяких районах - 400.
24 вересня 1920 Латвія Закон про земельну реформу.
7 грудня 1920 Угорщина Закон про земельну реформу.
25 квітня 1921 Болгарія Закон про «трудову земельну власність» який встановлював максимальний розмір землеволодіння в 30 гектарів оброблюваних земель і передбачав наділення землею тих хто її потребував з фонду «трудової земельної власності» за викуп. Скасований у 1923.
26 квітня 1921 Австрія Закон що дозволяв та регламентував викуп орендованих земель.
14 червня 1921 Румунія Земельний закон для «Старої Румунії» (Валахії та Молдови) встановлював максимальний розмір землеволодіння 100-500 гектарів, зазвичай 250.
29 березня 1922 Литва Закон про земельну реформу.
5 червня 1935 Туреччина Закон про вакуфи за яким значна частина земель цього роду оголошено державною власністю.
6 вересня 1944 Польща Декрет Польського комітету національного звільнення «Про проведення земельної реформи» який скасовував поміщицьке землеволодіння.
15 березня 1945 Угорщина Декрет про земельну реформу - конфіскація усієї землі та майна що належало військовим злочинцям, фашистам, зрадникам вітчизни, а також вітчудження за викуп земельних володінь понад 100 хольдинів (57 гектарів).
23 березня 1945 Румунія Закон про земельну реформу яка ліквідувала поміщицьке землеволодіння та передавала землю селянам.
11 червня 1945 Туреччина Закон про земельну реформу згідно з яким вводився максимум в 200-500 гектарів та передбачалося наділення селян землею з державного колонізаційного фонду.
21 червня 1945 Чехословаччина Декрет президента республіки «Про конфіскацію та прискорений розподіл земельних володінь німців, угорців, а також зрадників та ворогів чеського та словацького народів»
23 серпня 1945 Югославія «Закон про земельну реформу і колонізацію» який передбачав конфіскацію земельної власності понад 45 гектарів або ж 25-35 гектарів оброблюваних земель і наділення нею малоземельних чи безземельних землеробів на правах власності.
29 серпня 1945 Албанія Закон про земельну реформу прийнятий президіумом Антифашистської національно-визвольної ради. Передбачав конфіскацію великих землеволодінь понад 40 гектарів і наділення землею малоземельних чи безземельних селян.
вересень 1945 Східна Німеччина Постанова уряду земель Саксонія (3 вересня), Мекленбург (5 вересня), Бранденбург (6 вересня), Саксонія-Ангальт та Тюрингія (10 вересня) про ліквідацію великої земельної власності та передачі земель малоземельним чи безземельним селянам.
5 березня 1946 КНДР «Закон про земельну реформу в Північній Кореї» — ліквідація японського та поміщицького землеволодіння, передача землі у власність селянам.
12 березня 1946 Болгарія «Закон про трудову земельну власність» прийнятий Народними зборами — встановлення максимуму земельної власності в 20 гектарів для усієї країни і в 30 гектарів для Південної Добруджі, створення державного земельного фонду і наділення з нього тих, хто потребує землі на пільгових умовах.
13 квітня 1946 Франція Установчі збори прийняли статут фермерів та орендаторів який регулював орендні відносини, значну роль в прийнятті відіграла фракція комуністів.
вересень 1946 Західна Німеччина Закон про земельну реформу, згідно з яким встановлювався максимум в 100 гектарів корисної площі.
жовтень 1946 Японія Закон про аграрну реформу який ліквідував поміщицьке землеволодіння.
21 березня 1948 Чехословаччина Закон про нову земельну реформу за яким усі землеволодіння понад 50 гектарів підлягали державному викупу і розподілялися між селянами.
11 жовтня 1948 Бірма Закон про націоналізацію землі, передбачав обмеження поміщицького землеволодіння і розподіл між селянами викупленої поміщицької землі. Доповнений законом 1953.
1948-1958 Індія Прийняті по шитатам закони про скасування заміндарі, що передбачали відчудження за викуп основної частини поміщицьких маєтків типу заміндарі і надання орендаторам цих земель правами власності, в деяких штатах за викуп, в більшості без нього.
1949-1955 Іспанія Закон про «колонізації та розподіл власності в зрошуваних землях» та ряд законів про створення «зразкових» господарств.
квітень 1950 Південна Корея Закон про аграрну реформу, що передбачав викуп частини земель в поміщиків.
12 травня 1950 Італія Закони про проведення часткової земельної реформи - обмеження приватної земельної власності за високий викуп.
21 жовтня 1950 Пакистан Закон про аграрну реформу у Східному Пакистані (сучасна Бангладеш) — відчудження основної частини поміщицьких маєтків та перетворення колишніх орендарів в спадкових власників, з виплатою боргу за це уряду.
28 червня 1950 Китай «Закон про земельну реформу КНР» прийнятий на 8-ій сесії Центрального народного уряду. Згідно закону поміщицька земельна власність скасовувалася, поміщицькі землі та інвентар підлягали конфіскації та розподілу серед безземельних та малоземельних селян, окрім земель що підлягали націоналізації.
30 січня 1952, 29 жовтня 1953 Сирія Декрет про розподіл серед приватних власників державних земель.
1952 Пакистан Закон про відчудження маєтностей джагірдарів в Пенджабі та Північно-Західній прикордонній провінції.
1952-1961 Індія Закони про встановлення земельного максимуму, приймалися по штатам.
9 вересня 1952 Єгипет Закон про земельну реформу, що передбачав обмеження великого поміщицького землеволодіння, регулював земельні стосунки та найм сільськогосподарських робітників. Доповнення 1958 року знижували викупні платежі селян за поміщицькі землі.
4 червня 1953 Південний В'єтнам Декрети про земельні реформи: про розподіл частини косеційних земель, про регулювання земельних відносин, про обмеження поміщицького землеволодіння, про порядок переходу у власність селян земель «відсутніх поміщиків».
4 грудня 1953 Північний В'єтнам «Закон про земельну реформу» прийнятий Національними зборами Демократичної Республіки В'єтнам з ліквідацією поміщицького землеволодіння та передачею землі селянам.
вересень 1955 Філіппіни Закон про земельну реформу за яким відбувався частковий викуп поміщицьких земель (понад 300 гектарів) державою з подальшим перепродажем їх орендарям.
31 травня 1956 Туніс Декрети про секуляризацію та націоналізацію громадських, приватних та змішаних хабусів (земельних володінь релігійних установ та духовних осіб).
22 жовтня 1956 Південний В'єтнам Декрет про обмеження поміщицької власності.
травень 1957 Туніс Франко-туніська конвенція про викуп земель французьких колоністів.
11 квітня 1958 Туніс Закон про земельну реформу в долині Нижньої Меджерди, що передбачав обмеження великого приватного землеволодіння.
27 вересня 1958 ОАР, Сирійський район Закон про земельну реформу, що передбачав обмеження великого поміщицького землеволодіння, регулювання орендних відносин та винайм сільськогосподарських робітників.
10 жовтня 1958 Ірак Закон про земельну реформу, що передбачав обмеження поміщицького землеволодіння, викупом частини поміщицьких земель та розподілом їх серед селян, зниження орендної плати.
17 травня 1959 Куба Закон про земельну реформу, за яким ліквідувалося землеволодіння великих поміщиків та іноземних компаній, а конфісковані землі розподілялися серед селян, а також створювалися сільськогосподарські кооперативи.

Див. такожРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати