Відкрити головне меню
Ефект Матильди

Ефект Матильди (англ. Matilda effect) — сексистське упередження щодо визнання досягнень дослідниць, чиїм працям часто приписують авторство їхніх колег-чоловіків. Ефект вперше описала суфражистка та аболіціоністка Матильда Джослін Ґейдж[en] (1826–98) в есе «Жінка як винахідниця». Термін «ефект Матильди» 1993 року запропонувала історикиня науки Марґарет Россітер[en][1].

Россітер навела кілька прикладів ефекту. Італійська лікарка 12 століття Тротула Салернська написала книги, авторство яких після її смерті приписали чоловікам. Серед прикладів ХІХ та ХХ століть випадки Нетті Стівенс, Марії Склодовської-Кюрі, Лізи Майтнер, Марієтти Блау[en], Розалінд Франклін, Джоселін Белл Бернелл.

Ефект Матильди пов'язаний з ефектом Матфея — видатний науковець часто отримує більше визнання, ніж порівняно невідомий дослідник, навіть якщо їхня праця була спільною чи подібною.

Професор нейробіології у школі Медицини Стенфордського університету Бен Баррес (нар. 1955), що здійснив FtM-перехід, висловлювався про те, як його наукові досягнення по-різному сприймали залежно від статі у відповідний час.[2][3]

СтатистикаРедагувати

Згідно аналізу понад тисячі виданих досліджень за 1991—2005 роки, науковці частіше цитують публікації чоловіків, ніж жінок[4]. У 2012 році дві дослідниці з універститету Неймегена показали, що в Нідерландах стать кандидатів/кандидаток у професори впливає на їхнє оцінювання[5]. Подібні випадки описано в італійській праці, підкріпленій згодом американськими та іспанськими дослідженнями[6][7].

Швейцарські вчені визначили, що ЗМІ для участі у шоу запрошують науковців-чоловіків частіше, ніж жінок[8].

Науковці США й досі отримують більше визнання та нагород, порівняно з науковицями, попри схожі досягнення. Ця відмінність була більш відчутною у 1990-х роках, аніж у 2000-х, та потроху зникає[9].

Приклади ефекту МатильдиРедагувати

Приклади науковиць, що зіткнулись з ефектом Матильди:

  • Тротула Салернська (12 століття) – італійська лікарка, авторка робіт, що по її смерті приписали чоловікам. Ворожість до жінок як учительок та цілительок у Середньовіччі вела до заперечення самого їх існування.[джерело?] (див. Полювання на відьом).
  • Нетті Стівенс (1861—1912), відкривачка системи визначення статі XY. Її ключові дослідження хрущака борошняного вперше виявили, що стать організму визначається його хромосомами, а не середовищем чи іншими чинниками. Стівенс значною мірою вплинула на перехід наукової спільноти до цієї нової лінії дослідження: хромосомне визначення статі[10]. Однак, зазвичай її відкриття приписують тогочасному видатному генетикові Томасові Ганту Морґану[11]. Попри обширну працю в царині генетики, внеском Стівенс до праці Морґана часто нехтують[12].
  • Мері Вайтон Калкінз[en] (1863—1930) – під час навчання у Гарварді відкрила, що подразники, які було поєднано з іншими яскравими подразниками, пригадуються значно легше. Також відкрила, що тривалість стикання з певним явищем впливала на швидкість пригадування. Ці відкриття, разом з її методом пов'язаних асоціацій, згодом використають Георг Еліс Мюллер та Едвард Тітченер, без жодної згадки про Калкінз.
  • Ґерті Корі (1896—1957), біохімікиня, Нобелівська лауреатка, роками працювала помічницею власного чоловіка попри те, що мала кваліфікацію такого ж рівня для професорської посади.
  • Розалінд Франклін (1920–58) — зараз визнана як авторка принципового внеску до відкриття структури ДНК 1953 року. На момент відкриття Френсісом Кріком та Джеймсом Ватсоном, за яке два науковці отримали Нобелівську премію 1962 року, її праця не була належним чином оцінена (хоча Ватсон описав принципову важливість її внеску у своїй книзі Подвійна спіраль 1968 року).
  • Марта Ґотьє[en] (нар. 1925) — зараз визнана за важливу роль у відкритті хромосомної аномалії, що призводить до синдрому Дауна, відкриття, що раніше приписували виключно Жеромові Лежену.
  • Маріан Даймонд[en] (нар. 1926), працюючи в університеті Каліфорнії (Берклі) експериментальним чином відкрила феномен нейропластичності, що суперечив попереднім нейрологічним догмам. Коли її впливова праця 1964 року[13] от-от мала вийти друком, Даймонд виявила, що імена двох її другорядних співавторів, Девіда Креха та Марка Розенцвейґа, поставили перед її іменем (яке, у свою чергу, було поставлене в дужки). Даймонд протестувала, що виконала основну роботу, описану в документі, і її ім'я поставили на перше місце (без дужок). Інцидент описано в стрічці 2016 року, Наше з мозком кохання: Життя та наука докторки Маріан Даймонд (англ. My Love Affair with the Brain: The Life and Science of Dr. Marian Diamond')[14].
  • Гаррієт Цукерман[en] (нар. 1937) — внаслідок ефекту Матильди Цукерман також була вказана співавторкою Роберта Мертона у концепції ефекту Матфея[15].
  • Програмістки першого в світі комп'ютера ENIAC — декілька науковиць, зробили ґрунтовний внесок до проекту, серед них: Адель Ґолдстайн[en], Кей МакНалті[en], Бетті Дженнінґз, Бетті Снайдер, Мерлін Вескоф[en], Френ Байлас[en] та Рут Ліхтерман, проте історії про ENIAC про них зазвичай не повідомляють, і часом фокусуються на досягненнях обладнання, а не програмного забезпечення. Більше інформації можна почерпнути в есе Дженіфер Лайт «Коли комп'ютери були жінками» (англ. «When Computers Were Women»)[16], та у документальній стрічці 2014 року про проект ENIAC.

У Нобелівській преміїРедагувати

Приклади науковців, яким надали перевагу перед науковицями у нагородженні Нобелівською премією:

Ефект Матильди у мистецтвіРедагувати

  • За стіною (полськ. Za ścianą): польський кінофільм режисера Кшиштофа Зануссі, де знімались Майя Коморовська у ролі Анни та Збіґнєв Запасєвіч у ролі Яна. Двоє сусідів двоквартирного будинку, обоє працюють в академії. Ян — замісний професор. Анна, що прагнула познайомитися з ним ближче, могла отримати схожий науковий ступінь, а з тим і його прихильність, проте колега-чоловік не зазначив її авторства в дослідженні.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. Rossiter Margaret W. (1993). The Matthew/Matilda Effect in Science. Social Studies of Science (London: Sage Publ.) 23: 325–341. ISSN 0306-3127. doi:10.1177/030631293023002004. 
  2. Tessier-Lavigne, Marc (2018-2). Ben Barres (1954–2017). Developmental Cell (en) 44 (4). с. 413–414. doi:10.1016/j.devcel.2018.02.008. Процитовано 2019-05-11. 
  3. Genzlinger, Neil (2017-12-29). Ben Barres, Neuroscientist and Equal-Opportunity Advocate, Dies at 63. The New York Times (en-US). ISSN 0362-4331. Процитовано 2019-05-11. 
  4. Silvia Knobloch-Westerwick; Carroll J. Glynn (2013). The Matilda Effect—Role Congruity Effects on Scholarly Communication A Citation Analysis of Communication Research and Journal of Communication Articles. Communication Research (Sage Publ.). 40 (1): 3–26. doi:10.1177/0093650211418339. 
  5. Marieke van den Brink; Yvonne Benschop. Gender practices in the construction of academic excellence: Sheep with five legs. Organization. 19 (4): 507–524. doi:10.1177/1350508411414293. Архів оригіналу за 3 вересень 2015. Процитовано 6 вересень 2017. 
  6. Peter Hegarty; Zoe Walton. The Consequences of Predicting Scientific Impact in Psychology Using Journal Impact Factors. Perspectives on Psychological Science. 7 (1): 72–78. doi:10.1177/1745691611429356. 
  7. María Luisa Jiménez-Rodrigo1; Emilia Martínez-Morante; María del Mar García-Calvente; Carlos Álvarez-Dardet (2008). Through gender parity in scientific publications. Journal of Epidemiology & Community Health. doi:10.1136/jech.2008.074294. 
  8. Fabienne Crettaz von Roten (2011). Gender Differences in Scientists’ Public Outreach and Engagement Activities. Science Communication. 33 (1): 52–75. doi:10.1177/1075547010378658. 
  9. Anne E. Lincoln; Stephanie Pincus; Janet Bandows Koster; Phoebe S. Leboy (2012). The Matilda Effect in science: Awards and prizes in the US, 1990s and 2000s. Social Studies of Science. 42 (2): 307–320. doi:10.1177/0306312711435830. 
  10. Hagen, Joel (1996). Doing Biology. Glenview, IL: Harper Collins. с. 37–46. 
  11. 6 Women Scientists Who Were Snubbed Due to Sexism. Процитовано 2015-10-04. 
  12. Nettie Maria Stevens (1861-1912) | The Embryo Project Encyclopedia. embryo.asu.edu. Процитовано 2015-10-04. 
  13. Diamond MC, Krech D, Rosenzweig MR, «The Effects of an Enriched Environment on the Histology of the Rat Cerebral Cortex», «J Comp Neurol 1964;123:111-120», retrieved 9 February 2017
  14. My Love Affair with the Brain: The Life and Science of Dr. Marian Diamond
  15. http://garfield.library.upenn.edu/merton/matthewii.pdf
  16. Порожнє посилання на джерело‎ (довідка) 
  17. ScienceWeek. 2013-04-14. Архів оригіналу за April 14, 2013. Процитовано 2015-10-10. 
  18. http://physicsworld.com/cws/article/news/2004/jan/20/wolf-prize-goes-to-particle-theorists
  19. CensorshipIndex. www.esthermlederberg.com. Процитовано 2015-10-10. 
  20. Esther Lederberg, pioneer in genetics, dies at 83. Stanford University. Процитовано 2015-10-10.