Відкрити головне меню

Фріда Робштайт-Робінс (8 червня 1888 — 18 грудня 1973)[1][2] була американською патологинею німецького походження, що тісно працювала з Джорджем Гойтом Віплом, проводячи дослідження щодо використання тканин печінки у лікуванні злоякісної анемії, будучи співавторкою 21 праць між 1925 та 1930 роками. Віпл отримав Нобелівську премію у 1934 році за свої досягнення, проте Робштайт-Робінс не було відзначено у цій нагороді, хоча Віпл й поділився з нею грошовою винагородою.

Робштайт-Робінс описали у 1981 році як жінку «суттєвої присутності», яку часто бачили вбрану в діаманти та з «елегантно зачесаним» волоссям[3].

У 2002 році у статті видання Discover під назвою «50 найважливіших жінок в науці» зазначили, що внесок Робштайт-Робінс «заслуговує більшої уваги»[4].

Ранні роки та освітаРедагувати

Народившись в Німеччині, Робштайт-Робінс переїхала до США ще в дитинстві. Вона здобула звання бакалавра в Чиказькому університеті, звання магістра в Каліфорнійському університеті, та звання PhD в  Рочестерському університеті.

ДослідженняРедагувати

Віпл та Робштайт-Робінс встановили тваринну модель анемії. Вони виявили, що коли собаки втрачають велику кількість крові, у них проявляються симптоми, подібні до анемії. Щойно вони встановили цю експериментальну модель, вони могли тестувати експериментальні терапії. Вони тестували дієти, базовані на різних органах: селезінці, легенях, печінці, кишках та ін. Вони виявили, що собаки, годовані печінковою дієтою, відновлювались найшвидше, що вказувало на те, що анемія є пов'язаною з несправною роботою печінки[5]

Попереднє дослідження було проведено на початку 1920-х років у фундації Джорджа Вільяма Гупера Каліфорнійського університету, під час якого виявили, що абрикоси є цінними у лікуванні індукованої анемії в собак. Цей результат настільки здивував дослідників, що його не опублікували. Однак у 1922 році роботи продовжились у Рочестерському університеті в Нью-Йорку, де дослідники порівнювали ефективність різних речовин у лікуванні анемії[6]

Робштайт-Робінс почала працювати з Віплом у 1917 році; він залишався її партнером напротязі 18 років. Вона була першим вказаним автором найважливішої праці Віпла, а зазвичай першому автору належить найбільший внесок у тему праці, і в багатьох галузях досліджень останній автор у списку є директором лабораторії чи принциповим дослідником, відповідальним за напрямок робіт. Робштайт-Робінс була співавторкою десяти із 23 праць, що Віпл процитував у своїй нобелівській промові[7].

Особисте життяРедагувати

Робштайт-Робінс побралася з О. В. Спрейґом. Померла у грудні 1973 року в м. Тусон штату Арізона, США.

ДжерелаРедагувати

  1. Robscheit-Robbins, Frieda (1888–1973). Dictionary of Women Worldwide: 25,000 Women Through the Ages. HighBeam. Архів оригіналу за 11 червень 2014. Процитовано 6 March 2014. 
  2. Bertsch., McGrayne, Sharon (1998-01-01). Nobel Prize women in science : their lives, struggles, and momentous discoveries. Joseph Henry Press. ISBN 0309072700. OCLC 53431507. 
  3. Davenport, HW., George H Whipple, The Physiologist, Vol 24, 2, 1981, p. 2
  4. The 50 Most Important Women in Science. Discover. Kalmbach Publishing Co. Процитовано 6 March 2014. 
  5. Eating organs to cure a disease. Tacomed.com. Архів оригіналу за 6 вересень 2017. Процитовано 15 June 2017. 
  6. Порожнє посилання на джерело‎ (довідка) 
  7. Frieda Robscheit-Robbins. Scribd.com. Scribd. Процитовано 6 March 2014.