Отто Ган (нім. Otto Hahn; 8 березня 1879, Франкфурт-на-Майні — 28 липня 1968, Геттінген) — німецький хімік, вчений-новатор в області радіохімії, який відкрив ядерну ізомерію (Уран Z) і розщеплення урану. Отримав Нобелівську премію з хімії за 1944. Гленн Сіборг назвав його «батьком ядерної хімії».

Отто Ган
нім. Otto Hahn
Otto Hahn (Nobel).jpg
Народився 8 березня 1879(1879-03-08)
Франкфурт-на-Майні, Німеччина
Помер 28 липня 1968(1968-07-28) (89 років)
Геттінген
Поховання
Країна Німеччина
Діяльність хімік, викладач університету, письменник-документаліст, фізик-ядерник, автобіограф
Alma mater Марбурзький університет
Галузь радіохімія
Заклад Університет Фрідріха-Вільгельма[d], Університетський коледж Лондона, Університет Макгілла, Гумбольдтський університет Берліна, Університет Корнелла і Вільний університет Берліна
Науковий керівник Theodor Zincked
Аспіранти, докторанти Walter Seelmann-Eggebertd, Abdul Hafeezd, Aristid von Grossed, Clara Lieberd, Фріц Штрассман, Salomon Rosenblumd, Hans-Joachim Bornd, Siegfried Flügged і Ніколаус Рільd
Членство Лондонське королівське товариство, Прусська академія наук, Академія наук НДР, Леопольдина, Шведська королівська академія наук, Австрійська академія наук, Національна академія деї Лінчеї, Папська академія наук[2], Баварська академія наук, Академія наук і літератури в Майнціd, Геттінгенська академія наук, Finnish Academy of Science and Lettersd, Американська академія мистецтв і наук, Іспанська королівська академія точних, фізичних і природничих наук[3], Göttingen Eighteend, Данська королівська академія наук, Румунська академія і Індійська національна академія наукd
Відомий завдяки: основоположник ядерної хімії
Нагороди
Автограф Lise Meitner (1878-1968) and Otto Hahn (1879-1968), Dahlem, Germany, 1913 (4405627945).jpg

CMNS: Отто Ган у Вікісховищі
Отто Ган і Ліза Майтнер в лабораторії. 1913

РодинаРедагувати

У 1913 р. Ган одружився з Едіт Юнгханс, дочкою голови Штеттінської міської ради. У них був єдиний син. Незабаром після відставки Гана, коли йому був 81 рік, його син з невісткою загинули у Франції в автомобільній катастрофі, і він дбав про дружину, яка до того часу стала інвалідом, і онука.

НагородиРедагувати

Будучи інтернований до Англії, Ган дізнається, що йому присуджена Нобелівська премія з хімії за 1944 р. «за відкриття розщеплення важких ядер». Йому було дозволено повернутися до Німеччини в 1946 р., в кінці цього ж року йому була вручена Нобелівська премія в Стокгольмі. У своїй промові при презентації лауреата Арне Тізеліус, член Шведської королівської академії наук, сказав: «Відкриття розщеплення важких ядер призвело до таких наслідків, що ми всі, все людство, дивимося вперед з великими надіями, але також і з великими побоюваннями за наше майбутнє».

У Нобелівській лекції Ган простежив пройдений науковими дослідженнями шлях від природної трансмутації урану, відкритої Антуаном Анрі Беккерелем, до ядерного розщеплення. На закінчення він процитував уривок з лекції Фредеріка Жоліо-Кюрі, виголошеної ним при врученні йому в 1935 році Нобелівської премії, в якій французький фізик попереджав про величезну небезпеку атомної енергії. «Те, що десять років тому було плодом уяви, „маревної уяви“, сьогодні стало вже, певною мірою, загрозливою реальністю». Звертаючись до аудиторії і відповідаючи на питання, чи буде використана ядерна енергія в мирних цілях або для руйнування, Ган заявив: «Відповідь повинна бути дана без коливання, що, безсумнівно, вчені світу докладуть всіх зусиль для перемоги першої альтернативи».

НагородиРедагувати

Отримав численні державні і наукові нагороди, серед яких:

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Prof. Franz Griese: Offener Brief an die vom 27. – 31. Mai 1954 in Bayreuth versammelten deutschen Wissenschaftler, insbesondere an die Adresse von Prof. Otto Hahn, Dürer-Verlag, Buenos Aires 1954
  • Prominente ohne Maske - Drittes Reich, FZ-Verlag 1998, ISBN 3924309396
  • Лауреаты Нобелевской премии: Энциклопедия. Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1992. (рос.)

ПосиланняРедагувати