Отто Ган (нім. Otto Hahn; 8 березня 1879, Франкфурт-на-Майні — 28 липня 1968, Геттінген) — німецький хімік, вчений-новатор в області радіохімії, який відкрив ядерну ізомерію (Уран Z) і розщеплення урану[5]. Отримав Нобелівську премію з хімії за 1944. Гленн Сіборг назвав його «батьком ядерної хімії».

Нобелівська премія з хімії (1944) Отто Ган
нім. Otto Hahn
Народився 8 березня 1879(1879-03-08)
Франкфурт-на-Майні, Німеччина
Помер 28 липня 1968(1968-07-28) (89 років)
Геттінген
Поховання Геттінгенське міське кладовищеd[1][2]
Країна Німеччина
Діяльність хімік, викладач університету, письменник-документаліст, фізик-ядерник, автобіограф
Alma mater Марбурзький університет
Галузь радіохімія
Заклад Університет Фрідріха-Вільгельма[d]
Університетський коледж Лондона
Університет Макгілла
HU Berlin
Корнелльський університет
Вільний університет Берліна
Науковий ступінь професор
Науковий керівник Theodor Zincked
Аспіранти, докторанти Walter Seelmann-Eggebertd
Abdul Hafeezd
Aristid von Grossed
Clara Lieberd
Фріц Штрассман
Salomon Rosenblumd
Hans-Joachim Bornd
Siegfried Flügged
Ніколаус Рільd
Членство Лондонське королівське товариство
Прусська академія наук
Академія наук НДР
Леопольдина
Шведська королівська академія наук
Австрійська академія наук
Національна академія дей-Лінчей
Папська академія наук[3]
Баварська академія наук
Академія наук і літератури в Майнці
Геттінгенська академія наук
Фінська академія наук
Американська академія мистецтв і наук
Іспанська королівська академія точних, фізичних і природничих наук[4]
Göttingen Eighteend
Данська королівська академія наук
Румунська академія
Індійська національна академія наук
Q1803894?
Війна Перша світова війна
Відомий завдяки: основоположник ядерної хімії
У шлюбі з Едіт Юнґгансd
Діти Hanno Hahnd
Нагороди
Автограф

CMNS: Отто Ган у Вікісховищі
Отто Ган і Ліза Майтнер в лабораторії. 1913

Родина

ред.

У 1913 р. Ган одружився з Едіт Юнгханс, дочкою голови Штеттінської міської ради. У них був єдиний син. Незабаром після відставки Гана, коли йому був 81 рік, його син з невісткою загинули у Франції в автомобільній катастрофі, і він дбав про дружину, яка до того часу стала інвалідом, і онука.

Нагороди

ред.

Будучи інтернований до Англії, Ган дізнається, що йому присуджена Нобелівська премія з хімії за 1944 р. «за відкриття розщеплення важких ядер»[5]. Йому було дозволено повернутися до Німеччини в 1946 р., в кінці цього ж року йому була вручена Нобелівська премія в Стокгольмі. У своїй промові при презентації лауреата Арне Тізеліус, член Шведської королівської академії наук, сказав: «Відкриття розщеплення важких ядер призвело до таких наслідків, що ми всі, все людство, дивимося вперед з великими надіями, але також і з великими побоюваннями за наше майбутнє».

У Нобелівській лекції Ган простежив пройдений науковими дослідженнями шлях від природної трансмутації урану, відкритої Антуаном Анрі Беккерелем, до ядерного розщеплення. На закінчення він процитував уривок з лекції Фредеріка Жоліо-Кюрі, виголошеної ним при врученні йому в 1935 році Нобелівської премії, в якій французький фізик попереджав про величезну небезпеку атомної енергії. «Те, що десять років тому було плодом уяви, „маревної уяви“, сьогодні стало вже, певною мірою, загрозливою реальністю». Звертаючись до аудиторії і відповідаючи на питання, чи буде використана ядерна енергія в мирних цілях або для руйнування, Ган заявив: «Відповідь повинна бути дана без коливання, що, безсумнівно, вчені світу докладуть всіх зусиль для перемоги першої альтернативи»[5].

Нагороди

ред.

Отримав численні державні і наукові нагороди, серед яких:

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. https://www.friedhofguide.de/grab/deutschland/G%C3%B6ttingen/Stadtfriedhof+G%C3%B6ttingen/Otto+Hahn+08.03.1879_28.07.1968
  2. Find a Grave — 1996.
  3. www.pas.va
  4. http://www.rac.es/2/2_4_3.php
  5. а б в Ган Отто | Биографии великих людей. great-people.ru. Процитовано 30 травня 2023.

Література

ред.
  • Prof. Franz Griese: Offener Brief an die vom 27. — 31. Mai 1954 in Bayreuth versammelten deutschen Wissenschaftler, insbesondere an die Adresse von Prof. Otto Hahn, Dürer-Verlag, Buenos Aires 1954
  • Prominente ohne Maske — Drittes Reich, FZ-Verlag 1998, ISBN 3924309396
  • Лауреаты Нобелевской премии: Энциклопедия. Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1992. (рос.)

Посилання

ред.