Отто Ган (нім. Otto Hahn; 8 березня 1879, Франкфурт-на-Майні — 28 липня 1968, Геттінген) — німецький хімік, вчений-новатор в області радіохімії, який відкрив ядерну ізомерію (Уран Z) і розщеплення урану. Отримав Нобелівську премію з хімії за 1944. Гленн Сіборг назвав його «батьком ядерної хімії».

Нобелівська премія з хімії (1944) Отто Ган
нім. Otto Hahn
Otto Hahn (Nobel).jpg
Народився 8 березня 1879(1879-03-08)
Франкфурт-на-Майні, Німеччина
Помер 28 липня 1968(1968-07-28) (89 років)
Геттінген
Поховання
Країна Німеччина
Діяльність хімік, викладач університету, письменник-документаліст, фізик-ядерник, автобіограф
Alma mater Марбурзький університет
Галузь радіохімія
Заклад Університет Фрідріха-Вільгельма[d], Університетський коледж Лондона, Університет Макгілла, HU Berlin, Корнелльський університет і Вільний університет Берліна
Науковий ступінь професор
Науковий керівник Theodor Zincked
Аспіранти, докторанти Walter Seelmann-Eggebertd, Abdul Hafeezd, Aristid von Grossed, Clara Lieberd, Фріц Штрассман, Salomon Rosenblumd, Hans-Joachim Bornd, Siegfried Flügged і Ніколаус Рільd
Членство Лондонське королівське товариство, Прусська академія наук, Академія наук НДР, Леопольдина, Шведська королівська академія наук, Австрійська академія наук, Національна академія деї Лінчеї, Папська академія наук[2], Баварська академія наук, Академія наук і літератури в Майнці, Геттінгенська академія наук, Finnish Academy of Science and Lettersd, Американська академія мистецтв і наук, Іспанська королівська академія точних, фізичних і природничих наук[3], Göttingen Eighteend, Данська королівська академія наук, Румунська академія, Індійська національна академія наукd і Q1803894?
Відомий завдяки: основоположник ядерної хімії
У шлюбі з Edith Junghansd
Діти Hanno Hahnd
Нагороди
офіцер Ордену Британської імперії knight of the Royal House Order of Hohenzollern Pour le Mérite Хрест «За заслуги перед Церквою і Папою» офіцер ордена Почесного легіону Grand Cross 1st class of the Order of Merit of the Federal Republic of Germany Великий хрест із зіркою та плечовою стрічкою ордену «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччиною» орден Альберта Орден Pour le Mérite в галузі мистецтв і науки

Почесний громадянин Берлінаd

Лекторська премія Фарадея (1956)

медаль Ернста Рейтераd (1959)

Нобелівська премія з хімії (1944)

медаль імені Макса Планка (1949)

honorary citizen of Frankfurt am Maind (1959)

Harnack medald (1954)

Медаль Вільгельма Екснера (1958)

медаль Гельмгольца (1959)

медаль Гете міста Франкфурт-на-Майніd (1944)

Медаль Котеніуса (1944)

Emil-Fischer Medald (1919)

Fresenius Prized (1919)

премія Енріко Фермі (1966, 1966)

Медаль «За відвагу» (Гессен)

Член Американської академії мистецтв і наук[d]

іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (9 травня 1957)

Автограф Otto Hahn signature.svg

CMNS: Отто Ган у Вікісховищі
Отто Ган і Ліза Майтнер в лабораторії. 1913

РодинаРедагувати

У 1913 р. Ган одружився з Едіт Юнгханс, дочкою голови Штеттінської міської ради. У них був єдиний син. Незабаром після відставки Гана, коли йому був 81 рік, його син з невісткою загинули у Франції в автомобільній катастрофі, і він дбав про дружину, яка до того часу стала інвалідом, і онука.

НагородиРедагувати

Будучи інтернований до Англії, Ган дізнається, що йому присуджена Нобелівська премія з хімії за 1944 р. «за відкриття розщеплення важких ядер». Йому було дозволено повернутися до Німеччини в 1946 р., в кінці цього ж року йому була вручена Нобелівська премія в Стокгольмі. У своїй промові при презентації лауреата Арне Тізеліус, член Шведської королівської академії наук, сказав: «Відкриття розщеплення важких ядер призвело до таких наслідків, що ми всі, все людство, дивимося вперед з великими надіями, але також і з великими побоюваннями за наше майбутнє».

У Нобелівській лекції Ган простежив пройдений науковими дослідженнями шлях від природної трансмутації урану, відкритої Антуаном Анрі Беккерелем, до ядерного розщеплення. На закінчення він процитував уривок з лекції Фредеріка Жоліо-Кюрі, виголошеної ним при врученні йому в 1935 році Нобелівської премії, в якій французький фізик попереджав про величезну небезпеку атомної енергії. «Те, що десять років тому було плодом уяви, „маревної уяви“, сьогодні стало вже, певною мірою, загрозливою реальністю». Звертаючись до аудиторії і відповідаючи на питання, чи буде використана ядерна енергія в мирних цілях або для руйнування, Ган заявив: «Відповідь повинна бути дана без коливання, що, безсумнівно, вчені світу докладуть всіх зусиль для перемоги першої альтернативи».

НагородиРедагувати

Отримав численні державні і наукові нагороди, серед яких:

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Prof. Franz Griese: Offener Brief an die vom 27. – 31. Mai 1954 in Bayreuth versammelten deutschen Wissenschaftler, insbesondere an die Adresse von Prof. Otto Hahn, Dürer-Verlag, Buenos Aires 1954
  • Prominente ohne Maske - Drittes Reich, FZ-Verlag 1998, ISBN 3924309396
  • Лауреаты Нобелевской премии: Энциклопедия. Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1992. (рос.)

ПосиланняРедагувати