Відкрити головне меню

Марґеріт Катрін Перей (19 жовтня 1909 — 13 травня 1975) — французький фізик, студентка Марії Кюрі. У 1939 році Перей відкрила елемент францій шляхом очищення зразків лантану, що містив актиній. У 1962 році вона стала першої жінкою, обраною до Французької академії наук, честь, якої не удостоїли її менторку Кюрі. Перей померла від раку у 1975 році.[1]

Марґеріт Перей
фр. Marguerite Perey
Народилася 19 жовтня 1909(1909-10-19)
Вільмомбль, поруч Парижу, Франція
Померла 13 травня 1975(1975-05-13) (65 років)
Лувесьєнн, Франція
·злоякісна пухлина
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція
Діяльність фізик, хімік, викладачка університету
Alma mater Паризький університет
Сфера інтересів Фізика
Заклад Страсбурзький університет
Науковий керівник Марія Склодовська-Кюрі
Член Французька академія наук
Нагороди

Зміст

Раннє життяРедагувати

Перей народилась 1909 року у французькому місті Вільмомбль, якраз за межами Парижу, де був розташований Інститут імені Марії Кюрі. Хоча вона сподівалась вивчати медицину, смерть її батька негативно вплинула на фінансовий стан сім'ї. Вона проходила співбесіду на роботу разом із Марією Кюрі у віці 19 років і її найняли.[2]

Робота в хіміїРедагувати

Перей провела десять років, відсіюючи актиній від усіх інших компонентів уранової руди, що Кюрі використовувала на той час у своєму вивченні розпаду елементу. Хоча Кюрі померла у 1934 році, лабораторія продовжила вивчення актинію. Кілька років потому Перей вперше помітила, що очищений нею актиній випромінював неочікувану радіацію. Після подальшого вивчення вона змогла виокремити цей новий елемент, який назвала «францієм» на честь Франції.

Після відкриття вона отримала грант на очікуване продовження навчання в університеті та отримала звання доктор філософії у Сорбонні у 1946 році.[2] Її зробили керівницею відділу ядерної хімії у Страсбурзькому університеті у 1949 році і продовжила роботу над францієм. Вона заснувала лабораторію, що у 1958 році стала лабораторією ядерної хімії в центрі ядерних досліджень, де була її керівницею.[3] За іронією, вона сподівалась, що францій допоможе діагностувати рак, проте він власне був канцерогеном і в Перей розвинувся рак кісток, що врешті-решт і вбив її.[2]

Її архіви з матеріалами за 1929—1975 роки зберігаються в університеті Луї Пастера у Страсбурзі. Серед них є лабораторні нотатники, навчальні матеріали часів її діяльності як професорки ядерної хімії, праці часів її керівництва лабораторією, та публікації.[3]

ПублікаціїРедагувати

  • "Sur un élément 87, dérivé de l'actinium, " Comptes-rendus hebdomadaires des séances de l'Académie des sciences, 208: 97 (1939).
  • «Francium: élément 87,» Bulletin de la Société chimique de France, 18: 779 (1951).
  • «On the Descendants of Actinium K: 87Ac223,» Journal de Physique et le Radium, 17: 545 (1956).

ПосадиРедагувати

  • 1929—34 Особистий помічник Марії Кюрі, Інститут радію.
  • 1934—46 Радіохімік, Інститут радію.
  • 1946—49 Керівниця досліджень, Національний центр наукових досліджень, Інститут радію.
  • 1949 — Професорка ядерної хімії, Страсбурзький університет.
  • 1950—63 Член Комісії атомних мас

ОсвітаРедагувати

  • Диплом з хімії, державний жіночий технікум, 1929.
  • Доктор наук, Сорбонна, 1946.

ВідзнакиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. «Francium» at Chemistryexplained.com
  2. а б в Veronique Greenwood (3 December 2014). My Great-Great-Aunt Discovered Francium. It Killed Her.. New York Times Magazine. 
  3. а б Hayes, Katherine A. (Spring 2005). Documentation Preserved. AIP History Newsletter. XXXVII (1). Архів оригіналу за 9 грудень 2014. Процитовано 8 вересень 2017. 

ЛітератураРедагувати