Данилевич Василь Юхимович
Василь Юхимович Данилевич (*28 січня (9 лютого) 1872, Курськ — †15 листопада 1936 р., Київ) — український історик, археолог, нумізмат, музеєзнавець. Учень В. Антоновича.
| Василь Юхимович Данилевич | |
|---|---|
 | |
| Народився | 28 січня (9 лютого) 1872 Курськ |
| Помер | 15 листопада 1936 (64 роки) Київ |
| Поховання | Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник |
| Країна |  Російська імперія →  СРСР |
| Діяльність | археолог, викладач університету, історик, вчитель, музеєзнавець, політик |
| Alma mater | Київський університет |
| Галузь | історія, археологія |
| Заклад | ХНУ ім. В. Н. Каразіна КНУ імені Тараса Шевченка |
| Вчене звання | професор[d] |
| Науковий керівник | Антонович Володимир Боніфатійович |
| Автограф |  |
 Роботи у Вікіджерелах Данилевич Василь Юхимович у Вікісховищі | |
Життєпис
ред.Народився 28 січня (9 лютого) 1872 року у Курську в дворянській родині.
У 1895 році закінчив історичне відділення історико-філологічного факультету Київського університету. Викладав у гімназіях міст Баку (1896–1897), Дерпта (нині Тарту; 1897–1900), Ревеля (нині Таллінн; 1900–1901), Харкова (1902–1907) та в Харківському (1903–1907), Київському (1907–1915) і Варшавському (1915–1918) університетах. Викладач Київських Вищих жіночих курсів та Вищих жіночих курсів М. Довнар-Запольського (загально-освітніх та історико-філологічних) у Києві (у 1907—1915 рр.).
Був членом
- Київського товариства старожитностей і мистецтв,
- Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва,
- Українського наукового товариства в Києві,
- Берлінського товариства передісторичних дослідів,
- Харківського історико-філологічного товариства,
- Історичного товариства Нестора-літописця.
1917 року в Ростові-на-Дону, куди було евакуйовано Варшавський університет, став активним учасником і організатором українського руху; очолював місцеву організацію УСДРП.
В 1918–1920 роках — професор Українського державного університету в Києві, у 1920–1931 роках — Київського інституту народної освіти. В 1930-ті роки викладав в Інституті червоної професури при ВУЦВК (1931) та Київському університеті.
З 1919 року — член бібліотечної колегії Наркомосу УСРР та комітету для заснування Всенародної бібліотеки України. З 1920 року — голова колегії Головного архівного управління Наркомосу УСРР.
Від 1919 року працював у ВУАН:
- 1919—1920 роки — член Постійної комісії для складання словника живої української мови;
- 1919—1930 роки — член Постійної комісії для складання біографічного словника діячів України;
- 1924—1929 роки — дійсний член Науково-дослідної кафедри історії України при ВУАН у Києві, очолюваної М. Грушевським.
У жовтні 1921 брав участь у Першому Всеукраїнському Церковному Соборі, який підтвердив автокефалію Української автокефальної православної церкви.
Проводив археологічні розкопки на Київщині, Харківщині, Чернігівщині та в інших місцях. Автор понад 100 наукових праць з історії та археології України, історії Білорусі, генеалогії козацької старшини, історіографії.
Помер 15 листопада 1936 року у Києві. Похований на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 25, ряд 3, місце 14).
Музейна справа
ред.Брав участь у роботі декількох українських музеїв. Працював на посаді зберігача Етнографічного музею Харківського історико-філологічного товариства. Потім переїхав до Києва, де брав участь у роботі Київського художньо-промислового та наукового музею, Музею старожитностей Музею старожитностей Київського університету, а також заснував Археологічний музей Вищих жіночих курсів у Києві[1].
Твори
ред.- (рос.)Очерк истории Полоцкой земли до конца XIV ст. К., 1896;
- (рос.)Заметки по русской доисторической керамике. «Археологическая летопись Южной России», 1903, ч. 5;
- (рос.)Карта монетных кладов и находок отдельных монет Харьковской губ. // Труды XII Археологического съезда в Харькове. М., 1905. Т. 1. С. 314—410;
- Археологічна минувшина Київщини. К., 1925.
- Проф. В. Б. Антонович та Археологічний музей І. Н. О. // Син України: Володимир Боніфатійович Антонович: у 3 т. : Т. 2. — К., 1997. — С. 379—390.
- (рос.)Музей изящных искусств и древностей при Харьковском университете (1805—1905) // Учебные общества и учебно-вспомогательные
учреждения Харьковского университета (1805—1905) / под ред. Д. И. Багалея, И. П. Осипова. — Харьков, 1911. — С. 52-68.
- (рос.)Этнографический музей / // Учебные общества и учебно-вспомагательные учреждения Харьковского университета (1805—1905)
/ под ред. Д. И. Багалея, И. П. Осипова. — Харьков, 1911. — С. 132—140.
Примітки
ред.- ↑ Данилевич Василь Юхимович (1872—1936). Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 6 січня 2015.
Джерела та література
ред.- Г. П. Герасимова. Данилевич Василь Євтимович [Архівовано 9 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Закоханий в історію України [В. Ю. Данилевич]. В кн.: Український історичний календар 1996. К., 1995;
- Михальченко С. И. Киевская школа в российской историографии [В. Б. Антонович, М. В. Довнар-Запольский и их ученики]. М.-Брянск, 1997;
- Плема С. А. С преподавательской кафедры — в революцию [К 135-летию со дня рождения В. Е. Данилевича] // Донской временник. Год 2007-й. — Ростов н/Д, 2006. — С. 91—93.
- Юркова О. В., Данилевич Василь Юхимович [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. – 1941 р.) : матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л.В. Гарбар ; ред. кол.: Г.В. Боряк, Л.А. Дубровіна (голова), В.І. Попик та ін. ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського, Ін-т рукопису. – Київ, 2017. – C. 122–124. http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0002146 [Архівовано 27 березня 2019 у Wayback Machine.]
Посилання
ред.- Данилевич Василь Юхимович (1872—1936) [Архівовано 7 січня 2015 у Wayback Machine.]