Давід Тенірс молодший

Давід Тенірс-молодший (нід. David Teniers, хрестини 15 грудня, 1610, Антверпен — 25 квітня, 1690, Брюссель) — фламандський художник доби бароко, що зробив вдалу адміністративну кар'єру. Створював також портрети, натюрморти, картини побутового жанру, релігійні і міфологічні картини. Часто співпрацював з іншими художниками.

Давід Тенірс-молодший
нід. David Teniers
David teniers 3.jpg
Скульптура Тенірса в Антверпені
При народженні David Teniers
Народження 15 грудня 1610(1610-12-15)
Антверпен
Смерть 25 квітня 1690(1690-04-25) (79 років)
  Брюссель
Національність фламандець
Громадянство Південні Нідерланди[d]
Жанр портрет, побутовий жанр, релігійна і міфологічна картина, натюрморт
Діяльність художник, miniaturist, художник-гравер, архітектурний кресляр
Напрямок бароко
Роки творчості 1625—1689
Покровитель ерцгерцог Леопольд Вільгельм Австрійський
Вплив Адріан Брауер
Вчитель Давид Тенірс старшийd
Член Антверпенська гільдія святого Луки[d]
Твори портрет, побутовий жанр, релігійна і міфологічна картина, натюрморт
Батько Давид Тенірс старшийd
У шлюбі з Anna Bruegheld
Діти David Teniers IIId
Брати, сестри  • Abraham Teniersd
Родичі Juliaan Teniersd і Ян Брейгель старший

CMNS: Давід Тенірс молодший у Вікісховищі

Навіть як художник він брався за різні справи. Серед його робіт — маленькі копії двохсот сорока трьох творів різних митців з галереї ерцгерцога, передані граверам Антверпена заради створення ілюстрованого увражу, присвяченого мистецькій колекції управителя країни і патрона митця. Увраж став практично першим ілюстрованим каталогом приватного зібрання австрійського аристократа в Європі.

Тенірс звертався до імператора заради отримання дворянського стану і права на герб, нагадуючи тому, що наприклад, невельможні за походженням антверпенці Пітер Пауль Рубенс і Антоніс ван Дейк таки отримали звання лицарів. У відповідь прийшов лист, де умовою визнання його лицарем ставлять відмову Тенірса від продажу його картин. Тенірс цю умову не виконав.

ЖиттєписРедагувати

 
Три філософи, Відень

Народився в Антверпені, що здавна був значним мистецьким центром. Походив з родини художника Давіда Тенірса старшого, який і дав сину перші художні навички. Він старший син з чотирьох дітей художника та Дімфи Вілде. Точної дати народження не збережено, хрещення відбулося 15 грудня 1610 р. в Антверпені. За припущеннями, хлопець пройшов виучку в майстернях Рубенса та Адріана Брауера. Але документальних підтверджень цьому не знайдено.

Звання майстра і перший шлюбРедагувати

1632 року Давіда Тенірса прийнали до гільдії художників міста Антверпен як майстра. 1637 року він узяв шлюб з Анною Брейгель, дочкою художника Яна Брейгеля-старшого, онучкою відомого нідерландського митця Пітера Брейгеля-старшого. Син подружжя, Давід Тенірс ІІІ, теж став художником, але не досяг успіху і рівня батьківських творів.

Перший меценатРедагувати

 
Давід Тенірс молодший. «Ерцгерцог Леопольд Вільгельм у своїй галереї у Брюсселі». 1651 р. Музей історії мистецтв, Відень. Постать за собаками — сам художник.

Але більш значимою для кар'єри Тенірса була посада охоронця мистецькї збірки губернатора Південних Нідерландів, яку художник посів 1647 року. Перебрався він і в Брюссель, де ерцгерцог Леопольд Вільгельм Австрійський робить його надвірним художником. Вельможа витрачав значні грошові суми на придбання нових творів, які вивезли з Британії на хвилі драматичних політичних подій там. Так, він став володарем частки картин, придбаних на аукціонах розпродажу майна страченого короля Англії Карла І та убитого герцога Букінгема. Так Тенірс зустрівся з уславленими картинами, які створили —

Зустріч з шедеврами світового мистецтва не вплинула на художню манеру митця. Але копії з картин він створив, аби передати їх граверам для створення ілюстрованого увражу «Театр живопису» 1660 року. Ерцгерцог сповістив про свого надвірного художника вельможним родичам — і Тенірс отримав значну кількість замовлень з-за кордону. Серед замовників митця — іспанський король Філіп IV, Вільгельм II Оранский, шведська королева Христина.

Другий меценат. Другий шлюбРедагувати

 
Гравер Корнеліс де Ві. Давід Тенірс-молодший.

Меценат художника Леопольд Вільгельм повернувся до Австрії, куди вивіз і власну мистецьку збірку (пізніше вона стане надбанням Музею історії мистецтв у Відні). Але охоронцем галереї у Відні став ван дер Барен.

В Південних Нідерландах — новий губернатор, ним став позашлюбний син короля Іспанії Філіпа IV та акторки Марії Кальдерон — Дон Хуан Австрійський. Він прихильно ставився до художника і матеріальний успіх останнього змінився мало. 11 травня 1656 р. померла Анна Брейгель. Восени того ж року Тенірс узяв шлюб вдруге з сестрою секретаря ради Брабанту — Ізабеллою де Френ. Через шість років (у 1662) він придбав заміський замок поблизу Вілворде у Елени Фурман, другої дружини Рубенса та її другого чоловіка Яна Баптиста ван Брукховена. Замок відтоді став резиденцією Давіда Тенірса влітку.

1663 року митець був серед засновників Академії мистецтв в Антверпені і став першим її директором.

СмертьРедагувати

Останні роки життя пройшли в хворобах і сварках. По смерті другої дружини (Ізабелли де Френ) дорослі діти від першого шлюбу розпочали судовий процес проти батька з метою перерозподілу майна. Судова тяжба тривала до 1692 року і закінчилася лише через два роки по смерті митця (25 квітня 1690 р.)

В родині митця по різному вказували рік його смерті заради отримання більшого прибутку від продажу його картин, адже твори зростали в ціні, якщо митець щойно помер.

Тенірс як митецьРедагувати

Тенірс починав як майстер релігійних композицій (" Повернення блудного сина "). Досить часто звертався до сюжету " Спокуса Св. Антонія ", але спроби комбінувати реалістичні деталі з фантастично-страхітливими образами на кшталт Босха не завжди вдалі.

Як більшість фламандських митців 17 століття, Давід Тенірс молодший був задіяний до створення картонів — ескізів для майбутніх гобеленів, важливого різновиду ужиткового мистецтва Фландрії.

Під впливом творчості Адріана Бреуєра — звертається до створення побутових картин («Курець біля столу в корчмі», Лувр, «Блазень», Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва, «Флейтист»). Але подає селянських персонажів і бідних городян у більш стриманій, побутовій манері, але не приховує їх грубості, брутальності, відвертої вульгарності. Вони нудьгують, тиняються, грають в карти, до нестями тягнуть пиво чи марнують життя за алхімічними експериментами. Їх справи позбавлені майстерності і справжнього захоплення навіть коли вони грають на музичних інструментах чи танцюють.

Частка творів виконана з іншими майстрами, де кожний робив лише частину зображення. Так, картину " Перед кухнею " робило три майстри —

  • саму кухню малював Тенірс
  • квіти — Нікола ван Верендал
  • натюрморт — Керстіан Люкс. Твір, що нині зберігає Дрезденська картинна галерея, має відразу три підписи фламандських митців, що засвідчили власну роботу над твором.

Вибрані твориРедагувати

 
Гобелен за картоном Тенірса.
 
«Гуляння біля постоялого двору»
 
Підпис Давіда Тенірса молодшого

Монумент в АнтверпеніРедагувати

Пам'ять про художника увічнили монументом в рідному місті Антверпен. Посеред площі — бронзова постать в розкішних шатах по моді 17 століття з аркушем в руці. Треба або добре знати, хто це, або читати фламандською, аби впізнати в бронзовій постаті саме художника. Скульптор наче навмисне подав його без відомих атрибутів художника (постать без пензлів і палітри).

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Гос. Эрмитаж. Каталог № 2, «Западноевропейская живопись», Л, «Искусство», 1981, с. 73-76
  • ГМИИ, «Каталог картинной галереи», М, «Изобразительное искусство», 1986, с.170
  • Каталог. «Дрезденская картинная галерея. Старые мастера», 16-е русское издание, Дрезден, 1979, с. 105.
  • Helge Siefert: Zum Ruhme des Helden. Historien- und Genremalerei des 17. und 18. Jahrhunderts aus den Beständen der Alten Pinakothek. Bayerische Staatsgemäldesammlungen, München 1993 (Ausstellungskatalog, München, Alte Pinakothek, 23. April — 11. Juli 1993).
  • Dominik Fugger: Der gnädige Blick. Das Bild des Menschen bei David Teniers d. J. In: Neue Zürcher Zeitung. Nr. 251, 19./20. Nov. 2005, S. 69.
  • Margret Klinge, Dietmar Lüdke (Hrsg.): David Teniers der Jüngere 1610—1690. Alltag und Vergnügen in Flandern. Kehrer, Heidelberg 2005, ISBN 3-925212-63-9 (Ausstellungskatalog, Karlsruhe, Staatlichen Kunsthalle Karlsruhe, 5. November 2005 — 19. Februar 2006).

ПосиланняРедагувати