Вікіпедія

Давід Тенірс молодший

(Перенаправлено з Давид Тенірс Молодший)

Давід Тенірс-молодший (нід. David Teniers, хрестини 15 грудня, 1610, Антверпен — 25 квітня, 1690, Брюссель) — фламандський художник доби бароко, що зробив вдалу адміністративну кар'єру. Створював також портрети, натюрморти, картини побутового жанру, релігійні і міфологічні картини. Часто співпрацював з іншими художниками.

Давід Тенірс-молодший
нід. David Teniers
Скульптура Тенірса в Антверпені (скульптор Joseph Ducaju)
При народженніDavid Teniers
Народження15 грудня 1610(1610-12-15)
Антверпен
Смерть25 квітня 1690(1690-04-25) (79 років)
 Брюссель
Національністьфламандець
КраїнаГабсбурзькі Нідерланди
Жанрпортрет, побутовий жанр, релігійна і міфологічна картина, натюрморт
Діяльністьхудожник, miniaturist, художник-гравер, архітектурний кресляр, графік, унаочнювач
Напрямокбароко
Роки творчості1625—1689
Покровительерцгерцог Леопольд Вільгельм Австрійський
ВпливАдріан Брауер
ВчительДавид Тенірс старшийd
ПрацівникЛеопольд Вільгельм Австрійський[1]
ЧленАнтверпенська гільдія святого Луки[d]
Творипортрет, побутовий жанр, релігійна і міфологічна картина, натюрморт
БатькоДавид Тенірс старшийd
У шлюбі зAnna Bruegheld
ДітиDavid Teniers IIId[2]
Брати, сестриAbraham Teniersd[2]
РодичіJuliaan Teniersd і Ян Брейгель старший
Роботи в колекціїМузей Бойманса - ван Бенінгена, Штедель, Музей Прадо, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Музей Тіссен-Борнемісса, Фінська національна галерея, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національний музей образотворчого мистецтва Квебекуd[3], Палац витончених мистецтв[4], Музей мистецтва Метрополітен[5], Musée de la civilisationd, Королівські музеї витончених мистецтв[6], Королівський музей витончених мистецтв, Музей Грунінгеd, Autonoom Gemeentebedrijf Museum Leuvend, Музей Маєра ван дер Берга, Noordbrabants Museumd, Амстердамський музейd, Museum Nicolaas Rockox - Het Rockoxhuisd, Мауріцгейс, Рейксмузей, Gallery Prince Willem Vd, Королівський замок у Варшаві, Національні галереї Шотландіїd, Музей Принценгоф, Міський музей «Лакенхал» (Лейден)[7][8][7], Limburg Museumd, Палаццо Бьянко, Культурний фонд Еми Гордон Клабінd, Corsham Courtd, Landesmuseum Hannoverd, paintings collection of Musée des beaux-arts de Chartresd, Museumslandschaft Hessen Kassel, Ніваагаардd, Бівер (замок), Ермітаж, Художній музей Волтерс, Музей історії мистецтв, Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Державний музей мистецтв, Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Міннеаполіський інститут мистецтваd, Національний музей у Варшаві, Баварські державні колекції картин, Картинна галерея Далвічd, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Музей Ханенків, Національна галерея Вірменії, Національна галерея, Музей Гронінгена, Музей Ласаро Гальдйано, Музей мистецтв Індіанаполіса, Musée Rolind, Боннефантенмузеумd, Музей образотворчих мистецтв, Художня галерея і музей Келвінгроув, Зібрання Воллеса, Legermuseumd, Музей Ґренобляd, Courtauld Galleryd, Харвуд Хаус, Берлінська картинна галерея, Державні художні зібрання Дрездена, Національна галерея Шотландії, Епслі-хаус, Музей Фабра, Ліхтенштейнський музейd, Villa Vauband, Lotherton Halld, Barber Institute of Fine Artsd, Waddesdon Manord, Художній музей Вірджинії, Музей Конде, Страсбурзький музей образотворчого мистецтва, Абатство Волберн, Polesden Laceyd, Словацька національна галерея, Музей образотворчих мистецтв, Державна картинна галерея (Карлсруе), Клівлендський музей мистецтв, Rijksmuseum Twenthed, Віденська академія мистецтв, Художня галерея Єльського університету, Музей Фіцвільяма, Братиславська міська галереяd, Гамбурзька картинна галерея, Von der Heydt Museumd, Рінглінг музей, Brukenthal National Museumd, Національна галерея, Foundation E.G. Bührle Collectiond, Музей Боде, Детройтський інститут мистецтв, Художній музей Північної Кароліни, Музей образотворчих мистецтв, Музей витончених мистецтв Поd, Національна галерея Ірландії, Музей мистецтв Толедо, Вустерський музей мистецтв, Далласький музей мистецтв, Національний музей старовинного мистецтва, Галерея Уффіці, Музей Вальрафа-Ріхарца, Інститут мистецтв Кларкаd, Музей витончених мистецтв Парижаd, National Museum Paleis het Lood[9], Staatliches Museum Schwerind, Musée des Beaux-Arts de Carcassonned, Музей образотворчих мистецтв (Мюлуз), Нью-Йоркське історичне товариствоd, Гарвардський художній музей, Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну, Музей фюрера, Princeton University Art Museumd, Художній музей Фогга[d], National Art Gallery of the Netherlandsd, Museu de Leiriad, Musée des Beaux-Arts de Quimperd, Staatsgalerie Neuburgd, Стара пінакотека, Electoral Gallery Dusseldorfd, Mannheimer Galeried, Кассельська картинна галерея, Галерея Сабауда, Bryan Gallery of Christian Artd, Musée national du Château de Fontainebleaud, Musée Barroisd, Musée Paul-Dinid, Musée d'art et d'archéologie de Guéretd, музей Пікардіїd, Musée de Tesséd, Anhaltische Gemäldegaleried, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Національний музей, Ліонський музей красних мистецтв, Музей герцога Антона Ульріха, Петвет-Хаус, Національний музей Кардіффа, Королівський корнуольський музейd, Манчестерська художня галереяd, Laing Art Galleryd, Holburne Museumd, Guildhall Art Galleryd, Зібрання Баррелаd, Мистецька галерея Йоркаd, Royal Pump Roomsd, Shipley Art Galleryd, Touchstones Rochdaled, Harris Museumd, Wellcome Collectiond, Музей Боуз, Cannon Halld, Ашмолеан музей, Музей Вікторії та Альберта, Галерея мистецтв Вокера, Brighton Museum & Art Galleryd, Whitworth Art Galleryd, The Dick Instituted, Центральний музей Утрехта, Museum of John Paul II Collectiond, Museum of Fine Arts of Córdobad, The Boxd, Musée de la Chartreuse de Douaid, Salford Museum and Art Galleryd, Worcester City Art Gallery and Museumd, Maidstone Museum and Bentlif Art Galleryd, Музей Ґетті, Print Collectiond[10], Дрезденська картинна галерея, Musea Brugged[11][12], Galleria Palatinad, Musée des Beaux-Arts de Chartresd, Реннський музей образотворчого мистецтва, Палац Лазєнковський, Northampton Museum and Art Galleryd, Paisley Museumd, Cartwright Hall Art Galleryd, Ulster Museumd і British Dental Museumd
CMNS: Давід Тенірс молодший у Вікісховищі

Навіть як художник він брався за різні справи. Серед його робіт — маленькі копії двохсот сорока трьох творів різних митців з галереї ерцгерцога, передані граверам Антверпена заради створення ілюстрованого увражу, присвяченого мистецькій колекції управителя країни і патрона митця. Увраж став практично першим ілюстрованим каталогом приватного зібрання австрійського аристократа в Європі.

Тенірс звертався до імператора заради отримання дворянського стану і права на герб, нагадуючи тому, що наприклад, невельможні за походженням антверпенці Пітер Пауль Рубенс і Антоніс ван Дейк таки отримали звання лицарів. У відповідь прийшов лист, де умовою визнання його лицарем ставлять відмову Тенірса від продажу його картин. Тенірс цю умову не виконав.

Життєпис

ред.
 
Три філософи, Відень

Народився в Антверпені, що здавна був значним мистецьким центром. Походив з родини художника Давіда Тенірса старшого, який і дав сину перші художні навички. Він старший син з чотирьох дітей художника та Дімфи Вілде. Точної дати народження не збережено, хрещення відбулося 15 грудня 1610 р. в Антверпені. За припущеннями, хлопець пройшов виучку в майстернях Рубенса та Адріана Брауера. Але документальних підтверджень цьому не знайдено.

Звання майстра і перший шлюб

ред.

1632 року Давіда Тенірса прийнали до гільдії художників міста Антверпен як майстра. 1637 року він узяв шлюб з Анною Брейгель, дочкою художника Яна Брейгеля-старшого, онучкою відомого нідерландського митця Пітера Брейгеля-старшого. Син подружжя, Давід Тенірс ІІІ, теж став художником, але не досяг успіху і рівня батьківських творів.

Перший меценат

ред.
 
Давід Тенірс молодший. «Ерцгерцог Леопольд Вільгельм у своїй галереї у Брюсселі». 1651 р. Музей історії мистецтв, Відень. Постать за собаками — сам художник.

Але більш значимою для кар'єри Тенірса була посада охоронця мистецькї збірки губернатора Південних Нідерландів, яку художник посів 1647 року. Перебрався він і в Брюссель, де ерцгерцог Леопольд Вільгельм Австрійський робить його надвірним художником. Вельможа витрачав значні грошові суми на придбання нових творів, які вивезли з Британії на хвилі драматичних політичних подій там. Так, він став володарем частки картин, придбаних на аукціонах розпродажу майна страченого короля Англії Карла І та убитого герцога Букінгема. Так Тенірс зустрівся з уславленими картинами, які створили —

Зустріч з шедеврами світового мистецтва не вплинула на художню манеру митця. Але копії з картин він створив, аби передати їх граверам для створення ілюстрованого увражу «Театр живопису» 1660 року. Ерцгерцог сповістив про свого надвірного художника вельможним родичам — і Тенірс отримав значну кількість замовлень з-за кордону. Серед замовників митця — іспанський король Філіп IV, Вільгельм II Оранский, шведська королева Христина.

Другий меценат. Другий шлюб

ред.
 
Гравер Корнеліс де Ві. Давід Тенірс-молодший.

Меценат художника Леопольд Вільгельм повернувся до Австрії, куди вивіз і власну мистецьку збірку (пізніше вона стане надбанням Музею історії мистецтв у Відні). Але охоронцем галереї у Відні став ван дер Барен.

В Південних Нідерландах — новий губернатор, ним став позашлюбний син короля Іспанії Філіпа IV та акторки Марії Кальдерон — Дон Хуан Австрійський. Він прихильно ставився до художника і матеріальний успіх останнього змінився мало. 11 травня 1656 р. померла Анна Брейгель. Восени того ж року Тенірс узяв шлюб вдруге з сестрою секретаря ради Брабанту — Ізабеллою де Френ. Через шість років (у 1662) він придбав заміський замок поблизу Вілворде у Елени Фурман, другої дружини Рубенса та її другого чоловіка Яна Баптиста ван Брукховена. Замок відтоді став резиденцією Давіда Тенірса влітку.

1663 року митець був серед засновників Академії мистецтв в Антверпені і став першим її директором.

Смерть

ред.

Останні роки життя пройшли в хворобах і сварках. По смерті другої дружини (Ізабелли де Френ) дорослі діти від першого шлюбу розпочали судовий процес проти батька з метою перерозподілу майна. Судова тяжба тривала до 1692 року і закінчилася лише через два роки по смерті митця (25 квітня 1690 р.)

В родині митця по різному вказували рік його смерті заради отримання більшого прибутку від продажу його картин, адже твори зростали в ціні, якщо митець щойно помер.

Тенірс як митець

ред.

Тенірс починав як майстер релігійних композицій («Повернення блудного сина»). Досить часто звертався до сюжету «Спокуса Св. Антонія», але спроби комбінувати реалістичні деталі з фантастично-страхітливими образами на кшталт Босха не завжди вдалі.

Як більшість фламандських митців XVII століття, Давід Тенірс молодший був задіяний до створення картонів — ескізів для майбутніх гобеленів, важливого різновиду ужиткового мистецтва Фландрії.

Під впливом творчості Адріана Бреуєра — звертається до створення побутових картин («Курець біля столу в корчмі», Лувр, «Блазень», Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва, «Флейтист»). Але подає селянських персонажів і бідних городян у більш стриманій, побутовій манері, але не приховує їх грубості, брутальності, відвертої вульгарності. Вони нудьгують, тиняються, грають в карти, до нестями тягнуть пиво чи марнують життя за алхімічними експериментами. Їх справи позбавлені майстерності і справжнього захоплення навіть коли вони грають на музичних інструментах чи танцюють.

Частка творів виконана з іншими майстрами, де кожний робив лише частину зображення. Так, картину «Перед кухнею» робило три майстри —

  • саму кухню малював Тенірс
  • квіти — Нікола ван Верендал
  • натюрморт — Керстіан Люкс. Твір, що нині зберігає Дрезденська картинна галерея, має відразу три підписи фламандських митців, що засвідчили власну роботу над твором.

Вибрані твори

ред.
 
«Блазень», Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва
 
Гобелен за картоном Тенірса.
 
«Гуляння біля постоялого двору»
 
Підпис Давіда Тенірса молодшого

Монумент в Антверпені

ред.

Пам'ять про художника увічнили монументом в рідному місті Антверпен. Посеред площі — бронзова постать в розкішних шатах по моді XVII століття з аркушем в руці. Треба або добре знати, хто це, або читати фламандською, аби впізнати в бронзовій постаті саме художника. Скульптор наче навмисне подав його без відомих атрибутів художника (постать без пензлів і палітри).

Див. також

ред.

Джерела

ред.
  • Гос. Эрмитаж. Каталог № 2, «Западноевропейская живопись», Л, «Искусство», 1981, с. 73-76
  • ГМИИ, «Каталог картинной галереи», М, «Изобразительное искусство», 1986, с.170
  • Каталог. «Дрезденская картинная галерея. Старые мастера», 16-е русское издание, Дрезден, 1979, с. 105.
  • Helge Siefert: Zum Ruhme des Helden. Historien- und Genremalerei des 17. und 18. Jahrhunderts aus den Beständen der Alten Pinakothek. Bayerische Staatsgemäldesammlungen, München 1993 (Ausstellungskatalog, München, Alte Pinakothek, 23. April — 11. Juli 1993).
  • Dominik Fugger: Der gnädige Blick. Das Bild des Menschen bei David Teniers d. J. In: Neue Zürcher Zeitung. Nr. 251, 19./20. Nov. 2005, S. 69.
  • Margret Klinge, Dietmar Lüdke (Hrsg.): David Teniers der Jüngere 1610—1690. Alltag und Vergnügen in Flandern. Kehrer, Heidelberg 2005, ISBN 3-925212-63-9 (Ausstellungskatalog, Karlsruhe, Staatlichen Kunsthalle Karlsruhe, 5. November 2005 — 19. Februar 2006).

Примітки

ред.
  1. ↑ https://collections.glasgowmuseums.com/mwebcgi/mweb?request=record;id=166301;type=101
  2. ↑ а б Зведений список імен діячів мистецтва — 2019.
  3. ↑ https://collections.mnbaq.org/fr/artiste/600009470
  4. ↑ http://pba-opacweb.lille.fr/fr/search-notice?type=list&filters%5Bfacets.id%5D%5B%5D=5cc2aedf5c0284355b8b4b80
  5. ↑ Музей мистецтва Метрополітен — 1870.
  6. ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/teniers-david-ii-1
  7. ↑ а б De blinden geleid door de blinde
  8. ↑ Venus en Cupido in een landschap
  9. ↑ Landschap met rivier en figuren — 1630.
  10. ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/404839
  11. ↑ https://www.museabrugge.be/collection/work/id/0000_GRO0325_I
  12. ↑ https://www.museabrugge.be/collection/work/id/2014_GRO0590_III

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Давід Тенірс молодший
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Давід_Тенірс_молодший&oldid=42631984