Гіртів закон

Гі́ртів зако́н (також «зако́н Гі́рта — Ілліча́-Сві́тича») — акцентуаційний закон у балто-слов'янських мовах, що його 1895 року відкрив Г. Гірт. Визначення закону видозмінювали Г. Педерсен, Й.Ю. Міккола^[en] (1913), Т. Лер-Сплавінський (1928), Дж. Бонфанте, В. А. Дибо (1961), але суть його остаточно сформулював В. М. Ілліч-Світич, а саме: наголос у слові відтягувався ліворуч, якщо після голосівки складу, на який пересувається наголос, відразу був ларингал. Як наслідок, нова наголошена голосівка подовжувалася.

Закон можна сконвертувати так^[1]: хНхˡ > x̄ˡх, де Н — ларингал, х — звичайна голосівка, x̄ — довга, x̄ˡ / хˡ — наголошена.

Історія ред.

Приклади ред.

Перший перелік слів, де діяв Гіртів закон, склав сам Г. Гірт, згодом його доповнили Й. Ю. Міккола й Т. Лер-Сплавінський^[2]:

пра-і.є. *gʷrih₃-u̯áh₂ «грива, шия» > прасл. *gri̋va >… укр. гри́ва, сербохорв. grȉva, словен. gríva, болг. гри́ва, латис. grĩva, але скр. grīvā́^IAST;
пра-і.є. *dʰuh₂-mós «дим» > прасл. *dy̋mъ >… укр. дим, сербохорв. dȉm, рос. дым, чеськ. dým, лит. dū́mai, латис. dũmi, але скр. dhūmáḥ^IAST, дав.-гр. θῡμός;
пра-і.є. *puh₁-ró-s > прасл. py̋rъ >… сербохорв. pȉr, чеськ. pýr, лит. pū̃ras, але скр. pūráḥ^IAST, дав.-гр. πῡρός;
пра-і.є. *dl̥h₁gʰ-ó-s «довгий» >… укр. дóвгий, сербохорв. dȕg, лит. ìlgas, латис. il̃gs, але скр. dīrgháḥ^IAST, дав.-гр. δολιχός;
пра-і.є. *pl̥h₁-nó-s «повний» > прасл. *ˈpī́lnu >… сербохорв. pȕn, лит. pìlnas, латис. pil̃ns, але скр. pūrṇáḥ^IAST;
пра-і.є. *deh₂iu̯er- «дівер» > прасл. dě̋verь >… укр. ді́вер, сербохорв. dȅvēr, рос. де́верь, лит. díeveris, dieverìs, латис. diẽveris, але скр devā́^IAST, дав.-гр. δᾱήρ.

Інші приклади^[3]^[4]:

пра-і.є. *rodiHláH >… укр. (на)роди́ла;
пра-і.є. *gʷrih₃-u̯áh₂ >… укр. гри́ва;
пра-і.є. *mah-tḗr >… укр. мáти;
пра-і.є. *u̯ih-ró-s >… лит. výras «чоловік»;
пра-і.є. *tḷh₂-tʰó-m >… лит. tìltas «міст»;
пра-і.є. *i̯uh-tí >… латис. jũts;
пра-і.є. *ĝnoh₃-tí >… латис. znuõts;
пра-і.є. *h₂u̯eh₁-i̯ú-s >… лит. vė́jas «вітер», латис. vẽjš «так само»;

Гіртів закон не діяв, якщо^[3]:

Ларингал був пов'язаний з дифтонгом: пра-і.є. *tenHu̯ós >… латис. tiêvs;
Голосівка попереднього складу була довгою;
Ларингал був на початку складу: пра-і.є. *pHiláH >… укр. пилá.
Ларингал був між приголосними: пра-і.є. *golHwáH >… лит. galvà.

Відносна хронологія ред.

Докладніше: Вінтерів закон

Гіртів закон діяв після Вінтерового, адже наголос не пересунувся на новоутворені довгі голосні:

пра-і.є. *pedóm > *pēdóm >… латис. pēdá;

Наслідок ред.

Унаслідок дії Гіртового закону наголос пересунувся на передостанній склад у багатоскладових іменниках *-ā основи.

Джерела ред.

N.E. Collinge. The Laws of Indo-European. — Amsterdam / Philadelphia : John Benjamins Publishing, 1985. — С. 81-83.
Ranko Matasović. Poredbenopovijesna gramatika hrvatskoga jezika. — Zagreb : Matica hrvatska, 2008. — С. 56, 136, 209. — ISBN 978-953-150-840-7.

Примітки ред.

↑ C.E. Ebeling. Historical laws of slavic accentution [Історичні закони слов'янської акцентуації] (Англійською) . University of Amsterdam. с. 582—583.
↑ Иллич-Свитыч, Владислав (1963). Именная акцентуация в балтийском и славянском. Судьба акцентуационных парадигм [Іменна акцентуація в балтійській і слов'янській. Доля акцентуаційних парадигм] (PDF) (Російською) . Москва: Издательство АН СССР. с. 153—154. Архів оригіналу (PDF) за 11 березня 2018. Процитовано 9 березня 2018.
↑ ^а ^б Kortlandt, Frederik (1975). Slavic accentuation. A Study in Relative Chronology [Слов'янська акцентуація. Навчання у відносній хронології] (PDF) (Англійською) . Lisse / Netherlands: The Peter de Ridder Press. с. 2—4. Архів оригіналу (PDF) за 16 березня 2016. Процитовано 9 березня 2018.
↑ Rasmussen, Jens (1999). Selected Papers on Indo-European Linguistic: With a Selection on Comparative Eskimo Linguistics (Англійською) . Copenhagen: Museum Tusculanum Press. с. 172.

[1] C.E. Ebeling. Historical laws of slavic accentution [Історичні закони слов'янської акцентуації] (Англійською) . University of Amsterdam. с. 582—583.

[2] Иллич-Свитыч, Владислав (1963). Именная акцентуация в балтийском и славянском. Судьба акцентуационных парадигм [Іменна акцентуація в балтійській і слов'янській. Доля акцентуаційних парадигм] (PDF) (Російською) . Москва: Издательство АН СССР. с. 153—154. Архів оригіналу (PDF) за 11 березня 2018. Процитовано 9 березня 2018.

[:0-3] а ^б Kortlandt, Frederik (1975). Slavic accentuation. A Study in Relative Chronology [Слов'янська акцентуація. Навчання у відносній хронології] (PDF) (Англійською) . Lisse / Netherlands: The Peter de Ridder Press. с. 2—4. Архів оригіналу (PDF) за 16 березня 2016. Процитовано 9 березня 2018.

[4] Rasmussen, Jens (1999). Selected Papers on Indo-European Linguistic: With a Selection on Comparative Eskimo Linguistics (Англійською) . Copenhagen: Museum Tusculanum Press. с. 172.

[1]

[2]

[3]

[4]