Балто-слов'янська мовна спільність

Балто-слов'янська мовна спільність — гіпотетична єдність у далекому минулому слов'янської і балтійської груп мов. Ґрунтується загалом на великій подібності їхніх лексик.

Філогенетичне дерево балто-слов'янських мов.
Шкала часу показує час поділу різних мовних гілок

ДослідженняРедагувати

Балто-слов'янська мовна єдність чи прамова — одна з класичних проблем індоєвропейського мовознавства. Історичний розвиток балто-слов'янських мовних взаємин характеризують чотири стани:

спільність;
паралельність — з різними ступенями близькості: від найближчої (І) через напівсередню (II), середню (III) до найдальшої (IV);
розходження;
зближення.

Відповідно до цього головні теорії про балто-слов'янські відносини від індоєвропейських до вже історичних часів можна подати за допомогою таких формул — Август Шлейхер: 1 — 3; Антуан Мейє: 2 (III) — 2 (III) (тобто без змін); Я. Розвадовський: 1 — 3 — 4 — 2 (III); Яніс Ендзелін (Іван Мартинович): 2 (IV) — 4 — 2 (III) — 3; В'яч. Вс. Іванов і Володимир Топоров: 2 (1) — 3. Найпринциповішим є тут розрізнення спільності та паралельності незалежного виникнення подібних явищ в обох групах. Період особливої близькості балтійських та слов'янських мов датується орієнтовно серединою 1 тис. до н. е. Саме на цей період вказує факт спільних назв хронологічно пізніше освоєних металів (заліза, але не міді та бронзи) та культурних рослин (жита і вівса, але не пшениці та ячменю).

Спільність балтійських та слов'янських мов поширюється на всі мовні структури. Більш архаїчні своєю будовою балтійські мови надають у розпорядження дослідника історико-лінгвістичну перспективу для вивчення слов'янських, що нерідко зберігають лише релікти тих явищ, які в балтійських мовах представлені цілими системами. Структурна похідність багатьох слов'янських форм (по відношенню до балтійських) навіть викликала поширену в останні роки гіпотезу про походження слов'янських мов з периферійного західнобалтійського діалекту. В Україні основоположниками дослідження Балто-слов'янської мовної спільності стали О. Потебня, Я. Ендзелін, Леонід Булаховський.

ГенетикаРедагувати

Згідно останніх генетичних досліджень єдина балто-слов'янська гілка підродини індоєвропейських народів дві тисячі років зазнала швидкої дивергенції внаслідок просторової експансії з Центральної Європи на схід та південь (Балканський півострів), особливо в часи раннього Середньовіччя^[1]. Це розширення призвело до включення генетичних компонентів численних автохтонних популяцій до слов'янського генофонду. Для сучасного населення України таким елементом слугував субстрат іранських народів (скіфів-землеробів, сарматів), що населяли Північне Причорномор'я та Середнє Подніпров'я. Генетичні відстані серед популяцій балто-слов'янських народів, заснованих на аутосомних та Y-хромосомних локусах, показують високу кореляцію як між собою (0,9), так і з географією розселення (0,7), мітохондріальною ДНК та мовною приналежністю^[1]. Різноманітність сучасних слов'янських народів була сформована вже на місцях, завдяки місцевим автохтонним субстратам^[1].

Див. такожРедагувати

Спадкові компоненти балто-слов'янської популяції (англ.)
Генетична структура балто-слов'янської популяції (англ.)

ПриміткиРедагувати

↑ ^а ^б ^в Kushniarevich A., Utevska O., Chuhryaeva M., Agdzhoyan A., Dibirova K., Uktveryte I., et al. Genetic Heritage of the Balto-Slavic Speaking Populations: A Synthesis of Autosomal, Mitochondrial and Y-Chromosomal Data // PLoS ONE. — 2015. — No. 10(9) (September 2). — DOI:10.1371/journal.pone.0135820.

ЛітератураРедагувати

«Вопрос», № 20: Существовало ли балто-славянское языковое и этническое единство и как его следует понимать?; к IV Международному съезду славистов, Владимир Константинович Журавлёв, Москва, 1958. (рос.)
- У книзі: Сборник ответов на вопросы по языкознанию.
«Lietuvių kalbotyros klausimai», X: Kai kurie baltų ir slavų seniausiųjų santykių klausimai; Prof. habil. dr. Simas Karaliūnas, Vilnius, 1968. (лит.)
- У книзі: Baitų ir slavų kalbų ryšiai.

або російською мовою: «Baltistica», № 4 (2): К проблеме балто-славянских языковых отношений. (рос.)

ПосиланняРедагувати

[Kushniarevich-1] а ^б ^в Kushniarevich A., Utevska O., Chuhryaeva M., Agdzhoyan A., Dibirova K., Uktveryte I., et al. Genetic Heritage of the Balto-Slavic Speaking Populations: A Synthesis of Autosomal, Mitochondrial and Y-Chromosomal Data // PLoS ONE. — 2015. — No. 10(9) (September 2). — DOI:10.1371/journal.pone.0135820.

[1]