Вікіпедія

Герицій їжаковий

Герицій їжаковий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Гриби (Fungi)
Відділ: Базидіомікотові (Basidiomycota)
Підвідділ: Agaricomycotina
Клас: Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Підклас: Hymenomycetidae
Порядок: Русулальні (Russulales)
Родина: Герицієві (Hericiaceae)
Рід: Герицій Hericium
Вид: Герицій їжаковий
Біноміальна назва
Hericium erinaceus
(Bull.) Persoon
Синоніми
* Hericium erinaceum[1][2]
  • Clavaria erinaceus
  • Dryodon erinaceus
  • Hydnum erinaceus
Посилання
Вікісховище: Hericium erinaceus
EOL: 1016541
МСОП: 70401627
NCBI: 91752
MB: 356812
IF: 356812

Герицій їжаковий[1] (Hericium erinaceus) або лев'яча грива (Lion's Mane) — вид грибів родини Герицієві.

Назва

ред.

В англійській мові має назви «левова грива» (англ. lion's mane), «голова мавпи» (англ. monkey head), «бородатий зуб» (англ. bearded tooth), «борода сатира» (англ. satyr's beard), «бородатий їжак» (англ. bearded hedgehog), «пом пом гриб» (англ. pom pom mushroom).

Опис

ред.
 
Герицій їжаковий, околиці Старого Криму.

Плодове тіло розміром до 20 см та вагою до 1,5 кг, округлої або неправильної форми, від білого до бежевого кольору. Гіменофор характерний - шипуватий, має вигляд тонких довгих гілочок, які звисають донизу, що робить гриб схожим на їжачка. М'якуш білуватий, м'ясистий. При висиханні жовтіє. Відбиток спор білий.

Екологія та поширення

ред.

Місця проживання: на стовбурах ще живих або полеглих листяних дерев (дуба, буку, горіха, клена, платана),[3] найчастіше в місцях розлому кори або відламаного сучка.

Зростає в Америці, Європі та Азії. В Україні зустрічається в Карпатах та в Криму, на Поліссі та в Лісостепу.[4]

Сезон: з початку серпня до жовтня.

Вирощується штучно у закритих приміщеннях, для цього використовуються тирси або солом'яні субстрати.

Харчова цінність та медичне застосування

ред.

Їстівний гриб, що вирощується у промислових масштабах. Цінується кухарями, оскільки за смаковими якостями нагадує м'ясо креветок. Використовується як у харчовій промисловості, так і в медицині[5] (як стимулятор імунітету).

В Китаї гриб вживають в їжу і він називається «мавпяча голова».[6]

У народній медицині використовується для лікування хронічного гастриту, раку стравоходу, шлунка, лейкемії. У східній медицині застосовується як імуностимулятор, стимулятор росту та регенерації відростків нервових клітин, антисептик.[7][8] У деяких випадках використовується для лікування атрофічного гастриту. Еринацин, складова частина екстракту цього гриба, завдяки віддаленій хімічній спорідненості з молекулою псилоцибіну може надавати збуджувальний і трофічний вплив на нервову систему. Існує ряд публікацій, де в експерименті доведено його здатність стимулювати рівень катехоламінів та фактора росту нейронів (NGF).[9][10][11][12]

Доведено, що герицій їжаковий здатен зменшувати депресію та тривогу.[13][14][15][16] До того ж герицій їжаковий може бути дешевшим і краще переношуваним альтернативним засобом лікування з меншою кількістю побічних ефектів, аніж звичайні антидепресанти.[17]

У ряді клінічних досліджень, особливо азійських авторів, вивчається вплив еринацину гериція їжакового на спраутинг нейронів, відновлення зв'язків між клітинами головного мозку після інсульту або черепно-мозкової травми та відновлення когнітивної функції [18][19]. Існують дані про зменшення рухового неврологічного дефіциту, покращення самообслуговування та соціальну адаптацію після перенесеного інсульту, які потребують подальшого клінічного вивчення.[20]

Досліди на мишах засвідчили, що герицій їжаковий може бути дієвим засобом для того, щоб запобігати негативним наслідкам черепно-мозкової травми.[21][22]

Плодові тіла гериція їжакового містять у своєму складі білки, ненасичені жирні кислоти, полісахариди, ліпополісахариди, глікопротеїни, лектини, феноли, полікетиди, терпени, пренілові ароматичні компоненти, вітаміни В1 і В2, нікотинову кислоту, ергостерин (провітамін D2), 16 видів амінокислот (з них сім незамінних) та різноманітні мікроелементи. В його ефірній олії було виявлено 77 ароматичних і смакових сполук, включаючи пальмітінову кислоту (26% від загального складу олії), лінолеву кислоту (13%), фенілацетальдегід (9%) і бензальдегід (3%), а також інші олії, такі як 2-метил-3-фурантіол, 2-етилпіразин і 2,6-діетилпіразин. [23] Окремо слід підкреслити, що відомі активні інгредієнти, виділені з міцелію гериція їжакового — гериценони та еринацини є стимуляторами росту і регенерації відростків нервових клітин, тому вони можуть слугувати основою для розробки нових лікарських препаратів проти когнітивних порушень, хвороби Паркінсона, хвороби Альцгеймера та інших захворювань нервової системи.[24]

Вирощування

ред.

Вимоги до субстрату

ред.

Як сапрофіт, який росте на мертвій деревині, герицій їжаковий вимагає відповідних умов щодо субстрату, включаючи підхожі джерела вуглецю[25] та азоту, певне значення pH та ідеальне співвідношення вуглець/азот.[26][27]

Для вирощування цього гриба успішно використовується багато різних субстратів. Залежно від типу вирощування субстрат може бути твердим (штучна колода) або рідким (занурена культура та глибоко занурена культура).

Твердий субстрат найчастіше являє собою суміш деревної тирси листяних або хвойних порід, що містить різні добавки, які можуть включати пшеничні висівки, пшеничну солому, соєве борошно, кукурудзяне борошно, рисові висівки та рисову солому. Наприклад, штами гериція їжакового ростуть на субстраті з букової тирси, збагаченому пшеничними висівками (20%), зерном жита (25%), соєвим шротом (7%), ріпаковим шротом (10%) або м’ясо-кістковим борошном (6%). ). [28]

Прикладом складу рідкого субстрату може бути глюкоза як джерело вуглецю, соєвий порошок, кукурудзяний порошок і порошок пшеничних висівок як комплексне джерело азоту.[27] Значення pH, найбільш придатні для сприятливого росту гериція їжакового, виявилися в діапазоні 5,0 - 9,0, з оптимальним pH 6,0. [29]

Кліматичні вимоги

ред.

Герицій їжаковий вимагає для свого росту вологе середовище: від 85 до 90% відносної вологості повітря. [30] Виявлено, що температура інкубації, яка найбільше підходить для росту міцелію гериція їжакового, становить 25 °C,[29] а оптимальна температура для вегетативного росту 26 °C. [29] Герицій їжаковий не здатен рости з водним потенціалом нижче -5 МПа. [31]

Техніка вирощування

ред.

Вперше про штучне вирощування гериція їжакового було повідомлено в Китаї в 1988 році.  Його вирощують на штучних колодах, на пляшках, у поліпропіленових мішках. Однак цей тип штучного вирощування не підходить для промислового виробництва через низьку врожайність і довгі цикли вирощування. [27]

Занурена культура — це тип штучного культивування гериція їжакового, при якому гриб вирощують у рідкому середовищі. За допомогою цього методу можна швидко отримати велику кількість міцелію. [27] Біологічно активні сполуки можуть бути отримані з плодових тіл, біомаси міцелію, культивованої під водою, або бульйону, культивованого в рідині. Виробники оптимізують склад культурального середовища, щоб одночасно отримати високі врожаї біомаси міцелію гериція їжакового, екзополісахаридів і полісахаридів. Занурене бродіння є кращим для виробництва біомаси міцелію та біологічно активних метаболітів з метою отримання більш однорідної біомаси та продуктів екстракту. [32]

Було виявлено, що регулятори росту, такі як 2,4-дихлорфеноксіоцтова кислота та гіберелін, сприятливо впливають на проростання спор. [33] Інші технології, такі як червоне та зелене лазерне світло низької інтенсивності, стимулювали проростання спор, а також вегетативний ріст міцелію. [34] Аргоновий і гелієвий лазери також сприяли прискоренню розвитку плодового тіла на 36–51 %. [30][35]

Дикі сорти

ред.

Дикі види гериція їжакового можна виділити та культивувати, попередньо зібравши плодові тіла з повалених дерев у природному середовищі існування. Потім плодові тіла можна відкрити, щоб отримати шматочки внутрішньої тканини, що виробляє спори. Потім цю тканину поміщають на чашки Петрі з агаром для культивування колоній грибів при 25 °C.[36] Після кількох переміщень у нові чашки Петрі для перевірки чистоти штаму його можна заморозити при -80 °C для тривалого зберігання.[37]

Галерея

ред.
  •  
    Плодове тіло на дереві
  •  
    Дорослий гриб зі спорами на стовбурі червоного бука
  •  
    Гілки гриба
  •  
    Гриб, знайдений на околицях м. Старий Крим.
  •  
    Гриб у процесі приготування

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Визначник грибів України / Зерова М. Я., Радзієвський Г. Г., Шевченко С. В. // Базидіоміцети. — Т. 5, кн. 1. — К.: Наукова думка, 1972. — С. 75—76.
  2. ↑ Sokół, Sławomir; Golak-Siwulska, Iwona; Sobieralski, Krzysztof; Siwulski, Marek; Górka, Katarzyna (29 січня 2016). Biology, cultivation, and medicinal functions of the mushroom Hericium erinaceum. Acta Mycologica (англ.). 50 (2). doi:10.5586/am.1069. ISSN 2353-074X. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 4 грудня 2021.
  3. ↑ Маргарита Ломберг, Вікторія Красінько, Марія Мірошниченко, Ольга Талько (2016). Гриби роду Hericium як перспективні біологічні агенти природоохоронних біотехнологій. researchgate.net. НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ.
  4. ↑ Федір П. ТКАЧЕНКО, Микола П. ПРИДЮК (2021). Нова знахідка рідкісного гриба Hericium erinaceus (Russulales) в Україні. ukrbotj.co.ua. Український ботанічний журнал, 2021, 78(5).
  5. ↑ Lion's mane mushroom. Drugs.com. 23 листопада 2020. Процитовано 2 вересня 2021.
  6. ↑ Hericium erinaceus - Lifestyle - Chinadaily.com.cn. www.chinadaily.com.cn. Процитовано 17 вересня 2022.
  7. ↑ М.Л. ЛОМБЕРГ (2021). СУЧАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ І ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ГРИБІВ РОДУ HERICIUM (HERICIACEAE). researchgate.net. Інститут еволюційної екології НАН України.
  8. ↑ В.О. Красінько, М.Л. Ломберг (2020). ВИЗНАЧЕННЯ АНТИМІКРОБНОЇ АКТИВНОСТІ ГРИБІВ РОДУ HERICIUM ДЛЯ ОЦІНКИ ПЕРСПЕКТИВ ЇХ ПРАКТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ. researchgate.net. НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ.
  9. ↑ Mari Shimbo, Hidehiko Yokogoshi, Hirokazu Kawagishi (June 2005). Erinacine A increases catecholamine and nerve growth factor content in the central nervous system of rats. sciencedirect.com. Nutrition Research, volume 25, issue 6, pages 617-623.
  10. ↑ Bing-Ji Ma, Jin-Wen Shen, Hai-You Yu, Yuan Ruan, Ting-Ting Wu & Xu Zhao (29 квітня 2010). Hericenones and erinacines: stimulators of nerve growth factor (NGF) biosynthesis in Hericium erinaceus. tandfonline.com. Mycology, volume 1, issue 2, pages 92-98.
  11. ↑ Hirokazu Kawagishi, Atsushi Shimada, Ryoko Shirai, Kenji Okamoto, Fumihiro Ojima, Hideki Sakamoto, Yukio Ishiguro, Shoei Furukawa (07-03-1994). Erinacines A, B and C, strong stimulators of nerve growth factor (NGF)-synthesis, from the mycelia of Hericium erinaceum. sciencedirect.com. Tetrahedron Letters journal, volume 35, issue 10, pages 1569-1572. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 20-03-2021.
  12. ↑ I-Chen Li, Li-Ya Lee, Tsai-Teng Tzeng, Wan-Ping Chen, Yen-Po Chen, Young-Ju Shiao, Chin-Chu Chen (2018). Neurohealth Properties of Hericium erinaceus Mycelia Enriched with Erinacines. ncbi.nlm.nih.gov. Behavioural Neurology journal, v.2018. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 20-03-2021.
  13. ↑ Mayumi Nagano, Kuniyoshi Shimizu, Ryuichiro Kondo, Chickako Hayashi, Daigo Sato, Katsuyuki Kitagawa, Koichiro Ohnuki (2010). Reduction of depression and anxiety by 4 weeks Hericium erinaceus intake. jstage.jst.go.jp. Biomedical Research, Volume 31 (2010) Issue 4 Pages 231-237.
  14. ↑ Chun-Hung Chiu, Charng-Cherng Chyau, Chin-Chu Chen, Li-Ya Lee, Wan-Ping Chen, Jia-Ling Liu, Wen-Hsin Lin and Mei-Chin Mong (2018). Erinacine A-Enriched Hericium erinaceus Mycelium Produces Antidepressant-Like Effects through Modulating BDNF/PI3K/Akt/GSK-3β Signaling in Mice. mdpi.com. International Journal of Molecular Sciences, Volume 19 Issue 2.
  15. ↑ Sun Ryu, Hyoun Geun Kim, Joo Youn Kim, Seong Yun Kim, and Kyung-Ok Cho (2018). Hericium erinaceus Extract Reduces Anxiety and Depressive Behaviors by Promoting Hippocampal Neurogenesis in the Adult Mouse Brain. liebertpub.com. Journal of Medicinal Food, Vol. 21, No. 2.
  16. ↑ Pit Shan Chong, Chi Him Poon, Jaydeep Roy, Ka Chun Tsui, Sze Yuen Lew, Michael Weng Lok Phang, Rachael Julia Yuenyinn Tan, Poh Guat Cheng, Man-Lung Fung, Kah Hui Wong & Lee Wei Lim (2021). Neurogenesis-dependent antidepressant-like activity of Hericium erinaceus in an animal model of depression. cmjournal.biomedcentral.com. Chinese Medicine volume 16, Article number: 132 (2021).
  17. ↑ Pit Shan Chong, Man-Lung Fung, Kah Hui Wong, and Lee Wei Lim (2020). Therapeutic Potential of Hericium erinaceus for Depressive Disorder. mdpi.com. International Journal of Molecular Sciences, 2020, 21(1), 163.
  18. ↑ О.О. Копчак (2020). Нейропротекторный потенциал эринацина в экстракте гриба Hericium erinaceus и механизмы его воздействия на головной мозг при цереброваскулярных заболеваниях. neuronews.com.ua. НейроNEWS, volume 5 (116).
  19. ↑ Koichiro Mori, Satoshi Inatomi, Kenzi Ouchi, Yoshihito Azumi, Takashi Tuchida (2009). Improving effects of the mushroom Yamabushitake (Hericium erinaceus) on mild cognitive impairment: a double-blind placebo-controlled clinical trial. onlinelibrary.wiley.com. Phytotherapy Research, volume 23, issue 3.
  20. ↑ Мищенко В.Н., Забродина Л.П. (2020). Нейропластичность и постинсультные когнитивные нарушения (терапевтические возможности). mif-ua.com. Міжнародний неврологічний журнал Том 16, №1, 2020.
  21. ↑ Ramona D’Amico, Angela Trovato Salinaro, Roberta Fusco, Marika Cordaro, Daniela Impellizzeri, Maria Scuto, Maria Laura Ontario, Gianluigi Lo Dico, Salvatore Cuzzocrea, Rosanna Di Paola, Rosalba Siracusa, and Vittorio Calabrese (2021). Hericium erinaceus and Coriolus versicolor Modulate Molecular and Biochemical Changes after Traumatic Brain Injury. ncbi.nlm.nih.gov. Antioxidants (Basel). 2021 Jun; 10(6): 898.
  22. ↑ Rosalba Siracusa (2020). Neuroinflammation and Oxidative Stress in the Traumatic Brain Injury and in the Pathogenesis of Neurodegenerative Diseases: Modulation by Nutritional Supplementation. iris.unime.it. UNIVERSITÀ DEGLI STUDI DI M ESSINA.
  23. ↑ Miyazawa, Mitsuo; Matsuda, Naoki; Tamura, Naotaka; Ishikawa, Ryuuzou (8 грудня 2011). Characteristic Flavor of Volatile Oil from Dried Fruiting Bodies of Hericium erinaceus (Bull.: Fr.) Pers. Journal of Essential Oil Research (англ.). 20 (5): 420—423. doi:10.1080/10412905.2008.9700046. ISSN 1041-2905.
  24. ↑ Мірошниченко М.С., Ломберг М.Л., Красінько В.О. (2018). ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ГРИБІВ HERICIUM ERINACEUS ДЛЯ РОЗРОБКИ НОВИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ. researchgate.net. НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, 2018.
  25. ↑ Саханда І.В. (24-25 жовтня 2014 р.). РІСТ ШТАМІВ ГРИБА HERICIUM ERINACEUS НА ЖИВИЛЬНИХ СЕРЕДОВИЩАХ ІЗ РІЗНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ ВУГЛЕЦЮ (PDF). molodyvcheny.in.ua. Науковий журнал "Молодий вчений".
  26. ↑ Gonkhom, Didsanutda; Luangharn, Thatsanee; Hyde, Kevin D.; Stadler, Marc; Thongklang, Naritsada (31 серпня 2022). Optimal conditions for mycelial growth of medicinal mushrooms belonging to the genus Hericium. Mycological Progress (англ.). 21. doi:10.1007/s11557-022-01829-6.
  27. ↑ а б в г He, Xirui; Wang, Xiaoxiao; Fang, Jiacheng; Chang, Yu; Ning, Ning; Guo, Hao; Huang, Linhong; Huang, Xiaoqiang; Zhao, Zefeng (1 квітня 2017). Structures, biological activities, and industrial applications of the polysaccharides from Hericium erinaceus (Lion's Mane) mushroom: A review. International Journal of Biological Macromolecules (англ.). 97: 228—237. doi:10.1016/j.ijbiomac.2017.01.040. ISSN 0141-8130. PMID 28087447.
  28. ↑ Hassan, F.R.H. Cultivation of the Monkey Head Mushroom (Hericium erinaceus) in Egypt (PDF).
  29. ↑ а б в Nguyen, Bich Thuy Thi; Ngo, Nghien Xuan; Le, Ve Van; Nguyen, Luyen Thi; Tran, Anh Dong; Nguyen, Lam Hai Thi (19 жовтня 2018). [=24 Identification of Optimal Culture Conditions for Mycelial Growth and Cultivation of Monkey Head Mushrooms (Hericium erinaceus (Bull.: fr.) Pers)]. Vietnam Journal of Agricultural Sciences (англ.). 1 (2): 117—126. doi:10.31817/vjas.2018.1.2.01. ISSN 2588-1299.
  30. ↑ а б Sokół, Sławomir; Golak-Siwulska, Iwona; Sobieralski, Krzysztof; Siwulski, Marek; Górka, Katarzyna (29 січня 2016). Biology, cultivation, and medicinal functions of the mushroom Hericium erinaceum. Acta Mycologica (англ.). 50 (2). doi:10.5586/am.1069. ISSN 2353-074X.
  31. ↑ Boddy, Lynne; Crockatt, Martha E.; Ainsworth, A. Martyn (1 квітня 2011). Ecology of Hericium cirrhatum, H. coralloides and H. erinaceus in the UK. Fungal Ecology. Conservation underground: Fungi in a changing world. 4 (2): 163—173. doi:10.1016/j.funeco.2010.10.001. ISSN 1754-5048.
  32. ↑ Impact of Substrate Volume on Oyster Mushroom Fruiting Bodies Production. Assiut Journal of Agricultural Sciences. 51 (2): 154—169. 1 травня 2020. doi:10.21608/ajas.2020.117203. ISSN 2356-9840.
  33. ↑ Zhixue, Feng; Xiwen, Liu; Lu Yaohuan (Shanxi Agricultural Univ., Taigu (China) Dept of Horticulture) (1998). A study on the effect and mechanism of 2,4-D and gibberellin on Hericium erinaceus. Siyongjun Xuebao (China) (кит.). ISSN 1005-9873. Архів оригіналу за 5 квітня 2023. Процитовано 15 квітня 2023.
  34. ↑ Poyedinok, Natalia L.; Potemkina, Janna V.; Buchalo, Asja S.; Negriyko, Anatoliy M.; Grygansky, Andriy P. (2000). Stimulation with Low-Intensity Laser Light of Basidiospore Germination and Growth of Monokaryotic Isolates in the Medicinal Mushroom Hericium erinaceus (Bull.: Fr.) Pers. (Aphyllophoromycetideae). International Journal of Medicinal Mushrooms (англ.). 2 (4): 4. doi:10.1615/IntJMedMushr.v2.i4.140. ISSN 1521-9437.
  35. ↑ Poyedinok, Natalia L.; Buchalo, Asja S.; Negriyko, Anatoliy M.; Potemkina, Janna V.; Mykchaylova, Oksana B. (2003). The Action of Argon and Helium-Neon Laser Radiation on Growth and Fructification of Culinary-Medicinal Mushrooms Pleurotus ostreatus (Jacq.:Fr.) Kumm., Lentinus edodes (Berk.) Singer, and Hericium erinaceus(Bull.:Fr.)Pers. International Journal of Medicinal Mushrooms (англ.). 5 (3): 8. doi:10.1615/InterJMedicMush.v5.i3.70. ISSN 1521-9437.
  36. ↑ Ken Mudge (6 квітня 2015). Lion's Mane: A new candidate for profitable forest mushroom cultivation. smallfarms.cornell.edu. Cornell University's College of Agriculture and Life Sciences.
  37. ↑ Grace, Jeanne; Mudge, Kenneth W. (2015). Production of Hericium sp. (Lion's Mane) mushrooms on totem logs in a forest farming system. Agroforestry Systems (англ.). 89 (3): 549—556. doi:10.1007/s10457-015-9790-1. ISSN 0167-4366.

Джерела

ред.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Герицій_їжаковий&oldid=43847336