Вікіпедія

Гердт Зиновій Юхимович

Радянський і російський актор театру та кіно

Гердт Зино́вій Юхи́мович (справжнє ім'я — Храпино́вич Залма́н Ефраї́мович[1], 8 (21) вересня 1916(19160921), Себеж, Вітебська губернія, Російська імперія — 18 листопада 1996, Москва, Росія) — радянський і російський актор театру і кіно, народний артист СРСР (1990).

Гердт Зиновій Юхимович
Ім'я при народженніХрапинович Залман Ефраїмович
Народився8 (21) вересня 1916(1916-09-21)
Себеж, Вітебська губернія, Російська імперія
Помер18 листопада 1996(1996-11-18) (80 років)
Москва, Росія
ПохованняКунцевський цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьєврей
ГромадянствоСРСР СРСР → Росія Росія
Діяльністьактор, ведучий, телеведучий, актор озвучування, телеактор, кіноактор, кіносценарист, ляльковик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materQ16678111? Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладMosmetrostroyd, Державний Академічний Центральний театр ляльок імені С.В. Образцова і Московський драматичний театр імені М. М. Єрмоловоїd Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки діяльності1938 — 1996
IMDbnm0314210
Нагороди та премії
Орден «За заслуги перед Вітчизною» — 1996
Орден Вітчизняної війни I ступеня— 1985 Орден Червоної Зірки  — 1947 Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Народний артист СРСР— 1990 Народний артист РРФСР— 1969 Заслужений артист РРФСР — 1959
CMNS: Гердт Зиновій Юхимович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Біографія

ред.

У 15 років, закінчивши фабрично-заводське училище Московського електрозаводу імені Куйбишева, прийшов працювати на Московський метробуд[d] слюсарем-електриком. Почав грати у театрі робітничої молоді (ТРАМ) при заводському клубі. Спочатку виступав під своїм справжнім прізвищем Храпінович. З 1937 року — актор Театру ляльок при Московському Будинку піонерів.

Коли почалася Німецько-радянська війна, Зиновій Гердт пішов добровольцем на фронт. Був командиром саперної роти у званні старшого лейтенанта. У лютому 1943 року під Бєлгородом був важко поранений. Після одинадцяти операцій, найважливіші з яких виконувала провідний хірург Боткінської лікарні Ксенія Вінцентіні (дружина знаменитого конструктора Сергія Корольова), Гердту зберегли пошкоджену ногу, яка з того часу була на 8 сантиметрів коротшою за здорову і змушувала артиста сильно кульгати. Нагороджений орденом Червоної Зірки (1947)[2].

У 1945–1982 роках Гердт працював у трупі Центрального театру ляльок під керівництвом С. В. Образцова. У кінематограф Зіновій Гердт увійшов як актор дубляжу, довгий час залишаючись за кадром. З 1983 року — актор театру ім. М. Н. Єрмолової. На телебаченні Зиновій Гердт з 1962 по 1966 рік, з перервами на гастролі і зйомки, вів передачу «Кінопанорама». Через складності з графіком артист пішов з телепередачі, його наступником став Олексій Каплер. У 90-х роках Гердт був ведучим авторської програми «Чай-клуб» на каналі ТВ-6 Москва. 29 грудня 1994 був в гостях у Влада Лістьєва в останньому випуску програми «Час Пік» 1994 року.

Помер 18 листопада 1996 року в Москві. Похований на Кунцевському кладовищі.

У Києві на Прорізній вулиці 2001 року відкрито пам'ятник Паніковському (персонаж роману «Золоте теля»), прообразом пам'ятника послужив Зиновій Гердт, що виконав роль Паніковського в екранізації роману.

Фільмографія

ред.

Озвучування

ред.

Режисер

ред.
  • 1969: Парад-алле

Сценарист

ред.
  • 1966: Леонід Енгибаров, знайомтеся!
  • 1966: Великі клоуни (документальний)
  • 1969: Парад-алле
  • 1971: Поговорити нам необхідно… (документальний)
  • 1975: Я більше не буду

Примітки

ред.
  1. ↑ Зиновий Гердт: Краткая биография [Архівовано 3 січня 2009 у Wayback Machine.] // Киноэксперт.ru
  2. ↑ Храпинович Залман Афроимович 1916 г. р. [Архівовано 30 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // Сайт «Подвиг народа»

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гердт_Зиновій_Юхимович&oldid=44958650