Відкрити головне меню

Інтердівчинка (рос. «Интердевочка») — російський радянський художній фільм Петра Тодоровського за однойменною повістю Володимира Куніна. Спільне виробництво СРСР та Швеції. Один з найпопулярніших фільмів часів перебудови і лідер радянського прокату 1989 року.

Інтердівчинка Picto infobox cinema.png
рос. Интердевочка
Жанр драма
мелодрама
Режисер Петро Тодоровський
Продюсер Міра Тодоровська
Сценарист Володимир Кунін
Петро Тодоровський
У головних
ролях
Олена Яковлєва
Любов Поліщук
Ірина Розанова
Інгеборга Дапкунайте
Оператор Валерій Шувалов
Композитор Петро Тодоровський
Ігор Кантюков
Звукорежисер Володимир Курганський
Кінокомпанія Мосфільм
Filmstallet AB
Тривалість 158 хв.
Мова російська
шведська
Країна СРСР СРСР
Швеція Швеція
Рік 1989
IMDb ID 0097584

СюжетРедагувати

Шведський клієнт валютної повії і одночасно медсестри з Ленінграда Тані Зайцевої несподівано робить їй пропозицію руки і серця. Після чергової бесіди в міліції вона з радісною звісткою повертається додому до матері, яка думає, що її дочка всього лише медсестра. Таня не приховує, що вона виходить заміж не за коханням, а тому що хоче мати квартиру, машину, гроші і мріє «побачити світ своїми очима». В розмові з матір'ю вона доводить, що проституція властива всім професіям: «всі продають себе». Однак матір і уявити собі не може, що Тетяна торгує собою в прямому сенсі слова.

Колишній клієнт, а тепер наречений Тані Ед Ларсен (в книзі Едуард Ларсен) — це пропуск Тані в західний світ мрій. Проте на її шляху встає радянська бюрократія: для виїзду до Швеції Тані необхідні довідки. Найважчою ціною їй дістається довідка від батька, якого вона не бачила вже 20 років. Він вимагає 3 тисячі карбованців — величезні гроші на ті часи. Тані доводиться знову зайнятися проституцією, щоб добути ці гроші.

Швеція дуже швидко надокучає героїні. Єдиною віддушиною для неї стає російський водій-далекобійник, який працює в «Совтрансавто», через якого вона пересилає подарунки своїй мамі в Ленінград. Шведські «друзі» ні на мить не забувають, як заробляла Таня в СРСР. Ед дійсно кохає свою дружину, але постійно робить зауваження з приводу її звичок. Таня — абсолютно чужа в незнайомому світі. Вона мріє відвідати свою матір. Тим часом подруга-повія повідомляє Тані телефоном, що в СРСР на неї заведено справу за статтею «спекуляція» (за незаконні операції з валютою була інша стаття, з дуже суворими санкціями) за незаконний обмін валюти. Слідчі приходять до Тетяниної мами і відкривають таємницю високих заробітків її дочки. Морально зламана мати-вчителька покінчує життя самогубством, отруївшись побутовим газом у своїй квартирі. Лялька, сусідка Тані, відчуває запах газу на майданчику, вривається в квартиру, вибиває вікно, витягує матір на майданчик і безуспішно намагається її врятувати, піднявши тривогу. Вона з усіх сил марно стукає у двері до сусідів. У цей момент в Швеції Таня обертається, ніби чує цей стукіт. Вона відчуває, що сталося щось страшне. У паніці вона сідає в машину, їде до аеропорту і розбивається. Драматизм фінального епізоду посилює російська народна пісня «Бродяга» («Дикими степами Забайкалля...»), що є лейтмотивом фільму.

У роляхРедагувати

ПосиланняРедагувати