Військово-польовий роман
«Військово-польовий роман» (рос. «Военно-полевой роман») — український радянський художній фільм, мелодрама, знята режисером Петром Тодоровським у 1983 році на Одеській кіностудії. У картині розповідається історія солдата і медсестри, розділених Другою світовою війною і возз'єднаних в 1950 році.
Військово-польовий роман | |
|---|---|
| рос. Военно-полевой роман | |
 | |
| Жанр | військовий фільм, мелодрама |
| Режисер | Петро Тодоровський |
| Сценарист | Петро Тодоровський |
| У головних ролях |
Наталя Андрейченко, Чурикова Інна Михайлівна і Бурляєв Микола Петрович |
| Оператор | Валерій Блінов |
| Композитор | Ігор Кантюков, Петро Тодоровський |
| Художник | Валентин Коновалов |
| Кінокомпанія | Одеська кіностудія |
| Тривалість | 92 хв. |
| Мова |
російська українська (дубляж) |
| Країна | СРСР |
| Рік | 1983 |
| IMDb | ID 0086561 |
У 1984 році картина була висунута від Радянського Союзу на премію «Оскар» в номінації «Найкращий фільм іноземною мовою».
Фільм вийшов в прокат в УРСР у 1983 році з українським дубляжем від Одеської кіностудії. Станом на 2020 український дубляж фільму досі не знайдено та не відновлено.
Займає 42-у позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.
Сюжет ред.
Під час війни молодий солдат Саша Нетужілін без пам'яті закохується в санітарку Любу, яка живе з його командиром. Їхні шляхи швидко розходяться, щоб знову перетнутися через кілька років після війни. Тепер він одружений, працює кіномеханіком і вчиться на істфаку, тоді як вона продає пиріжки на площі Свердлова у Москві. Саша дізнається, що у неї є дочка від комбата, який загинув на війні. Відносини головного героя з грубуватою вуличною продавщицею і витонченою дружиною-педагогом поступово складаються в класичний любовний трикутник …
У ролях ред.
- Микола Бурляєв — Олександр Нетужілін
- Наталія Андрейченко — Любов Іванівна Антипова
- Інна Чурикова — Віра Миколаївна, дружина Нетужіліна
- Віктор Проскурін — Новиков, заступник голови виконкому
- Всеволод Шиловський — Гриша, залицяльник Люби
- Олександр Мартинов — майор Миронов, комбат
- Зіновій Гердт — директор кінотеатру
- Олена Козелькова — дружина директора кінотеатру
- Катя Юдіна — Катя Миронова, дочка Люби
- Ольга Анохіна — Нюра, сусіка Нетужіліних
- Олексій Ванін
- Юрій Дубровін — Терьохін
- Наталія Ченчик — продавщиця морозива
- Володимир Юр'єв — Малянов
- Олена Корольова — епізод
Знімальна група ред.
- Сценарій і постановка: Петро Тодоровський
- Оператор-постановник: Валерій Блінов
- Художник-постановник: Валентин Коновалов
- Композитори: Ігор Кантюков, Петро Тодоровський
- Пісня на вірші Геннадія Шпалікова
- Звукооператор: Едуард Гончаренко
- Монтажер: Ірина Блогерман
- Режисер: В. Зайцева
- Оператор: Марк Народицький
- Художник по костюмах: Тетяна Кропивна
- Художник-гример: Вікторія Курносенко
- Художник-декоратор: А. Крутоголов
- Редактор: Тамара Хміадашвілі
- Директор фільму: Олег Галкін
Фестивалі та премії[1] ред.
- 1984 — ВКФ (Всесоюзний кінофестиваль): Головний приз і Диплом (Петро Тодоровський)
- 1984 — МКФ у Вальядоліді:
- Приз за найкращу жіночу роль (Наталія Андрейченко)
- Приз за найкращий сценарій (Петро Тодоровський)
- Приз за найкращу жіночу роль другого плану (Інна Чурікова)
- 1984 — МКФ в Західному Берліні:
- Участь в Основній програмі (Петро Тодоровський)
- Приз «Срібний Ведмідь» за найкращу жіночу роль (Інна Чурікова)
- 1984 — Номінація на Премію «Оскар» Американської академії кіномистецтва за «Найкращий фільм іноземною мовою» (Петро Тодоровський)
- 1985 — МКФ в Празі:
- Приз критики (Петро Тодоровський)
- Приз за найкращий ігровий фільм (Петро Тодоровський)
Джерела та примітки ред.
- ↑ «Військово-польовий роман» на сайті «Енциклопедія вітчизняного кіно» (рос.). Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 22 березня 2015.
Посилання ред.
- Військово-польовий роман на сайті IMDb (англ.)