Городок (Чортківський район)
Городо́к (у XII—XIII ст. — Печеніги; XV — Серет; з 1518 р. — теперішня назва[1]) — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Заліщицька громада. Адміністративний центр колишньої Городоцької сільської ради. До села належав хутір Слажа.
| село Городок | |||
|---|---|---|---|
| |||
 | |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Тернопільська область | ||
| Район | Чортківський район | ||
| Громада | Заліщицька громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA61060170100031916 | ||
| Основні дані | |||
| Колишня назва | Печеніги, Серет | ||
| Населення | 727 | ||
| Територія | 9.610 км² | ||
| Поштовий індекс | 48605 | ||
| Телефонний код | +380 3554 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 48°37′45″ пн. ш. 25°51′23″ сх. д.H G O | ||
| Водойми | Серет, Дністер | ||
| Відстань до районного центру |
50 км | ||
| Найближча залізнична станція | Заліщики | ||
| Відстань до залізничної станції |
16 км | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 48600, Тернопільська обл., Чортківський р-н., м. Заліщики, вул. С. Бандери, 40 | ||
| Карта | |||
  Городок | |||
 Городок | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Заліщицької міської громади.[2]
Географія ред.
Розташоване в гирлі впадіння р. Серет у Дністер, за 50 км від районного центру та 16 км до найближчої залізничної станції Заліщики. Географічні координати: 48° 37’ північної широти 25° 51’ східної довготи. Територія — 9,56 км². Дворів — 195.
Неподалік села розташовувався хутір Слажа, на якому у 1952 році було 10 дворів та проживало 35 жителів[3].
Клімат ред.
Городок знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом. Але діяльність людини призводить до поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою в області становить лише 20 % від необхідного стандарту, значна частина земної поверхні стає посушливою. Для покращення ситуації варто було б відновлювати екосистеми та лісові насадження.
Топоніміка ред.
По всій імовірності у XII—XIII ст. на місці теперішнього села існувало поселення під назвою Печеніги. Воно виникло від особової назви *Печинъгъ з первісним значенням печенъги «рід (або підданці) Печенъга»[1].
Згідно реєстру міст і містечок Подільського королівства 1453 р. тут локалізувалося містечко Серет, яке у той час в документах фігурувало, як Sereth oppidum terrigenarum. У «Поділі маєтностей Бучацьких» за 1469 р. згадується як «gorodek… Szereth». Тоді населений пункт отримав відгідронімну назву, тобто номінація його походження вказувала, що містечко знаходилося поблизу правого берега р. Серету[1]
Лише з 1518 р., теперішній Городок уже засвідчений як oppido Grodek[1]. Назва села походить від апелятива городок «(невелике) укріплене поселення»[4].
Історія ред.
.png)
,_1861-1864.png)
,_1869-1887.png)
Давні часи ред.
У селі знайдено старожитності трипільської, голіградської (Ґава-Голігради), західноподільської культури скіфського часу, черняхівської, давньоруського, пізньосередньовічного і ранньомодерного часу[1].
Середньовіччя, Новий Час ред.
Перша письмова згадка — 1453 р. Було важливим оборонним пунктом. Адже в Червоногородському повіті Подільського воєводства знаходилися зем'янські містечка — Язловець та Серет.
До кін. XVII ст. Городок був важливим оборонним містечком, яке з поч. XVIII ст. повністю занепало. Власниками поселення були Язловецькі, а згодом Потоцькі. Є дані, що був тут замок; у 1692 р. збудовані земляні укріплення «Шанці панни Марії». У 1880-х рр. власником села був поміщик Ян Дунін-Борковський.
У XIX ст. Антоній Шнайдер спроєктував герб містечка: на срібному тлі серед поля, засіяного хлібом, зелена гора, на якій червоний замок із брамою і трьома гостроверхими вежами; проте цей ґеральдичний знак не використовували[5].
XX століття ред.
У 1918 р. Городок мав печатку зі зображенням лева з короною, який спирається на скелю.
За Австро-Угорщини у селі діяла однокласна школа з українською мовою навчання, за Польщі — двомовна.
Улітку 1915 р. угорські війська під час Першої світової війни спорудили тут перехід через Дністер. За переписом 1921 р., в селі було 202 двори з населенням 961 особа, на 1931 р. — 218 дворів (942 особи). Протягом 1937–1938 рр. побудовано дерев'яний міст через р. Серет.
У селі працювали філії товариств «Просвіта» (від 1911), «Луг», «Сільський господар» та інших, кооператива.
Незабаром після встановлення у 1939 р. радянської влади страчено Яківа Макарюка та Ігоря Панаса (обидва — нар. 1905). Під час німецько-радянської війни у Червоній армії загинуло 40 жителів села, 17 пропали безвісти (1944—1945). Після повернення радянської влади протягом 1944—1953 рр. за участь у національно-визвольній боротьбі замучено 6 осіб; ув'язнено 40 осіб; виселено у Сибір 18 осіб; загинуло 29 борців ОУН і УПА.
Відомі борці за свободу-уродженці села: референт Служби безпеки ОУН Степан Українець (псевдо «Вітрогон»; 1921—1945), станичний Юнацтва ОУН Дмитро Гуменюк (нар. 1919); стрільці УПА Василь Киян (1923—1953), Йосип Королюк (псевдо «Вітрогон»; 1926—1948), Дмитро Олійник (1924—1945) і Тимофій Чимбур (1920—1946); члени ОУН: Василь Андрусик (1904—1946), Андрій Гуменюк (1910—1944), Федір Камінський (нар. 1885).
У 1944 р. створений колгосп, згодом укрупнений; у 1990-х розпайований.
Період Незалежности ред.
З 1991 року в складі незалежної України.
У 2010 році село газифіковано.
До 2020 року село належало до Заліщицького району, від 2020 — у складі Чортківського[6].
З 1 грудня 2020 року Городок належить до Заліщицької міської громади[7]. Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.
Релігія ред.
- церква святого архістратига Михаїла (з чудотворним образом Діви Марії; 1777);
- костел (1915);
- капличка Матері Божої (1996).
Пам'ятки ред.
- палац Дуніна-Борковського з парком (XIX—XX ст.), що нині є приміщенням школи;
- дуби Тараса Бульби» — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення;
- урочище Криве — ботанічний заказник загальнодержавного значення;
- стінка «Городок–Костільники» — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення;
- Касперівсько-Городоцький іхтіологічний заказник — природоохоронний об'єкт місцевого значення;
Біля села є печери «Кирнички» та «Язвина»[8].
Поблизу Городка розташований Національний природний парк «Дністровський каньйон».
Пам'ятники ред.
- споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1991);
- встановлено пам'ятний хрест на честь проголошення Незалежності України (1992);
- насипано символічні могили Борцям за волю України (1993) та воякам УПА (1994).
Соціальна сфера ред.
Діють ЗОШ I—II ступенів, дитячий садочок, клуб, бібліотека, Будинок народної творчості, фельдшерський пункт, ТНЗ «Дзвіночок», фермерське господарство «Перспектива», торгові заклади.
Населення ред.
У 2003 році — 733 особи, 2014 — 702.
Відомі люди ред.
Народилися ред.
- Калина Боднарчук (1902—?) — українська громадська діячка у Канаді;
- Александер Лешек Борковський-Дунін (1811—1896) — польський поет, перекладач;
- Володимир Добрянський (нар. 1966) — український науковець, археолог, історик, спелеолог, дослідник старожитностей, фортифікацій та топоніміки[9].
- Богдан Королюк (1938—2010) — український адвокат, суддя та заслужений юрист України .
- Іван Марущак (нар. 1970) — український футбольний тренер.
- Ганна Іванівна Мигайчук псевдонім AMiga0707 (нар.07.07.1983) поетеса, письменниця, автор книги "Мудра книжечка", "Wise tales. Мудрі казки", "Абетка"
Світлини ред.
-
Символічна могила воякам УПА -
Річка Серет біля села -
Палац Дуніна-Борковського -
Будинок культури
.jpg)
Див. також ред.
- Поділля — історико-географічна область.
- Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
- Подільський говір — різновид говорів української мови.
- Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної влади.
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Добрянський, В. Чи було село Городок приміською зоною літописного Василева: історико-археологічний та топонімічний аспект дослідження // Археологія Буковини: здобутки та перспективи — Чернівці, 2018. — С. 36—40.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Безгубенко, О. Слажа // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 1166. — ISBN 978-966-457-228-3.
- ↑ Бучко Д., Котович, В. Походження назв населених пунктів Тернопільщини. — Дрогобич : Посвіт, 2017. — С. 84.
- ↑ Українська геральдика. Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 28 січня 2019.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Рішення Заліщицької міської ради від 1 грудня 2020 року № 22 «Про реорганізацію сільських рад».
- ↑ Добрянський В., Площанський, П. Про обстеження печер на території природнього парку «Дністровський каньйон» в Заліщицькому районі // Туризм, географія, краєзнавство: актуальні проблеми теорії і практики: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Тернопіль, 16-17 травня 2019 р.). — Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, 2019. — 253—268 с.
- ↑ Ґуґушвілі, Т. Володимир Добрянський: «Любов до археології та історії — це сенс мого життя» // Вільне життя. — 2022. — 5 січня.
Джерела ред.
- Жбанова-Гуменюк М., Олійник В., Уніят, В. Городок // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.
- Безгубенко О., Бойко В., Мизак Н., Олійник, В. Городок // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 165—166. — ISBN 978-966-457-228-3.