Гаївка (Роздільнянський район)

село Степанівської сільської громади Роздільнянського району Одеської області

Гаї́вка — село в Україні, у Степанівській сільській громаді Роздільнянського району Одеської області. Населення становить 604 особи.

село Гаївка
Герб Гаївки Прапор Гаївки
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Роздільнянський район Роздільнянський район
Громада Степанівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA51140150050060575
Облікова картка Гаївка 
Основні дані
Засноване 1836 (188 років)
Перша згадка 1836
Населення 604 (01.01.2019)[1]
Площа 2,658 км²
Густота населення 221,97 осіб/км²
Поштовий індекс 67411
Телефонний код +380 4853
Географічні дані
Географічні координати 46°54′41″ пн. ш. 29°55′20″ сх. д. / 46.91139° пн. ш. 29.92222° сх. д. / 46.91139; 29.92222Координати: 46°54′41″ пн. ш. 29°55′20″ сх. д. / 46.91139° пн. ш. 29.92222° сх. д. / 46.91139; 29.92222
Середня висота
над рівнем моря
29 м
Водойми Кучурган
Місцева влада
Адреса ради 67430, Одеська обл., Роздільнянський район, с. Степанівка, вул. Дружби, 27
Карта
Гаївка. Карта розташування: Україна
Гаївка
Гаївка
Гаївка. Карта розташування: Одеська область
Гаївка
Гаївка
Мапа
Мапа

CMNS: Гаївка у Вікісховищі

Історія ред.

У 1856 році в поселені Гаївка поміщика Гаюса було 6 дворів[2].

В 1887 році у селищі Гаївка Ново-Петрівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії мешкало 64 чоловіків та 71 жінка[3].

У 1896 році на хуторі Гаївка Ново-Петрівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, було 10 дворів, у яких мешкало 47 людей (24 чоловіка і 23 жінки); при селищі Наксія[4].

На 1 січня 1906 року на хуторі Гаївка Ново-Петрівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, яке розташоване в долині Кучургану ліворуч течії, були десятинники при економії С. І. Гаіоса; проживали малороси; існували колодязі; 22 двори, в яких мешкала 81 людина (43 чоловіків і 38 жінок)[5].

У 1916 році на хуторі Гаївка Новопетрівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, мешкало 69 людей (35 чоловік і 34 жінки)[6].

Станом на 28 серпня 1920 р. в селищі Гаївка Ново-Петрівської (Савицької) волості Тираспольського повіту Одеської губернії, було 26 домогосподарств. Для 12 домогосподарів рідною мовою була українська, 8 — російська, 5 — німецька, 1 — болгарська. В селищі 133 людини наявного населення (62 чоловіка і 71 жінка). Родина домогосподаря: 60 чоловіків та 67 жінок (3 родички, 2 найманих працівники, мешканці та інші — 1 жінка)[7].

Під час Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 3 жителі села[8].

На 1 вересня 1946 року хутір Гаївка входив до складу Марківської сільської Ради[9].

У першій половині 1960-х років до складу Гаївки увійшов колишній хутір Підгірний (у минулому до 07.09.1946 — Болгарка[9]) та село Товстуха.[10]

На 1 травня 1967 року у селі знаходився господарський центр колгоспу імені Петровського[11].

Населення ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 536 осіб, з яких 242 чоловіки та 294 жінки.[12]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 590 осіб.[13]

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[14]

Мова Відсоток
українська 85,42 %
російська 9,49 %
молдовська 1,53 %
гагаузька 0,17 %
інші 3,39 %

Примітки ред.

  1. Паспорт Гаївської сільської ради. Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 17 червня 2019.
  2. Пивовар А. В. Поселення Херсонської губернії за повітовими алфавітами 1856 року. – Київ: Академперіодика, 2009. – С. 56.
  3. Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. По свѣдѣніямъ 1887 года. — Херсонъ: Типографія Херсонскаго Губернскаго Правленія, 1888. — С. 15.(рос.)
  4. Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждомъ поселеніи. — Херсонъ: Типографія Губернскаго Правленія, 1896. — С. 372.(рос.)
  5. Список населенныхъ пунктовъ и нѣкоторыя справочныя данныя по Тираспольському уѣзду Херсонской губерніи.  — Одесса: "Славянская" тип. Е. Хрисогелосъ, 1907. — С. 111.(рос.)
  6. Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. (По даннымъ Всероссійской сел.-хоз. переписи 1916 г.). — Александрія: Типографія Ф. Х. Райхельсона, 1917. — С. 313.(рос.)
  7. Список населенных пунктов и численность населения Одесской губ. (По данным Всероссийской профессионально-демографической переписи 28 авг. 1920 г.). — Выпуск V. Тираспольский уезд. — Одесса: Издание Одесского губстатбюро, 1922. — С. 22-23.(рос.)
  8. Гаївка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.[недоступне посилання]
  9. а б Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 387, 937, 964.
  10. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 квітня 1967 року) / В. Є. Нижник (відп. ред.), Д. О. Шелягин (упорядник). — К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1969. — Т. II. — С. 419, 420.
  11. Одеська область: адміністративно-територіальний поділ (на 1 травня 1967 р.) / Виконавчий комітет Одеської обл. Ради депутатів трудящих; М. Брагін (ред.). — Одеса : Маяк, 1967. — С. 113.
  12. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
  13. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
  14. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.