Вінницький район (1923—2020)
Ві́нницький райо́н — колишній район Вінницької області в Україні утворений у 1923 році. Територія району 921 км². Район об'єднує 54 населених пункти, у тому числі 3 селища міського типу та 51 село.
| Вінницький район | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| ліквідована адміністративно-територіальна одиниця | |||||
| |||||
| Основні дані | |||||
| Країна: |  СРСР (.svg){kind=small} УСРР),  Україна
| ||||
| Область: |  Вінницька область
| ||||
| Код КОАТУУ: | 0520600000 | ||||
| Утворений: | 1923 | ||||
| Ліквідований: | 17 липня 2020[1] | ||||
| Населення: | ▼ 80 556 (01.01.2018) | ||||
| Площа: | 6889 км² | ||||
| Густота: | 95,46 осіб/км² | ||||
| Тел. код: | +380-432 | ||||
| Поштові індекси: | 23201—23261 | ||||
| Населені пункти та ради | |||||
| Районний центр: | м. Вінниця | ||||
| Селищні ради: | 3 | ||||
| Сільські ради: | 30 | ||||
| Смт: | 3 | ||||
| Селища: | 2 | ||||
| Села: | 49 | ||||
| Районна влада | |||||
| Голова ради: | Сітарський Сергій Миколайович | ||||
| Голова РДА: | Луценко Євгеній Васильович[2] | ||||
| Вебсторінка: | Вінницька РДА Вінницька районна рада | ||||
| Адреса: | 21000, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 17 | ||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
|
| |||||
Районні органи влади розташовані у Вінниці.
13 травня 2015 — Верховна Рада України прийняла постанову, згідно якої затвердила територію Вінницького району загальною площею 91035,54 гектара.[3]
Географія
ред.| Літинський район | Калинівський район | |
| Липовецький район | ||
| Жмеринський район | Тиврівський район | Немирівський район |
Історія
ред.
Перші згадки про жителів сучасної території Вінницького району відносяться до VIII ст. до н. е., коли, з Прикаспію, через Дон вторглися войовничі племена скіфів. Тому свідчать знайдені під час археологічних розкопок скіфські кургани біля сіл: Переорки, Стрижавка, Тютьки, Лука-Мелешківська.
Реформа 1861 р. принесла селянам відміну кріпосного права. І в той же час на території району почала розвиватися переробна промисловість: спиртовий завод коло с. Переорки, цукровий завод в с. Степанівка, порцеляновий завод у с. Майдан.
В центрі Вороновиці знаходиться пам'ятник архітектури XVIII ст. палац Грохольських-Можайських. Будинок почали будувати в 1760 р. польські магнати Грохольські. Сьогодні під дахом цієї споруди працюють два музеї: музей авіації України і музей кобзаря Володимира Перепелюка 1941—1944 рр. для України і зокрема для району були важкими воєнними роками. Наприкінці 1941 р. у Коло-Михайлівському сосновому лісі почалося будівництво надсекретного об'єкта, який згодом отримав назву ставка Гітлера «Вервольф».
Адміністративний устрій
ред.Адміністративно-територіально район поділяється[4] на 6 міських громад:
7 селищних:
та 3 сільських:
Економіка
ред.З корисних копалин видобуваються граніт, глина, пісок, торф.
У Вінницькому районі працює 13 промислових підприємств, які об'єднані у дві галузі: в обробній працює — 11 підприємств, в добувній — 2. Найбільші з них: Українсько-австрійське підприємство «Поділля ОБСТ»; ВАТ «Комбінат хлібопродуктів № 2»; Приватне підприємство виробнича фірма «Панда»; ЗАТ «Вінниця млин»; ЗАТ «Подільський цукор»; спільне Українсько-угорське підприємство «Анфол».
Район — аграрний, 95 % валового внутрішнього продукту становить виробництву і переробка сільськогосподарської продукції. Сільськогосподарські підприємства спеціалізуються у рослинництві на виробництві зерна і цукрового буряка, а у тваринництві м'яса і молока. У галузевій структурі сільського господарства рослинництво становить 75 %, тваринництво 25 %. Працює 85 фермерських господарств, площа сільгоспугідь, яку вони використовують, становить 4,3 тис. га.
У районі зареєстровано 703 суб'єкти підприємництва. З початку інвестування економіку району залучено іноземних інвестицій на суму 18,2 млн дол. США. З іноземними інвестиціями працює 13 підприємств.
Транспорт
ред.На території відкрито понад 30 приміських автобусних маршрутів загального користування, на яких працює понад 100 одиниць автотранспортних засобів.
На територію району заїжджають вінницькі міські автобуси #27 Залізничний вокзал «Вінниця» — Лука Мелешківська та #19 Вишенька — Намирівське шосе — Село Віницькі Хутори. Докладніше — у статті Вінницький автобус.
Із міста Вінниці розходяться залізниці у трьох напрямках: на Козятин (зупинки Стадниця, Десенка, Сосонка), на Жмеринку (Парпурівський, Тюшки, Веселка), на Гайсин (Гуменне, Вороновиця). У цих напрямках курсують приміські поїзди.
Районом проходить низка важливих транспортних коридорів, серед них автошляхи E50 та E583, а також об'їзна навколо Вінниці, яка є адміністративною межею між Вінницею і районом. Також проходить низка регіональних та територіальних автошляхів: Р17, Т 0204, Т 0212, Т 0216, Т 0230 та Т 0231.
Населення
ред.- Розподіл населення за віком та статтю (2001)[5]
| Стать | Всього | До 15 років | 15-24 | 25-44 | 45-64 | 65-85 | Понад 85 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 34 067 | 6464 | 5954 | 10 069 | 8276 | 3177 | 127 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Жінки | 39 359 | 6053 | 5681 | 10 149 | 9844 | 7016 | 616 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Національний склад населення за даними перепису 2001 року[6]:
| Національність | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українці | 71284 | 97,08 % |
| росіяни | 1508 | 2,05 % |
| поляки | 104 | 0,14 % |
| білоруси | 103 | 0,14 % |
| молдовани | 66 | 0,09 % |
| інші | 365 | 0,50 % |
Мовний склад населення за даними перепису 2001 року[6]:
| Мова | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 71648 | 97,57 % |
| російська | 1498 | 2,04 % |
| білоруська | 38 | 0,05 % |
| молдовська | 29 | 0,04 % |
| вірменська | 20 | 0,03 % |
| інші | 197 | 0,27 % |
Соціальна сфера
ред.У районі функціонують 40 середніх загальноосвітніх шкіл, 15 дошкільних установ. Працює Прибузька спеціальна загальноосвітня школа, дитяча юнацько-спортивна школа та 3 школи естетичного виховання дітей, які відвідують близько 300 учнів.
На території району розташований Вінницький національний аграрний університет. У ВУЗі навчається близько 8,2 тис. студентів, які отримують спеціальності на факультетах: агрономічному, зооінженерному, механізації сільського господарства, економічному, обліково-фінансовому.
Базову освіту надає молоді Вороновицьке професійно-технічне училище № 14, яке готує швачок, кухарів-кондитерів, електро- та газозварювальників, слюсарів, трактористів та трактористів-водіїв
Мережа закладів культури нараховує 81 заклад системи Міністерства культури України:
- 39 закладів культури клубного типу:
- районний будинок культури (с. Вінницькі Хутори)
- 2 селищні будинки культури
- 24 сільські будинки культури
- 12 сільських клубів
- централізована бібліотечна система у складі центральної районної бібліотеки, районної бібліотеки для дітей (смт Вороновиця) та 33 бібліотеки-філії;
- 2 дитячі музичні школи та 2 дитячі школи мистецтв;
- 3 музеї: Вороновицький музей історії авіації та космонавтики України, народний музей історії села Оленівка та народний музей історії села Жабелівка.
Працює 278 клубних формувань, у тому числі 16 оркестрових та інструментальних колективів, 106 вокально-хорових, 19 хореографічних, 24 театральних колективи.
Охорона здоров'я
ред.Медичне обслуговування населення району здійснюють Вінницька центральна районна клінічна лікарня, Вороновицька районна лікарня, Стрижавська міська лікарня; Луко-Мелешківська, Мізяківсько-Хутірська, Писарівська, Гавришівська та Михайлівська дільничі лікарні, 9 лікарських амбулаторій та 36 фельдшерсько-акушерських пунктів.
На сьогоднішній день розрахунковий час доїзду «швидкої» до найдальшої точки Вінницького району — тридцять хвилин. Але на практиці цей час може бути куди довше — в день дві машини обслуговують в середньому близько 18 викликів, і час, який витрачається на виклик, може бути самим різним — залежно від патології, стану хворого, часу, за який довелося добиратися на один виклик. І коли вони обслужать наступний — нікому не відомо.[7]
Радіус обслуговування «швидкої» — близько тридцяти кілометрів. На даний момент є ще дві підстанції — машина в Стрижавці (сестринська бригада) та Вороновиці (лікарська бригада). У Вінниці — дві машини, і ось недавно отримали ще й реанімобіль. В принципі, на кожній дільниці є санітарний транспорт, але вони працюють з 9 до 16 години. Потім вони закриваються, і все обслуговування лягає на дві бригади.
Зараз районна швидка допомога в результаті реформування повинна перейти до структури «Медицина катастроф». Згідно з наказом, на чергуванні повинні бути три машини — дві лікарські бригади та одна фельдшерська.
Після реформи структура районної «швидкої» буде виглядати так: Центральна станція швидкої допомоги у Вінниці, і ще п'ять бригад в навколишніх селах — у Стрижавці, Михайлівці, Вороновиці, Некрасові і Вінницьких Хуторах.
Політика
ред.25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Вінницького району було створено 68 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 74,71 % (проголосували 48 321 із 64 676 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 73,34 % (35 440 виборців); Юлія Тимошенко — 13,50 % (6 523 виборців), Олег Ляшко — 3,85 % (1 862 виборців), Анатолій Гриценко — 3,46 % (1 670 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,84 %.[8]
Пам'ятки
ред.Персоналії
ред.- Прокіп Романенко (1906—1965) — новатор колгоспного виробництва, голова колгоспу «Ленінський шлях» Калинівського району Вінницької області УРСР, двічі Герой Соціалістичної Праці (1952, 1958).
- Василь Баранюк (1915—1990) — радянський військовик, учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1945).
- Іван Стаднюк (1920—1994) — радянський прозаїк, сценарист, драматург і військовий журналіст.
- Микола Баленко (1921—1994) — радянський військовий льотчик-штурмовик, учасник Другої світової війни, гвардії старший лейтенант. Герой Радянського Союзу (1945).
- Василь Онопенко (1949) — український політик та правник, 3-й Міністр юстиції України (1992—1995), Голова Верховного Суду України (2006—2011).
- Наталія Добринська (1982) — українська легкоатлетка (багатоборство), олімпійська чемпіонка (Пекін, 2008).
Примітки
ред.- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Розпорядження Президента України від 19 серпня 2020 року № 441/2020-рп «Про призначення Є.Луценка головою Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області»
- ↑ Про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області. Архів оригіналу за 25 грудня 2015. Процитовано 9 грудня 2015.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Вінницька область (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 23 листопада 2020.
- ↑ а б Розподіл населення за національністю та рідною мовою, Вінницька область (осіб) - Регіон, Національність, Рік , Вказали у якості рідної мову. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 24 серпня 2017.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 листопада 2012. Процитовано 7 червня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 25 березня 2016.
Джерела та посилання
ред.
- Вінницька ОДА[недоступне посилання з червня 2019]
- Мислене древо [Архівовано 19 лютого 2006 у Wayback Machine.]
Література
ред.- Вінницький район // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.169-192
|
Це незавершена стаття про Вінницьку область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |