Вікіпедія

Тарасівська вулиця (Київ)

вулиця в Голосіївському районі міста Києва
(Перенаправлено з Вулиця Тарасівська (Київ))
У Вікіпедії є статті про інші вулиці з такою назвою: Тарасівська вулиця.

Тара́сівська ву́лиця — вулиця в Голосіївському районі міста Києва, місцевість Паньківщина. Пролягає від вулиці Гетьмана Павла Скоропадського до вулиці Василя Яна.

Тарасівська вулиця
Київ
Тарасівська вулиця
Тарасівська вулиця
Тарасівська вулиця
Місцевість Паньківщина
Район Голосіївський
Загальні відомості
Протяжність 840 м
Координати початку 50°26′26″ пн. ш. 30°30′29″ сх. д. / 50.440806° пн. ш. 30.508222° сх. д. / 50.440806; 30.508222Координати: 50°26′26″ пн. ш. 30°30′29″ сх. д. / 50.440806° пн. ш. 30.508222° сх. д. / 50.440806; 30.508222
Координати кінця 50°26′00″ пн. ш. 30°30′18″ сх. д. / 50.433528° пн. ш. 30.505222° сх. д. / 50.433528; 30.505222
поштові індекси 01033
Транспорт
Найближчі станції метро  «Університет»,
 «Площа Українських Героїв»
Автобуси А 5 (по вулицях Саксаганського та Жілянській)
Тролейбуси Тр 3, 12, 14 (по вулицях Саксаганського та Жілянській)
Найближчі залізничні станції Київ-Пасажирський
Рух односторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Навчальні заклади ЗОШ № 92
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 11650
У проєкті OpenStreetMap r421766
Мапа
Мапа
CMNS: Тарасівська вулиця у Вікісховищі

Прилучаються вулиці Микільсько-Ботанічна, Саксаганського, Жилянська і Короленківська.

Історія ред.

Вулиця виникла під сучасною назвою в 30-х роках XIX століття під час забудови місцини навколо Київського університету. Спочатку пролягала до р. Либідь і Набережно-Жилянської вулиці. У 70-ті роки XX століття скорочена до сучасних розмірів у зв'язку із промисловим будівництвом.

Існує легенда, яка, втім, не відповідає дійсності, начебто Тарасівська вулиця названа на честь Тараса Шевченка[1].

У лютому 1919 року було розроблено пропозицію перейменування вулиці на честь Івана Франка, але її не було затверджено[2].

У 1959 та 1962 роках, під час археологічних розкопок поблизу Тарасівської вулиці, було знайдено мідну монету Боспорської держави та два срібних денарії Антоніна Пія, що дозволяє припустити існування тут у II столітті н. е. поселення.

Забудова ред.

Тарасівська вулиця належала за міським розкладом до 3-го розряду, 1914 року переведена до 1-го розряду. В історії вулиці прослідковуються два періоди забудови — одноповерховими садибами (не збереглися) та багатоповерховими прибутковими будинками (кінець XIX — початок ХХ століття).

Прибутковий будинок на вулиці Тарасівській 3а — будинок в стилі неоампір архітектора Миколи Шехоніна.[3]

Прибутковий будинок на вулиці Тарасівській 6а — приклад модернізму архітектора Миколи Шехоніна.[4]

Садиба поліцейського відділення й пожежної команди Либідської дільниці Києва (буд. № 4/4а) — рідкісний приклад комплексу громадського призначення.

Прибутковий будинок Каплера (буд. № 40/52) — рідкісна пам'ятка культурного надбання м. Києва, одна з кращих будівель Києва у стилі неоренесансу.

Особистості ред.

Місцевість, до якої належить вулиця, іноді називають «Латинським кварталом», за аналогією з паризьким кварталом біля Сорбонни, через те, що тут у XIX — початку XX століття мешкали студенти та викладачі Київського університету.

У будинку № 1 жили український хірург, академік Микола Волкович (студент, а пізніше — викладач Київського університету), художник-графік Роман Мельничук, академік АН УРСР Дмитро Зеров (також закінчив Київський університет і викладав у ньому).

Будинок № 2 був зведений у 1842 році в стилі ампір і належав професорові Київського університету, філософу Орестові Новицькому. У 1847–1848 роках тут проживав студент-математик Київського університету, згодом художник Микола Ґе. У 1871 році в цьому будинку винайняв квартиру письменник-драматург Михайло Старицький, де він, зокрема, переклав казки Андерсена. У цьому будинку також жив філософ, академік Академії наук УРСР (з 1922 року) Олексій Гіляров.

Садиба за адресою Тарасівська вулиця, 4 належала правнику, професору Василеві Незабитовському (закінчив у 1846 році Київський університет, а з 1863 року викладав у ньому).

У будинку № 5 до 1847 року діяв переведений з університету анатомічний театр. Садибу для будівництва одноповерхового будинку у 1870 році придбав ректор Київського університету, доктор медицини Олександр Матвєєв. У 1919 році тут мешкав український поет Василь Еллан-Блакитний.

Будинок № 8 належав ботаніку Панасові Роговичу, директорові ботанічного саду, професору (а до цього — студенту) Київського університету. Там же оселився студент Олексій Бах, майбутній академік АН УРСР. Пізніше у цьому будинку проживали співак Іван Стешенко (у 1917–1921 роках — соліст Київського оперного театру) та у 1922–1924 роках — бібліограф Федір Максименко.

У будинку № 12 мешкав архітектор Павло Шлейфер. Тут у 1870-х роках знаходилася народницька комуна Володимира Дебогорія-Мокрієвича.

В березні 1889 року у будинку № 14, у квартирі свого брата Михайла Косача жила Леся Українка.

У будинку № 18 проживав завідувач кафедри університету, професор-психіатр Іван Сікорський, батько авіаконструктора Ігора Сікорського.

У різні роки на Тарасівській вулиці мешкали президент АН УРСР Володимир Вернадський (буд. № 10, 1918 рік), академік АН УРСР Леонід Яснопольський (буд. № 16), російський педагог Костянтин Ушинський (будинок Івановської, 1870 рік), поетеса Анна Ахматова (буд. № 25, 1914 рік), професор історії та міністр освіти за гетьманату Микола Василенко, доцент Київського медичного інституту, завідувач кафедрою анатомії Київського сільськогосподарського інституту Микола Волкобой (буд. № 16), завідувач кафедрою патологічної фізіології Української сільськогосподарської академії професор Семен Ярослав (буд. № 16).


Меморіальні дошки ред.

  •  
    Меморіальна дошка Семенові Гудзенку
  •  
    Меморіальна дошка Олександрові Пироговському
  •  
    Меморіальна дошка Лесі Українці
  •  
    Меморіальна дошка загиблим пожежникам

Установи та заклади ред.

  • Навчальний корпус «В» Національного університету харчових технологій (буд. № 5)
  • Адміністративний корпус «Е» Національного університету харчових технологій (буд. № 5)
  • Дошкільний навчальний заклад № 118 (буд. № 6-А)
  • Дошкільний навчальний заклад № 61 (буд. № 13)
  • Спеціалізована загальноосвітня школа № 92 з поглибленим вивченням англійської мови ім. І. Франка (буд. № 11)
  • Добровільне пожежне товариство України (буд. № 4)
  • Київський центр спортивної медицини (буд. № 6)
  • Військова частина А1988 Служби безпеки України (буд. № 7)
  • Президіум Обласної Ради Українського товариства охорони природи (буд. № 12)

Зображення ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Машкевич С. В. Улицы Киева. Ретропутешествие. — Х. : Фолио, 2015. — С. 36–39. (рос.)
  2. ↑ Новые названия улиц // Киевский Коммунист. — 1919. — № 27 (35). — 25 февраля. — С. 4.
  3. ↑ oldautors (10 квітня 2018). Улица Тарасовская: обитель домов с архитектурно-исторической ценностью. ІНФОТАБ (укр.). Процитовано 18 січня 2021.
  4. ↑ Звід пам'яток історії та культури України: Енциклопедичне видання. – Кн. 1: Київ. – Ч. 3:. 2011. ISBN 966—95478—0—6. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка) - С. 1568

Посилання ред.

Джерела ред.


  Це незавершена стаття про Київ.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тарасівська_вулиця_(Київ)&oldid=40368382