Вулиця Гуцульська (Львів)
Ву́лиця Гуцу́льська — вулиця Личаківського району Львова, що сполучає вулиці Лисенка та Кривоноса. Кінцева частина вулиці Гуцульської є частиною західної межі, що відділяє регіональний ландшафтний парк «Знесіння» від охоронної зони парку.
| Вулиця Гуцульська Львів | |
|---|---|
 Початок вул. Гуцульської (вигляд від вул. Лисенка) | |
| Місцевість | Історичний центр Львова |
| Район | Личаківський |
| Колишні назви | |
| Кошарова, Червона, Унії Любельської, Ауершперґґассе, Унії Любельської | |
| польського періоду (польською) | Koszarowa, Czerwona, Unii Lubelskiej |
| радянського періоду (українською) | Унії Любельської |
| радянського періоду (російською) | Унии Любельськой |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 180 м |
| Координати початку | 49°50′35″ пн. ш. 24°02′17″ сх. д. / 49.8433250° пн. ш. 24.0381833° сх. д.Координати: 49°50′35″ пн. ш. 24°02′17″ сх. д. / 49.8433250° пн. ш. 24.0381833° сх. д. |
| Координати кінця | 49°50′41″ пн. ш. 24°02′19″ сх. д. / 49.8447472° пн. ш. 24.0386556° сх. д. |
| поштові індекси | 79008[1] |
| Транспорт | |
| Рух | двосторонній (част.), односторонній (част.) |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 2—21 |
| Архітектурні пам'ятки | № 2, 3, 5, 7, 9, 11[2] |
| Поштові відділення | ВПЗ № 8 (вул. Валова, 14)[1] |
| Забудова | віденський класицизм |
| Парки | Регіональний ландшафтний парк «Знесіння» |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r7512875 |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Гуцульська у Вікісховищі | |
Історія ред.
На вулиці Гуцульській колись розташовувався єдиний у Львові мусульманський цвинтар. 1607 року під час перевірки меж земель міських і королівських розділовим знаком між ними служив так званий Турецький камінь, який стояв саме на розі майбутніх вулиць Кривоноса та Гуцульської. У документах магістрату зазначено: «Цей камінь ділить ґрунти міські та замкові, й тут звикли турків ховати, коли якомусь у Львові померти доведеться». 400 років тому тут були володіння вірменина Миколи Серепковича.
Цілком логічно, що мусульманський цвинтар розміщувався на вірменському землеволодінні, адже львівські вірмени мали монополію на торгівлю з мусульманським Сходом, а отже, й моральний обов'язок поховати гостя-мусульманина, якщо вже таке лихо трапилось із ним у Львові. Цю ділянку 1664 року передали вірменським ченцям-театинцям, які збудували відомий у Львові «Червоний кляштор». Він зберігся донині, й тепер тут міститься військова частина.
У вересні 2008 року завершено ремонт дорожнього покриття, під час якого перемощено бруківку[3]. 6—11 листопада 2019 року на вулиці Гуцульській був перекритий рух транспорту, оскільки ЛКП «ШРП Галицького району» проводило ремонтні роботи дорожнього покриття[4].
Назва ред.
- Кошарова — названа не пізніше 1871 року. Пов'язана із військовими казармами (кошарами), що розміщені неподалік у будівлі колишньої Колегії театинців[5].
- Червона — названа 1871 року. Пов'язана із назвою Червоний кляштор (Червоний монастир) — так називали будівлю колишньої колегії театинців через червону черепицю, котрою вона була вкрита[6].
- Унії Любельської, названа так у 1885 році на честь Люблінської унії 1569 року, за якою Королівство Польське та Велике князівство Литовське об'єдналися в союз держав — Річ Посполиту[7].
- Ауершперґґассе — під час німецької окупації, названа у 1943 році на честь австрійських політичних діячів Антона та Карла фон Ауершперґів[8].
- Унії Любельської — у липні 1944 року повернена передвоєнна назва[9].
- Сучасна назва — вулиця Гуцульська від грудня 1944 року[10][11].
Забудова ред.
В архітектурному ансамблі вулиці Галицької переважає віденський класицизм[12]. Декілька будинків внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення[2]. Нумерація будинків бере початок від вулиці Лисенка. Забудована переважно з непарного боку, а з парного боку розташований лише будинок під № 2. Решту території з непарного боку вулиці займає огороджена ділянка довкола колишнього палацу Дідушицьких. Забудова кінця XIX — початку XX століть. Неоренесансні будинки № 3—19 споруджені за спільними проєктами Мавриція Зильберштайна та Якуба Кроха у 1892—1896 роках[13].
№ 2 — двоповерховий житловий будинок. Тут за польських часів тут була редакція газети «Молоде життя»[12].
№ 3 — триповерховий житловий будинок. На початку XX століття власником будинку був Лукаш Трачек[14]. Наприкінці червня 2020 року за підтримки ЛКП «Бюро спадщини» фахівці відновили вхідну браму будинку[15].
№ 5 — триповерховий житловий будинок. У 1900—1944 роках тут містився конвент сестер ордену Назаретанок[16]. У 1950-х роках тут містилося 2-е технічне училище. Нині будинок є житловим.
№ 7 — триповерховий житловий будинок. Тут до 1944 року містився виховний заклад імені Найсвятішої Родини[16]. Від 1970-х років тут міститься фірма побутових послуг «Мальва»[12].
№ 9 — триповерховий житловий будинок. За Польщі була приватна гімназія № 7, з 1949 року — школа піонервожатих, до початку 1950-х років — польська початкова школа, а пізніше — кафедра автоматизованих процесів управління якістю «Система» всесоюзного інституту[12]. До квітня 2014 року в будинку містився ДЗ «Личаківська районна санітарно-епідеміологічна станція м. Львова»[17]. У 2021 році компанією «Економбуд—ЛВ» розпочато ремонтно-реставраційні роботи в будинку на вул. Гуцульській, 9[18]. Оновлення будівлі обійдеться у 9,2 млн грн[19].
№ 9-А — в будинку міститься комерційна незалежна радіостанція «Львівська Хвиля»[20].
№ 11 — на початку XX століття власником будинку був Самюель Гірш, а також містився комісійний дім Юзефа Гроссмана[21].
№ 11-А, 15, 17, 19, 21 — частина кварталу історичної забудови вулиці Гуцульської, що складається з п'яти триповерхових житлових будинків. Нині на перших поверхах будинків міститься відділення «Гуцульське» Західного ГРУ АТ «КБ „ПриватБанк“»[22]. 13 березня 2020 року виконавчий комітет Львівської міської ради затвердив містобудівні умови та обмеження на реконструкцію ГО «Український стартап» цих будинків під багатофункціональний комплекс для обслуговування громадської організації. Щодо ГО «Український стартап», то вона зареєстрована у 2016 році в будинку № 21[23]. У 1900—1914 роках власником будинку № 21 був Ізраель Ханд[24][25].
Транспорт ред.
У 1909—1910 роках нинішньою вулицею Гуцульською було прокладено лінію електричного трамваю, що з'єднала центральну частину Львова з Високим замком. Тут у 1910—1923 роках курсував трамвай за маршрутом «UL: вул. 29 Листопада — Високий замок»[26]. З осені 1923 року, у зв'язку із загальною стандартизацією у республіці, номери трамвайних маршрутів стали позначати цифрами, а маршрут до Високого замку отримав № 4 під яким він курсував до 1949 року[27]. 1949 року маршрут значно скоротили і змінили його номер[28]. Тепер це був одноколійний трамвайний маршрут № 12, який прямував від вулиці Суворова та доходив аж до головної алеї парку Високий Замок[29], але був найскладнішою трамвайною лінією Львова. Маршрут ліквідували 1969 року через неможливість експлуатації на ній нових важких вагонів, а згодом розібрали рейки та відновили дорожнє покриття на вулиці[30].
Нині рух на вулиці двосторонній, по одній смузі для руху у кожному напрямку. Однак рух на ділянці від початку вулиці Гуцульської до стику з вул. Миклухо-Маклая — односторонній. Через це в'їзд на Гуцульську безпосередньо з вул. Лисенка заборонено (в'їзд можливий лише через вул. Миклухо-Маклая).
Примітки ред.
- ↑ а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 18 липня 2021.
- ↑ а б Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 18 липня 2021.
- ↑ Андрій Яремко (4 вересня 2008). Вулиця Гуцульська відкрита для руху транспорту. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 18 липня 2021. Процитовано 18 липня 2021.
- ↑ Вулицю у центрі Львова майже на тиждень закрили на ремонт. Як об'їхати. tvoemisto.tv. Твоє Місто. 6 листопада 2019. Архів оригіналу за 18 липня 2021. Процитовано 18 липня 2021.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 109.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 101.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 123.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 98.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 94.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 18.
- ↑ Про перейменування вулиць у м. Львові. zbruc.eu. Zbruč. 13 березня 1945. Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 21 липня 2021.
- ↑ а б в г 1243 вулиці Львова, 2009, с. 168.
- ↑ Енциклопедія Львова т.1, 2007, с. 464.
- ↑ Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 431.
- ↑ У Львові відновили історичну браму на вулиці Гуцульській, 3. galinfo.com.ua. Інформаційна агенція «ГалІнфо». 25 червня 2020. Архів оригіналу за 18 липня 2021. Процитовано 18 липня 2021.
- ↑ а б Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — S. 49. — ISBN 966-7022-26-9. (пол.)
- ↑ Інформація про Державний заклад «Личаківська районна санітарно-епідеміологічна станція м. Львова». clarity-project.info. Архів оригіналу за 18 липня 2021. Процитовано 18 липня 2021.
- ↑ Ремонтно-реставраційні роботи по вул. Гуцульська, 9 у м. Львові. e-construction.gov.ua. Портал Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 21 липня 2021.
- ↑ Львівські комунальники замовили реставрацію пам'ятки архітектури на Гуцульській в улюбленого підрядника. lviv.nashigroshi.org. Наші гроші. 12 червня 2020. Процитовано 21 липня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Офіційний сайт ТРК «Львівська Хвиля». lviv.fm. Львівська Хвиля. Архів оригіналу за 18 липня 2021. Процитовано 18 липня 2021.
- ↑ Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 141, 158.
- ↑ Перелік відділень «ПриватБанку». telcom.net.ua. Телком. Архів оригіналу за 18 липня 2021. Процитовано 18 липня 2021.
- ↑ У центрі Львова 4 будинки облаштують під комплекс для громадської організації. varianty.lviv.ua. 13 березня 2020. Архів оригіналу за 18 липня 2021. Процитовано 18 липня 2021.
- ↑ Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1900… — S. 57.
- ↑ Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 150.
- ↑ Схема трамваю м. Львова. 1914 рік. lvivtrans.net. Архів оригіналу за 6 березня 2017. Процитовано 18 липня 2021.
- ↑ Схема трамваю м. Львова. 1925 рік. lvivtrans.net. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 18 липня 2021.
- ↑ Схема трамваю м. Львова. 1949 рік. lvivtrans.net. Архів оригіналу за 6 березня 2017. Процитовано 18 липня 2021.
- ↑ Львов: справочник, 1949, с. 105.
- ↑ 1243 вулиці Львова, 2009, с. 161.
Джерела ред.
- Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1: А—Ґ. — 656 с. — ISBN 978-966-7007-68-8.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Гуцульська вул. // 1243 вулиці Львова (1939-2009). — Львів : Апріорі, 2009. — 528 с. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Львов: справочник / сост. Г. Гербильский и др.; общ. ред. Б. К. Дудыкевич. — Львів : Вільна Україна, 1949. — 200 с. (рос.)
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 18, 94, 98, 101, 109, 123. — ISBN 966-603-115-9.
- Reichman F. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa. Rocznik IV [Архівовано 9 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Lwów: wydawca i właściciel Franciszek Reicman, 1900. — 302 s. (пол.)
- Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa: rocznik 17, 1913 [Архівовано 2 вересня 2020 у Wayback Machine.]. — Lwów; Stryj: wydawca Franciszek Reicman, 1912. — 695 s.+84 s. (dodatek) (пол.)
Посилання ред.
- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Гуцульська. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 18 липня 2021. Процитовано 18 липня 2021.