Волоське (Дніпровський район)

село Волоське
Герб Волоського	Прапор Волоського
Країна	Україна
Область	Дніпропетровська область
Район	Дніпровський район
Громада	Новоолександрівська сільська громада
Основні дані
Населення	1 362
Поштовий індекс	52043
Телефонний код	+380 56
Географічні дані
Географічні координати	48°18′17″ пн. ш. 35°08′21″ сх. д.H G O
Середня висота; над рівнем моря	92 м
Водойми	р. Дніпро, Мокра Сура
Місцева влада
Адреса ради	52043, с. Волоське, вул. Центральна, 18
Сільський голова	Малаканов Віктор Борисович
Карта
	Волоське
	Волоське
Мапа
	Волоське у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Волоське.

Воло́ське (Волошське) — село в Україні, у Новоолександрівській сільській територіальній громаді Дніпровського району Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року становило 1362 особи.

Географія

Село Волоське розміщене на правому березі річки Дніпро в місці впадання в нього річки Мокра Сура, вище за течією на протилежному березі річки Мокра Сура розташоване село Дніпрове, нижче за течією на відстані 2 км наявне село Майорка, на протилежному березі — село Перше Травня. Біля с. Волоське, між порогами Сурським і Лоханським знаходиться скеляста гряда, яка відома у місцевих жителів під назвою «Стрільча Скеля».

Назва і історія

Село засноване 1769 року як цивільне поселення Запоріжжя.

Давнє козацьке селище Волошське входило до складу Кодацької паланки.

Назва села походить від полонених волохів, захоплених запорізькими козаками у часи російсько-турецької війни під Очаковом (1770): «Волохи запорозькою партією у границях Оттоманської імперії минулого 1770 року полонені з-під Очакова при тому ж містечку багаточисельно поселені там, де річка Сура впадає у Дніпро».^[1]

Волохи прийшли зі своїм «духовним отцем й керівником» Ісаком Бицем й спочатку належали «за своїми духовними потребами» до Старокодацького церковного приходу. Згодом волошани збудували у себе дерев'яну церкву у 1780 році й одійшли од церкви Старого Кодаку.

Згідно з даними офіційної ревізії 1776 p., у Волоському були 221 двір та 23 бездвірні хати, а саме тільки доросле населення становило 1264 душі (650 чоловіків і 614 жінок).^[2]

На 1859 рік Волошське було державним селом. Тут було 470 подвір'їв, 1 православна церква, завод і мешкало 3151 особа.^[3]

Станом на 1886 рік у селі, центрі Волоської волості Катеринославського повіту Катеринославської губернії, мешкало 3600 осіб, налічувалось 650 дворових господарств, існували православна церква, школа, 3 лавки, відбувалось 2 ярмарки на рік^[4].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4912 осіб (2473 чоловічої статі та 2439 — жіночої), з яких 4865 — православної віри^[5].

1989 року за переписом тут проживало приблизно 1500 осіб.

До 2005 року існував річковий причал.

Уздовж правого берега річки Сури і до самої Стрільчої скелі простяглось село Волоське, де живуть колишні

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1495 осіб, з яких 674 чоловіки та 821 жінка.^[6]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1356 осіб.^[7]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[8]

Мова	Відсоток
українська	92,29 %
російська	6,53 %
вірменська	0,44 %
молдовська	0,37 %
інші	0,37 %

Археологія

Докладніше: Волоське (археологія)

Село має дуже давню історію. Люди селилися тут з часів давньої кам'яної доби. Біля Волоського багато пам'яток археології, включаючи поселення, могильники та могили.

Економіка

ТОВ «Стіл-Агро».
База відпочинку «Барракуда».
ФГ «Малик».

Об'єкти соціальної сфери

Школа.
Дитячий садок.
Фельдшерсько-акушерський пункт.
Будинок культури.
Клуб.
Храм святого архистратига Михаїла Дніпропетровської єпархії Російської Православної Церкви в Україні
Дитячий будинок сімейного типу.
Дніпропетровська обласна благодійна організація «Сяйво веселки».

Пам'ятки

Музей української старовини
Навпроти села були Дніпрові пороги — Сурський та Лоханський. Сучасне село є південним передмістям міста Дніпро.
Поблизу села є геологічна пам'ятка природи місцевого значення Гранітні скелі.
Катеринівська миля: у 1787 році російська імператриця Катерина II вирішила сама оглянути землі, придбані в результаті російсько-турецьких воєн. В Україні, по якій вона подорожувала з величезною помпою, її шлях був відзначений пам'ятними знаками, т. зв. катеринівськими милями, які збереглися в різних регіонах країни. Їх можна бачити у Преображенського собору в Дніпропетровську, у Ханського палацу в Бахчисараї, у дворі краєзнавчого музею в Старому Криму тощо. У села Волоське серед кукурудзяного поля збереглася, мабуть, сама справжня, не прикрашена і не реставрована Катеринівська миля. Вона складена з пошарпаних часом вапнякових блоків і дбайливо оберігається місцевими жителями.
Пам'ятник «волоському горіху» відкритий восени 2017 року недалеко від офісу старости села.
Раніше у селі існувала Волоська вишивка. Зразки представлені у Музеї української старовини. У селі вже так ніхто на жаль не вишиває. Як виявилося, вона така складна, що її важко відтворити.

Цікаві факти

У Волоському збереглися традиції молдавської та румунської кухонь, тут полюбляють кислі супи, голубці з квашеною капустою, різноманітну випічку.

«Варзарі – це такий пиріг з гарбузом, у нас кажуть – з кабаком. Вертута – прісне тісто типу листкового скручується в рулет і – в сковорідку, цукром посипається, випікається. Діда також варимо. Дід – це така каша з кукурудзяної крупи. Плацинди (плачинди) – із сиром, з картоплею, з капустою.^[9]

Відомі особи

У селі народилися:

Магро Петро Іванович (1918—2010) — український художник.
Молдаван Григорій Михайлович (1930—2018) — український скульптор.

Оксана Баюл — перша олімпійська чемпіонка незалежної України, яка наразі живе у США, також має коріння в цих краях.^[9]

Галерея

Храм святого архістратига Михайла
Артоб'ект "Я кохаю Волоське"
Меморіальний комплекс захисникам Вітчизни
Офіс старости
Пам'ятник волоському горіху
Каплиця святого Миколая
Братська могила часів Другої світової війни
Середня загальноосвітня школа, заснована в 1936 році
Австро-угорський кам'яний хрест на козацькому цвинтарі
Волоська катеринівська миля

Примітки

↑ Яворницький, Дмитро. Дніпрові пороги. Дніпропетровськ.
↑ Andreevich), Myt︠s︡yk, I︠U︡. A. (I︠U︡riĭ; Leonid., Dobri︠ansʹkyĭ, (2008). Chui︠u︡ vash holos : rodovody nadporizʹkykh sil Volosʹkoho i Maĭorky Dnipropetrovsʹkoï oblasti. Kyïv: [publisher not identified]. ISBN 9789669645838. OCLC 262618321.
↑ Списки населенныхъ мѣстъ Российской империи, составленные и издаваемые Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства внутренних дѣлъ (По свѣдѣніям 1859 года). Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Т. VIII. Екатеринославская губернія с Таганрогскимъ градоначальствомъ. СанктПетербургъ. 1863. — V + 152 с., 1863. (рос. дореф.)
↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-59. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Дніпропетровська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Дніпропетровська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
↑ Розподіл населення за рідною мовою, Дніпропетровська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
↑ ^а ^б «Варзарі», «плацинди», «дід». Як волохи, що живуть в Україні, бережуть свою історію й традиції?. Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 15 лютого 2022.

Джерела

Яворницький Д. І. Дніпрові пороги: Альбом фотогр. з географічно-історич. нарисом — Харків: Перша друкарня держ. видавництва України, 1928. — 76с., 69 іл.
Історія Надпоріжжя — Придніпров'я (від перших людей до XVII ст.) [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.]

Посилання

Волоське дивує [Архівовано 3 квітня 2022 у Wayback Machine.] - туристичний сайт Волоського
Погода в селі Волоське [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
«Якщо в селі немає води і все завалено сміттям, то навіщо тоді церква?» Як священник зробив вимираюче село успішним. https://thebabel.com.ua/. theБабель. 2 жовтня 2019. Архів оригіналу за 5 жовтня 2019. Процитовано 5 жовтня 2019.

[1] Яворницький, Дмитро. Дніпрові пороги. Дніпропетровськ.

[2] Andreevich), Myt︠s︡yk, I︠U︡. A. (I︠U︡riĭ; Leonid., Dobri︠ansʹkyĭ, (2008). Chui︠u︡ vash holos : rodovody nadporizʹkykh sil Volosʹkoho i Maĭorky Dnipropetrovsʹkoï oblasti. Kyïv: [publisher not identified]. ISBN 9789669645838. OCLC 262618321.

[3] Списки населенныхъ мѣстъ Российской империи, составленные и издаваемые Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства внутренних дѣлъ (По свѣдѣніям 1859 года). Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Т. VIII. Екатеринославская губернія с Таганрогскимъ градоначальствомъ. СанктПетербургъ. 1863. — V + 152 с., 1863. (рос. дореф.)

[4] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)

[5] Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-59. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

[населення_1989-6] Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Дніпропетровська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.

[населення_2001-7] Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Дніпропетровська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.

[населення_2001_мова-8] Розподіл населення за рідною мовою, Дніпропетровська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.

[Як_волохи,_що_живуть_в_Україні,_бережуть_свою_історію_й_традиції-9] а ^б «Варзарі», «плацинди», «дід». Як волохи, що живуть в Україні, бережуть свою історію й традиції?. Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 15 лютого 2022.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]