Петро Іванович Магро (22 червня 1918, с. Волоське — 6 грудня 2010, м. Дніпро, похований у с. Камінне Солонянського району під м. Дніпром) — український художник-графік, живописець. 1996 — заслужений художник, 2004 — народний художник України.

Магро Петро Іванович
Магро Петро Іванович.gif
Народження 22 червня 1918(1918-06-22)
с. Волоське, Катеринославська губернія (нині Дніпропетровська обл.)
Смерть 6 грудня 2010(2010-12-06) (92 роки)
  м. Дніпро. Поховано у с. Камінне Солонянського району
Громадянство СРСРУкраїна
Жанр станковий живопис, графіка
Діяльність художник
Нагороди Народний художник України Орден Вітчизняної війни II ступеня

БіографіяРедагувати

Народився художник 22 червня 1918 року в селі Волоському Катеринославської губернії в сім'ї тесляра, майстра по дереву Івана Антоновича Магра і його дружини Марфи Павлівни з роду Швець. За родинним переказом нібито рід Магро походив з о. Корсіки. Коли хлопчик мав п'ять років, родина отримала землі неподалік від Волоського. Жили попервах у куріні посеред степу. Потім там виросло село Дніпрельстан (Камінне), де минали дитинство і юність майбутнього митця. Там же він заповів себе поховати.

Опинившись 1930 року у м. Дніпропетровську і спостерігаючи за сусідом, що заробляв на життя копіюванням живописних полотен, юний Петро твердо вирішив стати художником.

Після закінчення школи він 1935 року вступає до Дніпропетровського державного художнього училища, яке успішно закінчує за рік до війни. Учителями Петра Магра за фахом були знані художники Михайло Микитович Панін, Олександр Семенович Куко, П. Альохін.

У роки Другої світової війни юнак воює в авіації, у батальйоні аеродромного забезпечення. Хлопець не кидає улюбленої справи навіть на фронті, створюючи графічні замальовки бойових буднів.

Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня, багатьма медалями.

Останні роки життя з насолодою творив на дачі у рідному селі Волоському на березі річки Сура.

ТворчістьРедагувати

Після війни П. І. Магро працював на Дніпропетровському художньо-виробничому комбінаті, згодом очолив правління Спілки художників України, обирався головою художньої ради СХУ, делегатом двох всесоюзних з'їздів художників.

Починаючи з 1948 року, П. І. Магро брав активну участь у художніх виставках, спершу — в обласних, з 1958 року — в республіканських, з 1960 року — у всесоюзних.

У різні роки майстер створює серію ліногравюр, що відрізняються гармонічністю та завершеністю: «Хліб», «Мир. Праця. Воля», «Шинний будується», «Праця створила людину», «На Криворізькій землі» та ін.

Визнаючи талант та високий фах митця, у 1964 році Петра Магра приймають до Спілки художників СРСР.

У 1996 році він удостоєний звання заслуженого художника, а в 2004 стає народним художником України.

У зрілі роки митець починає створювати живописні полотна, пейзажі української природи, вкладаючи в них увесь свій професіоналізм, багатий досвід та нерозтрачені почуття. З-під його пензля з'являються картини «Сліпий», «Т.Шевченко в Україні», «Врожай», «Туманний ранок», «На березі Сури», «Зимова тиша», «Березень», «Літо», «Дорога до храму» тощо.

П. І. Магро є чи не перший з українських художників, чиї твори з успіхом експонувалися на престижних закордонних виставках у Лондоні, Единбурзі, у Європейській академії мистецтв.

Про міжнародне визнання таланту митця свідчить також той факт, що всесвітньо відомий колекціонер Роджер Шашуа поруч з М.Шагалом, К.Малевичем, І.Левітаном, В.Сєровим, В.Васнецовим, І.Рєпіним включив до свого каталогу живопису твори Петра Магра.

Сам художник так говорив про своє ставлення до творчості: Мистецтвом треба жити, якщо ти художник. Необхідно дихати кожним своїм твором. Коли працюєш тільки заради грошей, — втомлюєшся. Я ж отримую насолоду від творчості. Часом не можу дочекатися ранку, щоб вирушити до майстерні. Якщо художник відбуває повинність у мистецтві, нічого доброго з нього не вийде

Значна колекція творів майстра зберігається в Дніпропетровському художньому музеї[1], є його роботи в музеї українського живопису (м. Дніпро)[[2]], в художніх музеях Донецька, Луганська, Кривого Рога. Знайшли вони своє місце і в багатьох приватних колекціях України, Росії, Білорусі, США, Великої Британії, Канади, Франції та інших країн.

Вшанування пам'ятіРедагувати

З метою вшанування багатогранного таланту живописця, графіка, народного художника України, 6 грудня 2011 року в м. Дніпрі по проспекту Пушкіна, 61, де жив та працював Петро Іванович Магро, урочисто відкрили пам'ятну дошку.

ДжерелаРедагувати

  • Абрамова Т. Не только любоваться, но думать, чувствовать, любить / Абрамова Т. // Наше місто: Газета для жителів Дніпропетровська. — 2013. — № 19(19.02). — С. 7.
  • Богданова Л. Виставка творів Петра Магра [у Дніпропетровську] // Образотворче мистецтво. — 1979. — № 3. — С.32.
  • Богданова Л. Сюїта відродження // Зоря. — 1981. — 10 лютого.
  • Бондарь Л. Виставка творів Петра Магра // Образотворче мистецтво. — 1984. — № 1. — С. 30.
  • Головко О. Петро Іванович Магро // Художники України, 2006. — № 28. — C. 3-5.
  • Громов О. Шагал, Малевич… і Магро із Волоського: [85-річчя від дня народження П. І. Магро, засл. худож. України. Персональні виставки в Україні та за кордоном] / О. Громов // Селянська правда. — 2003. — 27 черв. — С. 7
  • Дмитриев М. Его главная тема // Днепровская правда. — 1972. — 20 февраля.
  • Иванов А. Мастер индустриального пейзажа: [Об экспозиции работ П. И. Магро в Киеве] // Днепр вечерний. — 1983. — 23 июля.
  • Кокошко Ю. Возвращение мастера: [О Петре Магро и выставке его картин в Музее украинской живописи] / Ю. Кокошко // Днепр вечерний: Всеукраинская ежедневная газета. — 2014. — № 162(12.12). — С. 14.
  • Кривицкая Е. Все, что прекрасно — должно иметь продолжение: [Об открытии выставки картин П. Магро в Днепропетровском художественном музее] / Е. Кривицкая // Семь дней: Еженедельная газета. — 2011. — № 48(9.12). — С. 8
  • Куюн М. Украинский художник в Англии: [П. И. Магро — 81 год] / М. Куюн // Днепровская правда. — 1999. — 26 июня.
  • Магро Петр Иванович — биография // www.tourdnepr.com/content/view/1407/1334/
  • Магро Петро Іванович [Текст]: каталог. — Дніпропетровськ: [б. и.], 1972. — (буклет). — Б. ц.
  • Магро Петро Іванович // Художники Дніпропетровщини.– Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2005.– С. 74–77.
  • Магро Петр Иванович // Художники Днепропетровщины: Биобиблиографический справочник.– Днепропетровск, 1991.– С. 118—119.
  • Морозова В. В. В мастерской графика // Днепр вечерний. — 1975. — 3 апреля.
  • Пётр Магро: живопись, графика [Текст]. — Дн-ск: Герда, 2013. — 224 с.
  • Орлов С. Певец Украины / С. Орлов // Днепропетровская панорама. — 2015. — № 7(19.09). — С. 19 : фот.
  • Пётр Магро: сердце отдаю творчеству [Текст]. — Дн-ськ: Журфонд, 2012. — 72 с.
  • Петр Иванович Магро: Персональная выставка: Графика. Пастель [Текст]: каталог выставки. — Днепропетровск: [б. и.], 1979. — 9 с. : ил. — Б. ц
  • Петро Іванович Магро // Катеринослав-Дніпропетровськ — 225: Видатні особистості та обличчя міста. — 2-е вид. — Дніпропетровськ: ІMA-прес. — 2001. — С. 253.
  • Разумный А. В отличие от природы художник непредсказуем: [Об открытии персональной выставки П.Магро в Днепропетровском художественном музее] / А. Разумный // Днепр вечерний. — 2003. — 31 октября.
  • Разумный А. Жил-был великий мастер / А. Разумный // Днепр вечерний.– 2011/2.– N 185(07.12). — С. 11.
  • Разумный А. Петр Великий: [Девять дней назад ушел в вечность выдающийся украинский художник Петр Магро] / А. Разумный // Днепр вечерний. — 2010. — N 188(15.12). — С. 10.
  • Савина Н. Выставка открыта: [В залах Днепропетр. художественного музея открыта выставка графики П. И. Магро] // Днепр вечерний. — 1983. — 20 октября.
  • Сьомого грудня у рідному Волоському на 93-му році відійшов у вічність відомий майстер, чесний і безкорисний громадянин, патріот рідної землі, ветеран Великої Вітчизняної війни, народний художник України Петро Іванович Магро // Наше місто. — 2010. — N 176(10.12).– С. 2.
  • Тверская Л. Чтобы идти дальше: выставка произведений художника П. И. Магро // Днепровская правда. — 1978. — 9 декабря.
  • Чабан Н. Мил украинский пейзаж и суровым шотландцам: [О персональной выставке художника в Эдинбурге] / Н. Чабан // Днепр вечерний. — 1999. — 21 августа.
  • Чабан Микола. Віти, що вчувають корінь свій — У вид.: Мицик Юрій, Чабан Микола, Добрянський Леонід. «Чую ваш голос… Родоводи надпорізьких сіл Волоського і Майорки» (К., 2008. — С. 182—185).
  • Чернишов К. Барви доброго літа // Зоря. — 1978. — 10 грудня.
  • Чигорин А. Художник, фронтовик, учитель: Днепропетровцы увидят семь неизвестных картин мастера / А. Чигорин // Наше місто. — 2011/2. — N 173(09.12).– С. 5.
  • Шелихова Н. Сердце отдано творчеству // Днепр вечерний. — 1984. — 21 июня.

ПосиланняРедагувати