Володимирко Володарович

	Володимир I Галицький
	Володимир I ГалицькийВолодимир I Галицький
Прапор	Князь галицький
1141 — 1144
Попередник:	Ігор Василькович
Наступник:	Іван Берладник
1144 — 1153
Попередник:	Іван Берладник
Наступник:	Ярослав Осмомисл
Прапор	Князь звенигородський
1124 — 1129
Попередник:	Ростислав Володарович
Наступник:	Іван Берладник
Прапор	Князь перемиський
1129 — 1140
Попередник:	Ростислав Володарович
Наступник:	Святослав Ігорович
Прапор	Князь теребовлянський
1141 — 1153
Попередник:	Ігор Василькович; Ростислав Василькович
Наступник:	Ізяслав Мстиславич
Прапор	Князь буський
1151 — 1153
Попередник:	Святослав Всеволодович
Наступник:	Ярополк Ізяславич
Народження:	1104; ймовірно, Перемишль
Смерть:	1152/1153
Рід:	Рюриковичі
Батько:	Володар Ростиславич
Мати:	ймовірно, поморська княжна
Шлюб:	Софія
Діти:	Ярослав, Марія-Анастасія, Євдокія, Мстислав-Філіп

Володимир I Володарович також Володимир I Галицький^[1] (1104, ймовірно, Перемишль — 1152/1153) — князь звенигородський (1124—1128), перемиський (1128—1141), галицький (1141—1153), буський (1151—1153), син Володаря Ростиславича, батько Ярослава Осмомисла, засновник першої галицької князівської династії, перший князь об'єднаного Галицького князівства.

Біографія

Народився 1104 року^[2], може, у Перемишлі,^{[джерело?]} де його батько Володар Ростиславич князював з 1092 по 1124 рр.^[3] Ймовірно, його матір'ю була поморська княжна^[2].

Відомості про те, що Володимирко окрім Звенигородського князівства отримав ще й Белзьке, малоймовірні.^[4]^[5]. 1124 року, після смерті Володаря Ростиславича, став Звенигородським князем, а його брат Ростислав (?—1128^[6]) отримав престіл батька, який близько 1126 року Володимирко без успіху спробував відібрати. Після смерті брата, 1129 року,^{[джерело?]} заволодів Перемишлем, а небожеві Іванові Ростиславичу Берладнику віддав Звенигород. Після смерті двоюрідних братів (братів у перших)^[2] Ростислава-Григорія (пом. між 1127 і 1141^[7]) та Ігоря-Івана Васильковичів (?—1141^[8]), які не залишили спадкоємців^[2], Володимирко, за правом спадку,^{[джерело?]} зайняв Теребовль і Галич. Об'єднав Перемишльську, Галицьку і Теребовлянську землі, а також ліквідоване ним удільне Звенигородське князівство (після виступу проти нього Івана Ростиславича в 1145 році) в єдине Галицьке князівство^[2]. Столицею князівства він обрав Галич^[4] у 1141 (за іншими даними — 1144) році.^{[джерело?]} Придушив Галицьке повстання 1144 року.

Намагався об'єднати під своєю владою і волинські землі^[9], проте в боротьбі за них з київським князем Всеволодом Ольговичем зазнав невдачі, виплативши контрибуцію 1400 гривень сріблом та зобов'язавшись підтримувати Ігоря Ольговича. Був союзником Юрія Довгорукого в його боротьбі проти київського князя Ізяслава Мстиславича і допоміг йому здобути Київ^[10]. Вів тривалу боротьбу проти Угорського королівства, спираючись на союз з візантійським імператором Мануїлом I Комніном. 1152 року уклав мирний договір з угорським королем Ґезою II^[11]. За правління князя Володимирка були закладені основи майбутньої могутності Галицько-Волинської держави.

Помер 1152^[2] або 1153^[12] року.

Володимирко і Теремець

Див. також: Князівські двори домонгольського Києва

Під 1150 роком літопис згадує, як Володимирко Галицький, переслідуючи київського князя Ізяслава, «ста у Киыва, у теремця». М. І. Петров вважав, що цей теремець являв собою князівський заміський двір. М. С. Грушевський локалізовував його на місці пізнішого хутора Теремки (зараз — однойменний житловий масив)^[13], Л. Є. Махновець же вважав Теремець селом, погоджуючись з його розміщенням у Теремках^[14].

Сім'я

Правдоподібно,^[15] близько 1117 року одружився з Софією, донькою угорського короля Коломана^[2] (Калмана^[12] Книжника^[15]). Діти:

Ярослав Осмомисл (?—1187) — князь галицький (1153—1187), один з найвидатніших князів Руси-України.
Марія-Анастасія (1120—1209), дружина Болеслава IV Кучерявого, князя краківського.
Євдокія — дружина Мешка Старого^[16] (менш імовірно) або його брата Генрика.
Мстислав-Філіп (?-?)^{[джерело?]}

Примітки

↑ Літопис руський [Архівовано 27 листопада 2011 у Wayback Machine.] / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989. — XVI+591 с. ISBN 5-308-00052-2
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Котляр М. Ф. Володимирко Володарович [Архівовано 3 червня 2016 у Wayback Machine.] — С. 622.
↑ Котляр М. Ф. Володар Ростиславич [Архівовано 3 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 615. — ISBN 966-00-0734-5.
↑ ^а ^б Войтович Л. Перша галицька династія… — С. 6.
↑ Навіть якщо припустити, що Ростиславичі виторгували у Андрія Володимировича Белзьке князівство за допомогу проти Польщі, тоді важко повірити, що Володимирко міг утратити ці землі, утримавши немало захоплених волинських територій → Войтович Л. Княжа доба: портрети еліти [Архівовано 31 грудня 2017 у Wayback Machine.]. — Біла Церква : Видавець Олександр Пшонківський 2006. — С. 333.
↑ Войтович Л. 22. Ростислав Володарович († 1128) // Князівські династії Східної Європи [Архівовано 21 січня 2020 у Wayback Machine.].
↑ Войтович Л. 27. Ростислав-Григорій Василькович († між 1127/1141) // Князівські династії Східної Європи [Архівовано 21 січня 2020 у Wayback Machine.].
↑ Войтович Л. Перша галицька династія. Генеалогічні записки… — С. 10.
↑ Галицьке повстання 1144. Архів оригіналу за 11 грудня 2014. Процитовано 13 травня 2017.
↑ Войтович Л. Перша галицька династія… — С. 6—7.
↑ Войтович Л. Перша галицька династія… — С. 8—9.
↑ ^а ^б Войтович Л. 24. Володимирко Володарович († 1153) [Архівовано 21 січня 2020 у Wayback Machine.].
↑ Каргер, 1958, с. 277.
↑ Літопис Руський, 1989, с. 571, Географічно-археологічно-етнографічний покажчик.
↑ ^а ^б Войтович Л. Перша галицька династія… — С. 9.
↑ на думку Л. Войтовича, тут явна помилка: між 1151 та 1154 рр. Мєшко Старий одружився з Євдокією, дочкою Ізяслава Мстиславича, з якою мав трьох синів. Але все ж можливо, що дочка Володимирка була видана за Мєшка і померла відразу після весілля або ж її мужем був Генріх, брат Мєшка, в якого не було потомства → Див.: Войтович Л. Княжа доба: портрети еліти. — Біла Церква : Видавець Олександр Пшонківський 2006. — С. 346—347.

Джерела

Войтович Л. Перша галицька династія. Генеалогічні записки. — Львів, 2009. — Вип. 7 (нової серії 1). — С. 6—10.
Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк : Вежа, 2000.
Грушевський М. Історія України-Руси. — Львів, 1905. — Т. 3.
Довідник з історії України [Архівовано 10 квітня 2009 у Wayback Machine.]. За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К. : Генеза, 1993.
Каргер М. К. Древний Киев. — М.-Л. : Издательство АН СССР, 1958. — Т. I.
Літопис Руський / переклад Л. Махновця. — К. : Дніпро, 1989. — ISBN 5-308-00052-2.
Котляр М. Ф. Володимирко Володарович [Архівовано 3 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 622. — ISBN 966-00-0734-5.
Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
Рыбаков Б. Русские летописцы и автор «Слова о полку Игореве». — М., 1972.
Шараневич И. История Галицко-Владимирской Руси. — Львов, 1863.