Вербівці (Теребовлянська міська громада)

село в Україні, в Теребовлянському районі Тернопільської області.

Вербі́вці — село в Україні, у Теребовлянській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Від 29 липня 2015 у складі Теребовлянської міської громади.

село Вербівці
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський район
Громада Теребовлянська міська громада
Рада Теребовлянська міська громада
Основні дані
Засноване 1557
Населення 744
Площа 4,564 км²
Густота населення 195.44 осіб/км²
Поштовий індекс 48155
Телефонний код +380 3551
Географічні дані
Географічні координати 49°09′37″ пн. ш. 25°37′49″ сх. д. / 49.16028° пн. ш. 25.63028° сх. д. / 49.16028; 25.63028Координати: 49°09′37″ пн. ш. 25°37′49″ сх. д. / 49.16028° пн. ш. 25.63028° сх. д. / 49.16028; 25.63028
Середня висота
над рівнем моря
350 м
Водойми Звиняч
Відстань до
районного центру
32 км
Місцева влада
Карта
Вербівці. Карта розташування: Україна
Вербівці
Вербівці
Вербівці. Карта розташування: Тернопільська область
Вербівці
Вербівці
Мапа

CMNS: Вербівці у Вікісховищі

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Теребовлянської міської громади.[1]

Розташоване на берегах річки Звиняч, лівої притоки Перейми , за 32 км від центру громади і 23 км від найближчої залізничної станції Деренівка.

Населення — 744 особи (2015).

ПреісторіяРедагувати

Поблизу Вербівців виявлено археологічні пам'ятки неоліту, трипільської культури та культури кулястих амфор.

ІсторіяРедагувати

Згадка про село Вербів Теребовлянського повіту є з 15 лютого 1467 року[2]. В цьому документі згадано також сусіднє село Скомроше (Skomrosch), причому обидва над р. Серетом. Під цією ж назвою (Wyerzbow) село із приналежністю до Теребовлянського повіту значиться в податковому документі за 1564 р.[3] поряд із селами Звиняч (Zwynnyacz) і Буданів (Bodzanow, Budzanow). Пізніше назва села Вербів (Wyrzbow) змінена на Вербівці (Wirbuce), так воно вказане на карті Г.-Л. де Боплана (40-рр. 17 ст.)[4], очевидно для уникнення плутанини із іншим Вербовим, що південніше Підгайців, вже в Галицькому повіті.

Внаслідок поділу Польщі 1772 року відійшло до Австрійської імперії.

На початку XIX століття в селі було організовано двокласову школу, а пізніше й чотирьохкласову. Особливо багато зробив для піднесення культурного рівня села о. Саврій Петро. Згодом багато його посдідовників загинули у лавах УСС та ОУН-УПА.

 
Хор села Вербівці початку ХХ століття

Протягом 19371938 рр. селяни Вербівець серйозно активізувалися, особливо молодь.

У 19391991 рр. у складі Радянського Союзу.

МікротопонімиРедагувати

  • поле Могилки[5].

Поширені прізвищаРедагувати

Підперигора, Адамів, Бербець, Кіналь, Корнага, Пітура, Сень, Сніжок[5].

Пам'яткиРедагувати

Є церква святого Миколая (1872; кам'яна), пам'ятник на честь скасування панщини, на якому зберігся напис «Ісусе Христе Сину Божий помилуй нас» (1848; відновлена 1995), пам'ятна таблиця з прізвищами односельців — січових стрільців і вояків УГА, які загинули за волю України 19141920 (1936; в приміщенні церкви).

Насипані могили:

  • УСС (1942; відновлена),
  • Борцям за волю України (1990).

На розвилці доріг Теребовля-Білобожниця на братській могилі встановлено пам'ятний знак воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1988: пам'ятник — постать воїна на постаменті)[6], «фігуру» Матері Божої (1990).

Соціальна сфераРедагувати

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, бібліотека.

Відомі людиРедагувати

НародилисяРедагувати

  • Я. Головчук — заслужений артист України, співак,
  • Ярослав Новак — художник,
  • М. Носатий — хоровий диригент.

ПрацювалиРедагувати

  • Іван Сміян (нар. 1929) — український вчений у галузі медицини, педіатр; працював у місцевому ФАПі.

ПриміткиРедагувати

  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 17 жовтня 2021. 
  2. Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie w skutek Fundacyi śp. Aleksandra hr. Stadnickiego.T.12. Księgarnia Seyfartha i Czajkowskiego. 1 січня 1887.  (запис 3615, стор. 354)
  3. Jabłonowski, Aleksander (1 січня 1902). Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. Warszawa.  (c. 99)
  4. MAPSTER - Szczegóły. igrek.amzp.pl. Процитовано 30 березня 2016. 
  5. а б Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини / Відбиток з. «Наукових Записок» Українського Технічно-Господарського Інституту. Мюнхен, 1971. — стор. 174
  6. Богдан Андрушків. «Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили», Тернопіль, «Підручники і посібники», 1998

ДжерелаРедагувати