Відкрити головне меню
Венденський повіт (2) у складі Ліфляндської губернії Росії.

Ве́неденський пові́т (нім. Kreis Wenden, Wendensche Kreis; рос. Венденский уезд) — у 15611920 роках повіт у Лівонії, регіоні Ліфляндія. Адміністративний центр — Венден (сучасний Цесіс, Латвія). Входив до складу адмінстративно-територіальних одиниць Лівонського герцогства (15611621), Швеції (16211721), Росії (17211918), Латвії (19181920). Площа – 5283,86 км² (4953 верст²; площа озер — 72,32 км² (67,8 верст²))[1]. 1920 року перейменований на латиський лад — Цесіський повіт і переформатований (19201949). У 19411944 роках, за німецької окупації, Цесіський повіт іменувався по-старому — Венденським повітом.

Зміст

ГеографіяРедагувати

Рельєф — височини покриті густим лісом, в західній частині пролягають Пебальгські висоти та плоскогір’я Аа (Гауйське плоскогір’я), що круто спускається до берега річки Аа. Середня висота над рівнем моря 244 – 274 м[1]. Найвища точка- гора Гайзінг-Кальнс (313 м)[1]. Ґрунти суглинисті, місцями піщані. Найбільші річки – ліфляндська Аа (сучасна Гауя), Евст, Огер (притоки Західної Двіни). Має понад 300 озер; найбільші з яких – Аллукст, Інніс, Вейсе, Вессет (за прекрасні озерні краєвиди повіт отримав у ХІХ ст. прізвисько «Ліфляндська Швейцарія»). На південному сході Пебальгських висот – мохові й лугові болота. Основні природні ресурси – травертин, деревина (осика, ясен, дуб). Найбільші населені пункти – Венден, Роннебург.

ІсторіяРедагувати

КартиРедагувати

Вендський повіт у складі різних адміністративних утворень

Ліфляндська губерніяРедагувати

Розташовувався на південному сході Ліфляндської губернії. Межував із Вітебською губернією. Поділявся на 16 парафій і 108 волостей. Після поліцейської реформи складався з 3 поліцейських відділень. Після судової реформи мав 4 мирових і 3 слідчих відділення, 2 верхніх селянських суди, 2 комісарів у справах селян. Населення – переважно латиші (живуть хуторами, а не селами); німецька меншина представлена землевласниками і торговцями; є незначна кількість росіян та лівів. В 1890 році в повіті було зареєстровано 118 поміщицьких маєтків та 12 пасторатів; існувало понад 700 шинків і лише одна лікарня. Основою економіки було сільське господарство (хлібові культури, картопля)[1].

НаселенняРедагувати

  • 1860: &&&&&&&&&0110998.&&&&00110 998 осіб; густота населення – 22,35 осіб/км[1].
  • 1888 : &&&&&&&&&0128858.&&&&00128 858 осіб (62084 чоловіки, 66774 жінки); густота населення – 25,74 осіб/км[1].
  • 1897: &&&&&&&&&0124208.&&&&00124 208 осіб[2]
Мовний склад (1897)
Національність[2] Осіб[2] %








 
   Латиші (94.35%)
   Німці (3.51%)
   Росіяни (1.04%)
   Євреї (0.59%)
   Поляки (0.16%)
Латиші &&&&&&&&&0117187.&&&&00117 187 94.35
Німці &&&&&&&&&&&04360.&&&&004360 3.51
Росіяни &&&&&&&&&&&01287.&&&&001287 1.04
Євреї &&&&&&&&&&&&0738.&&&&00738 0.59
Поляки &&&&&&&&&&&&0196.&&&&00196 0.16
Естонці &&&&&&&&&&&&0195.&&&&00195 0.16
Цигани &&&&&&&&&&&&0177.&&&&00177 0.14
Литовці &&&&&&&&&&&&&025.&&&&0025 0.02
Українці &&&&&&&&&&&&&010.&&&&0010 0.01
Французи &&&&&&&&&&&&&&05.&&&&005 0.00
Шведи &&&&&&&&&&&&&&02.&&&&002 0.00
Білоруси &&&&&&&&&&&&&&01.&&&&001 0.00
Татари &&&&&&&&&&&&&&01.&&&&001 0.00
Інші &&&&&&&&&&&&&024.&&&&0024 0.02
Загалом &&&&&&&&&0124208.&&&&00124 208 100

РелігіяРедагувати

  • 1888: 20 лютеранських, 14 православних церков[1]

ОсвітаРедагувати

Станома на 1887 рік[1].

  • 20 лютеранських парафіяльних шкіл, 100 лютеранських волосних і вотчинних шкіл (176 викладачів, 9578 учнів),
  • 21 православна парафіяльна школа, 28 православних училищ (92 викладачів, 1584 учнів)
  • 6454 учінв у приватних навчальних закладах

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и Венден, Венденский уезд // Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона. — С.-Пб.: Брокгауз-Ефрон 1890—1907
  2. а б в Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. Венденский уезд; Первая Всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Таблица XIII. Распределение населения по родному языку. Т.Т.1-50. С.-Петербург: 1903-1905.

ДжерелаРедагувати