Відкрити головне меню

Сергій Никифорович Василенко (18 (30) березня 1872, Москва — 1 березня 1956, Москва) — російський та радянський композитор, диригент, педагог. Народний артист РРФСР (1940)[5]. Народний артист Узбецької РСР (1939). Лауреат Сталінської премії першого ступеня (1947).

Василенко Сергій Никифорович
Василенко Сергей Никифорович.jpg
Основна інформація
Дата народження 30 березня 1872(1872-03-30)[1][2][3]
Місце народження Москва, Російська імперія[4]
Дата смерті 11 березня 1956(1956-03-11)[4][2][3] (83 роки)
Місце смерті Москва, СРСР[4]
Громадянство СРСР і Російська імперія
Професії композитор, диригент, музикознавець, музичний педагог, професор, музикант
Нагороди

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився в родини управляючого маєтками. 1882 року його сім'я перебирається в село Царівка (нині Долгоруковський район Липецької області), але за ними залишається московська квартира. Вчитися був відданий 1882 року в 1-й клас гімназії Креймана, де пробув лише один рік.

Серйозно навчатися музиці почав з 1888, почав брати приватні уроки у Річарда Ноха, потім — у О. Т. Гречанінова (теорія музики), Г. Е. Конюса (композиція) та Сергія Протопопова (гармонія). Але за бажанням батька вступив на юридичний факультет Московського університету (навчався там в 18911896).

Зустріч з П. І. Чайковським залишила велике враження, і плани перемінилися. В 1895 він, залишивши університет, вступає до Московської консерваторії. У травні 1901 закінчує її з золотою медаллю (по класах контрапункту і фуги у С. І. Танєєва, композиції у М. М. Іпполітова-Іванова, диригування у В. І. Сафонова) та подорожує по Туреччині, Італії, Австрії, Швейцарії, Франції, відвідує Німеччину, Голландію, Норвегію, Єгипет.

У 19031905 був диригентом Московської приватної опери Мамонтова, в 1907 організував цикл загальнодоступних «Історичних концертів» і впродовж десяти років диригував ними.

У 1907 отримав місце професора оркестровки та композиції в Московській консерваторії, працював на цій посаді до самої смерті (з перервою в 1941 — 1943 роках).

З 1918 року організатор та керівник загальнодоступних концертів та концертів-лекцій у Москві, 1925 брав участь в організації радіотрансляцій класичної музики. Спільно з М. А. Ашрафі в 1938 в Ташкенті працював над створенням першої узбецької опери «Буран».

За роки роботи в Московській консерваторії виховав ряд відомих музикантів, серед гих О. В. Александров, А. М. Александров, М. С. Голованов, М. Абдраев та ін.

С. Н. Василенко помер 1 березня 1956. Похований у Москві на Введенському кладовищі в Москві.

ТворчістьРедагувати

Ранні твори Василенка відзначені впливом російського фольклору та старообрядницьких наспівів, з 1906 простежується зв'язок творчості композитора з поезією символізму (оркестрові п'єси «Сад смерті» та «Політ відьом», романси на вірші О. О. Блоку та В. Я. Брюсова), між 1910 і 1920 він починає цікавитися народною музикою Сходу і вже в радянський час неодноразово використовує її мотиви у своїх творах (балети «Нойя» та «Йосип Прекрасний»). Його твори відрізняються багатою колористичною оркестровкою, яскравою, блискучою дотепністю і грою фантазії музикою. Василенко — автор навчального посібника «Інструментування для симфонічного оркестру» та книги спогадів, що вийшла в Москві 1979 року.

Написав кілька додаткових номерів до балету Ц. Пуні «Есмеральда» в редакції Р. М. Глієра.[6]

Основні твориРедагувати

Опери
  • «Сказання про великий град Кітеж та тихе озеро Светояр» (1902)
  • «Син сонця» (1929)
  • «Христофор Колумб» (1933)
  • «Буран» (1938, спільно з М. Ашрафі)
  • «Великий канал» (1940, спільно з М. Ашрафі)
  • «Суворов» (1942)
Балети
  • «Нойя» (1923)
  • «Йосип Прекрасний» (1925)
  • «У сонячних променях» (1926)
  • «Цигани» (1936)
  • «Ак-Біляк» (1942)
  • «Лола» (1943)
  • «Мирандолина» (1946)
Твори для оркестру
  • «Епічна поема» (1903)
  • П'ять симфоній (1906 — 1947, в тому числі Третя «Італійська» — для оркестру російських народних інструментів)
  • «Сад смерті» (1908)
  • «Політ відьом» (1909)
  • Дві «Китайські сюїти» (1927, 1933)
  • «Туркменські картини» (1931)
  • «Радянський Схід» (1932)
  • «Узбецька сюїта» (1943)
  • «Україна» (1946)
Концерти для інструментів з оркестром
  • Концерт для фортепіано з оркестром (1949)
  • Два концерти для скрипки з оркестром (1913, 1952)
  • Концерт для віолончелі з оркестром (1944)
  • Концерт для арфи з оркестром (1949)
  • Концерт для балалайки з оркестром (1931)
  • «Навесні», сюїта для флейти та камерного оркестру (1954)
  • Концерт для кларнета з оркестром (1953)
  • Концерт для валторни з оркестром (1953)
  • Концерт для труби з оркестром (Концерт-поема, 1945)
Вокальні твори
  • Три пісні на вірші В. Я. Брюсова і О. О. Блока (1906)
  • «Заклинання» на вірші Брюсова, К. Д. Бальмонта, М. О. Лохвицької (1909)
  • «Маорійського пісні» на вірші К. Д. Бальмонта (1913)
  • «Екзотична сюїта» на вірші Бальмонта, Брюсова, В. І. Іванова
  • Камерні твори, обробки народних пісень, хорові твори, музика до театральних постановок та кінофільмів.

Нагороди та преміїРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #135000742 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б International Music Score Library Project — 2006.
  4. а б в Василенко Сергей Никифорович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. Новая Российская энциклопедия: в 12 т./Редкол.: А. Д. Некипелов, В. И. Данилов-Данильян и др. — М.: ООО «Издательство „Энциклопедия“» Т. 3 Бруней — Винча, 2007. — 480 с.: ил.
  6. Балет "Эсмеральда". История создания

БібліографіяРедагувати

  • Поляновский Г. Сергей Василенко: жизнь и творчество. — М., 1964.

ПосиланняРедагувати