Булавицький Олекса Васильович

Оле́кса Васи́льович Булави́цький (8 жовтня 1916, Умань Київської губернії, нині Черкаської області — 28 липня 2001, Міннеаполіс, Міннесота, США) — український живописець-пейзажист імпресіоністичного спрямування.

Булавицький Олекса Васильович
Народження 8 жовтня 1916(1916-10-08)
Умань, Київська губернія
Смерть 28 липня 2001(2001-07-28) (84 роки)
  Міннеаполіс, Міннесота, США
Навчання Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Діяльність художник

Біографічні відомостіРедагувати

Відвідував Ленінградську академію мистецтв та Одеську академію мистецтв (1935—1938), навчався у Федора Кричевського та закінчив Київський художній інститут (1939—1941) — нині Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури. Працював декоратором та дизайнером у Київській кіностудії та для драматичних театрів — в тому числі для московського балету «Большой».

Під час Другої світової війни опинився за межами України: у Німеччині — та з 1950 року в США, де працював для архітектурних фірм креслярем та дизайнером. Майже все післявоєнне життя прожив у Міннеаполісі (штат Міннесота), з 1959 року мав власні мистецьку студію та приватну школу, в якій навчав малювання дітей і дорослих. Працював викладачем образотворчого мистецтва в Центрі мистецтв та освіти у м. Міннетонка; член Асоціації мистців Міннесоти.

ТворчістьРедагувати

Твори — в більшості класичного характеру, включно з портретами, — спершу до війни з'являлися на виставках в Україні (Львів, 1943); після — в Європі: у містах Мюнхен, Регенсбург, Ельваген, Париж та Амстердам. Згодом північноамериканська публіка ознайомилася з його пейзажами, портретами та натюрмортами на мистецьких виставках у містах Нью-Йорк, Філадельфія, Детройт, Чикаго, Вінніпег та Торонто; у штаті Міннесота відомий у містах: Сент-Пол, Міннеаполіс, Рапід-Сіті та Мургед.

Картини художника зберігаються у багатьох приватних і корпоративних колекціях. У 1990-х роках повернено в Україну до Музею української діаспори у Києві спочатку 40 живописних робіт, а згодом — графічні роботи.

ДжерелаРедагувати