Наумов Павло Семенович
Павло Семенович Нау́мов (псевдонім Заступець; нар. 30 грудня 1884, Козацьке — пом. 1 лютого 1942, Ленінград) — український радянський художник і педагог; член і експонент об'єднань «Община художників» (1921—1922, 1925), «Товариство художників» (1922), «Шістнадцять» (1922, 1924, 1927)[2]. Чоловік художниці Віри Наумової-Царевської.
| Наумов Павло Семенович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
18 (30) грудня 1884[1] Козацьке | |||
| Смерть | 2 лютого 1942 (57 років) | |||
| Ленінград, РРФСР, СРСР | ||||
| Поховання | Острів Декабристів[d] | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Росія | |||
| Навчання | Малювальна школа Мурашка, Київське художнє училище і Вище художнє училище при Російській імператорській академії мистецтв | |||
| Діяльність | художник | |||
| Вчитель | Кардовський Дмитро Миколайович | |||
|
| ||||
 Наумов Павло Семенович у Вікісховищі | ||||
Біографія ред.
Народився 18 [30] грудня 1884 року в селі Козацькому (тепер Ніжинський район Чернігівської області, Україна) в сім'ї відставного унтер-офіцера. Протягом 1897–1899 років навчався в майстерні М. Ф. Буда в Ніжині; протягом 1899–1900 років — в приватній Київській художній школі Миколи Мурашка; протягом 1901–1904 років — в Київському художньому училищі. 1904 року поступив вільним слухачем в Вище художнє училище при Імператорській Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі і, закінчивши його в 1911 році по майстерні Дмитра Кардовского, отримав звання художника за картину «Ревека і Єлизар».
Впродовж 1905–1906 років жив у Києві, де викладав у приватній студії Сергія Світославського; для журналу «Шершень» створював сатиричні малюнки та ілюстрації до збірки «Кобзар» Тараса Шевченка (1906, підписував псевдонімом). У 1907–1911 роках під час щорічного перебування у Києві співпрацював із газетою «Кіевская мысль» (друкував в її ілюстрованих додатках графічні малюнки).
Під час першої світової війни працював санітаром у шпиталі. У 1911–1916 роках працював викладачем Школи Товариства заохочування мистецтв.
Впродовж 1921—1932 та 1934—1942 років — професор Всеросійської академії мистецтв у Ленінграді. У 1932 році був репресований та висланий з родиною на два роки в Уральську область РРФСР. У 1930-х роках брав участь у реорганізації художньої освіти в Українській РСР.
.jpg)
Помер 1 лютого 1942 року під час блокади Ленінграда. Похований у Санкт-Петербурзі у братській могилі професорів Академії мистецтв на Смоленському цвинтарі острова Декабристів[3].
Творчість ред.
Працювава у галузі станкового живопису (писав натюрморти, пейзажі, картини на міфологічні та біблійні сюжети), графіки та театрально-декораційного мистецтва. Серед робіт:
- карикатури в журналі «Шершень»
- графіка
- портрет Сергія Єсеніна у військовій формі санітара (1916, кольорові олівці);
- живопис
- «Зустріч» (1913, картон, олія, олівець);
- «Зжате жито» (1929);
- «Демонстрація» (1930);
- «Канів. Тарасова могила» (1935).
-
Лісовий пейзаж, 1899 -
Пейзаж з купальницями, 1908 -
Зустріч, 1913 -
Дівчата з фазанами, 1914
Роботи зберігаються переважно у музеях Росії та приватних збірках.
Примітки ред.
Література ред.
- Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 159—160.
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 418. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
- Демченко Є. П. Наумов Павло Семенович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.