Бочкарьов Михайло Степанович
Миха́йло Степа́нович Бочкарьо́в (нар. 1904 — пом. 1974) — радянський військовик, учасник битви на озері Хасан і німецько-радянської війни, полковник. Герой Радянського Союзу (1938).
| Михайло Степанович Бочкарьов | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| рос. Михаил Степанович Бочкарёв | ||||||||||
 | ||||||||||
| Народження | 1 серпня 1904 Нові Бураси | |||||||||
| Смерть | 20 жовтня 1974 (70 років) Саратов | |||||||||
| Поховання | Воскресенське кладовище Саратоваd | |||||||||
| Країна |  СРСР | |||||||||
| Приналежність | .svg){kind=small} Радянська армія | |||||||||
| Вид збройних сил | сухопутні війська | |||||||||
| Рід військ | піхота | |||||||||
| Освіта | Постріл | |||||||||
| Роки служби | 1925—1954 | |||||||||
| Партія | ВКП(б) | |||||||||
| Звання |  Полковник | |||||||||
| Війни / битви | Битва на озері Хасан Німецько-радянська війна | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
 Бочкарьов Михайло Степанович у Вікісховищі | ||||||||||
Життєпис
ред.Народився 1 серпня 1904 року в селі Нові Бураси, нині — селище міського типу, районний центр Саратовської області Росії, в селянській родині. Росіянин. Закінчив 8 класів. З 1920 по 1925 роки працював чоботарем в артілі «Союзшкірпром».
До лав РСЧА призваний у 1925 році. У 1931 році закінчив відділення снайперів на КУКС «Постріл».
Особливо командир батальйону 95-го стрілецького полку 32-ї стрілецької дивізії (1-ша Приморська армія, Далекосхідний фронт) капітан М. С. Бочкарьов відзначився в боях біля озера Хасан з 29 липня по 11 серпня 1938 року. Протягом цього часу 6 разів водив бійців батальйону в атаку. Двічі (6 та 8 серпня) був поранений, але залишився в строю.
Після закінчення бойових дій командував стрілецьким полком. Протягом 1940—1941 років навчався у Військовій академії імені М. В. Фрунзе. З початком німецько-радянської війни відкликаний з 2-го курсу Академії й направлений у розпорядження Військової ради Західного фронту, виконував обов'язки офіцера штабу однієї з армій фронту. 28 липня 1941 року отримав важке поранення під Єльнею (Смоленська область).
Після тривалого лікування у шпиталі на фронт більше не повернувся. Обіймав посаду начальника Моршанського кулеметно-мінометного училища (Орловський ВО), згодом — начальник Вищої офіцерської артилерійсько-технічної школи (м. Пенза).
У 1954 році полковник М. С. Бочкарьов вийшов у запас. Мешкав у Саратові, очолював обласну раду Товариства мисливців. Помер 20 жовтня 1974 року. Похований на Воскресенському кладовищі Саратова.
Нагороди
ред.Указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 жовтня 1938 року «за зразкове виконання бойових завдань і геройство, виявлене при обороні району озера Хасан», капітанові Бочкарьову Михайлу Степановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу. Після встановлення знаку особливої відзнаки, отримав медаль «Золота Зірка» за № 83.
Був також нагороджений двома орденами Леніна (25.10.1938, 1950), орденом Червоного прапора (1945), двома орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня (16.11.1943[1], 22.02.1944[2]), орденом Червоної Зірки (1944) і медалями.
Пам'ять
ред.Ім'ям Михайла Бочкарьова названо одну з вулиць смт Нові Бураси.[3]
Примітки
ред.- ↑ Сайт МО РФ «Подвиг народа»: Указ Президії ВР СРСР від 16.11.1943 року. (рос.). Архів оригіналу за 13.03.2012. Процитовано 28.11.2015.
- ↑ Сайт МО РФ «Подвиг народа»: Указ Президії ВР СРСР від 22.02.1944 року. (рос.). Архів оригіналу за 13.03.2012. Процитовано 28.11.2015.
- ↑ Сайт школи № 2 смт Нові Бураси Саратовської області. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)