Шереметєв Борис Петрович
Шереме́тєв Бори́с Петро́вич (25.4.(5.5)1652 — 17(28)2.1719) — московський полководець і дипломат, генерал-фельдмаршал (з 1701). У 1706 першим у Московській державі отримав графський титул. Брав участь в укладенні російсько-польського «Вічного миру» (1686), командував російсько-українським військом у поході за звільнення Приазов'я з-під турецько-татарської окупації (1695 —96), головнокомандувач російських військ у Полтавській битві (1709).
| Шереметєв Борис Петрович | ||
.jpg) | ||
| ||
|---|---|---|
| Народження: |
25 квітня (5 травня) 1652[1][2] Москва, Московське царство[3] | |
| Смерть: |
17 (28) лютого 1719[1] (66 років) Москва, Московське царство | |
| Поховання: | Лазарівське кладовище (Санкт-Петербург) | |
| Країна: | Московське царство | |
| Освіта: | Києво-Могилянська академія | |
| Рід: | Шереметєви | |
| Батько: | Шереметьєв Петро | |
| Мати: | Анна Федорівна Волинськаd | |
| Шлюб: | Anna Saltykovad і Чірікова Євдокія Олексіївнаd | |
| Діти: | Шереметєв Михайло Борисовичd[2], Шереметєв Петро Борисович, Долгорукова Наталія Борисівна[2], Sofya Sheremetevad[2], Anna Sheremetevd[2], Sergey Sheremetevd[2], Vera Sheremetevad[2] і Yekaterina Sheremetevad[2] | |
| Нагороди: |   | |
Біографія
ред.Народився у Москві. Здобув освіту в Києво-Могилянській академії. З 1671 р. служив при царському дворі. У 1684-86 рр. Шереметєв брав участь у переговорах і укладенні «Вічного миру» 1686 р. з Польщею. Під час Азовських походів 1695-96 рр. командував московською армією, яка діяла спільно з українськими полками на чолі з гетьманом І.Мазепою у пониззі Дніпра. У 1687-99 рр. очолював московські дипломатичні місії до Речі Посполитої, Австрії та на о. Мальту.
Брав участь у Північній війні 1700-21 рр. Протягом 1701-05 рр. командував військами у Ліфляндії, де здобув ряд перемог над шведською армією під орудою Вольмара Антона Шліппенбаха, але зазнав у 1705—1706 роках поразок від Адама Людвіга Левенгаупта. У Полтавській битві 1709 р. здійснював командування всією піхотою московської армії. У 1710-му війська Шереметєва захопили Ригу.
Очолював головні сили московської армії у Прутському поході 1711 р.
У 1711–1712 рр. керував насильницьким переселенням мешканців Правобережної України на Лівобережжя.
У 1715–1717 рр. командував корпусом у Померанії і Мекленбурзі.
У передсмертному заповіті Шереметєв просив поховати його в Києво-Печерській лаврі, але Петро I знехтував останньою волею покійного, вирішивши створити пантеон у Санкт-Петербурзі.
Примітки
ред.- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б в г д е ж и Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Шереметев Борис Петрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
Література
ред.- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Чухліб Т. Шереметєв Борис Петрович [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 634. — ISBN 978-966-00-1359-9.
|
Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |