Відкрити головне меню

Пру́тський похі́д 1711 року — військовий похід московського війська на чолі з Петром І на Південь України та у Молдову під час Російсько-турецької війни 1710—1713 (продовження Північної війни в Україні).

Прутський похід
Російсько-турецька війна 1710—1713
Prut pohod in 1711-en.svg
Мапа походу 1711 року
Дата: липень 1711
Місце: р. Прут, Молдовське князівство
Результат: поразка Московського царства
Сторони
Flag of Russia 1668.png Московське царство,
Flag of Moldavia.svg Молдовське князівство
Ottoman flag.svg Османська імперія,
Flag of the Crimean Tatar people.svg Кримське ханство
Командувачі
Flag of Russia 1668.png Петро І
Flag of Russia 1668.png Борис Шереметєв
Ottoman flag.svg Балтаджі Мехмед-паша,
Flag of the Crimean Tatar people.svg Девлет II Ґерай
Військові сили
Flag of Russia 1668.png 70—80 тис.
Flag of Moldavia.svg 6 тис.
до 160 гармат
Ottoman flag.svg 120 тис.
Flag of the Crimean Tatar people.svg 70 тис.
440 гармат
Втрати
37 тис.
з них 5 тис. вбито у битві
8 тис. вбито у битві

Похід завершився невдачею для московського війська, у наслідку чого Московське царство підписало невигідний для себе Прутський мирний договір.

Зміст

ПередумовиРедагувати

Карл XII навіть після поразки під Полтавою у 1709 р., не мав намір залишати боротьбу у Східній Європі. Османська влада, зі свого боку, була дуже стурбована посиленням Московського царства, та її наближенням до своїх кордонів. Наслідком стає проголошення війни Османською імперією проти Московського царства, що відбулося 8 листопада 1710 року.

Однією з погоджених між союзниками дій став похід Пилипа Орлика на Правобережну Україну за підтримкою кримських татар, що стався в січні-березні 1711 р., та на жаль, завершився невдачею.

Османське військо на чолі з великим візиром Нуман-пашою просувалось дуже повільно, й дісталось Дунаю лише в червні 1711.

Московське царство, зі свого боку, у квітні 1711 уклало союз з молдовським господарем Д. Кантеміром.

Хід кампаніїРедагувати

Навесні 1711 московська армія вирушила через українські землі на Молдову. Вступивши на територію Правобережної України, царські підрозділи, за наказом Петра І, нищили українські міста і села, катували місцеве населення, десятками тисяч переганяючи його у Лівобережну Україну.

27—30 травня 1711 р. Б. П. Шереметьєв переправив свою кінноту через Дністер на територію Молдови і рушив на Ісакчу для захоплення переправ через Дунай, але, отримавши відомості про підхід до Дунаю крупних османських сил, повернув на місто Яси. 25 червня 1711 основні сили московського війська (46 тис.чол., 120 гармат) під командуванням Петра І та загони його союзника Д. Кантеміра (5 тис. чол.) правим берегом р. Прут підступили до міста. На поч. липня 1711 у район Фальчі (Фальчіце) підійшла османська армія (бл. 120 тис. чол., 440 гармат) та 70-тисячна кіннота кримського хана Девлет-Герая.

Османська армія великого везіра Баталджи-паші (близько 120 тис. чол., понад 440 гармат) 18 червня переправилася через Дунай у Ісакчи і з'єдналася на лівому березі Прута з 70-тисячною кіннотою кримського хана Девлет-Гирея. Петро I, направивши 7-тисячний кінний загін генерала К. Е. Ренне на Браїлов, 30 червня з головними силами (38 тис. московитів, 5 тис. молдовських румун, 114 гармат) рушив правим берегом Прута і 7 липня досяг Стенілешти.

Вирішальна битваРедагувати

8—9 липня біля села Стенілешть відбулась вирішальна битва, внаслідок якої московська армія була повністю оточена в урочищі Нові Станілешти. Османи переправилися через Прут біля Фальчи і 8 липня атакували московські війська південніше Станілешт, але були відбиті. Московські війська відійшли в укріплений табір біля Нової Станілешти, який 9 липня був оточений супротивником. Становище оточених московських військ було критичним і їх капітуляція стала неминучою.[джерело?] Погодившись підтвердити право Кримського хана як предка Чингиситів, що Московія є улусом (васалом) Золотої орди і повинна платити данину, виплативши переможцям 100 тисяч державної казни, Петру 1 дали змогу піти і вивести залишок військ.

НаслідкиРедагувати

Почалися переговори з великим везіром. Московські війська, а також молдовський загін Кантеміра, отримали вільний вихід з Молдови, але Московське царство повертало Османській імперії Азов і ліквідовувало фортеці на Азовському морі.

Мирні переговори завершилися укладенням 12 липня Прутського мирного договору 1711. Воєнний стан між Московським царством і Османською імперією продовжувався до підписання Андріанопольської мирної угоди 1713, оскільки пункт документа, де йшлося про долю України, був надто розмитим і поміж османів та московитів зав'язалася дискусія: а чи взагалі зобов'язує Прутський договір московського царя відмовлятися від українських територій? Петро І вимагав, щоб Османська імперія видворила зі своєї території шведського короля і його військо. Османцям така дипломатія викручування рук не сподобалася, і назрівала нова війна.

Проте, після року переговорів 13 липня була укладена Андріанопольська мирна угода 1713 на умовах договору 1711. Відповідно до цієї угоди Московська держава підтверджувала угоди 1711 та 1712 років, в тому числі визнавала юрисдикцію Османської імперії над Військом Запорозьким.

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати