Лазарівське кладовище (Санкт-Петербург)

музей-некрополь XVIII ст. в Петербурзі (Росія)

Лазарівське кладовище — музей-некрополь, колишнє кладовище, на території Олександро-Невської лаври у Санкт-Петербурзі. З'явилося у XVIII столітті. Площа кладовища — 0,7 га. Починаючи з 1932 року кладовище є музеєм-некрополем, поховання не проводяться.

Лазарівське кладовище
Інформація про цвинтар
59°55′24″ пн. ш. 30°23′15″ сх. д.H G O
Країна Flag of Russia.svg Росія
Розташування Санкт-Петербург
Охоронний статус federal cultural heritage site in Russiad

Лазарівське кладовище. Карта розташування: Росія
Лазарівське кладовище
Лазарівське кладовище
Лазарівське кладовище (Росія)

ІсторіяРедагувати

Кладовище було закладено тоді ж, коли і Олександро-Невська лавра. Воно служило місцем поховання представників привілейованих верств петербурзького суспільства. З самого початку поховання проводили біля дерев'яної церкви Благовіщення, закладеної у 1713 році та перебудованої у 1750-х роках, та біля Лазарівської усипальні, від якої походить назва кладовища. Спочатку для поховання був потрібен дозвіл особисто Петра І, проте до кінця XVIII століття вже було дозволено ховати представників купецтва за умови внесення величезних коштів.

В першій половині XVIII століття пріоритетною формою надмогильних плит були кам'яні та чавунні плити. Однак у другій половині того ж століття почали активніше використовуватись саркофаги, колони, стели, обеліски, що було зв'язано із утвердженням у культурі класицизму.

Поховання на Лазарівському кладовищі відбувались до Жовтневої революції. Після неї кладовище було взято під охорону. У 1922 році воно почало охоронятися спільнотою «Старый Петербург» (з рос. «Старий Петербург»). На довгі роки воно було закрито для огляду. У 1934 році на кладовищі побували літератори на чолі з Максимом Горьким та підкреслили велике культурно-історичне значення кладовища. Того ж року кладовище було перетворено на Некрополь XVIII століття.

З 1932 року кладовище є музеєм-некрополем.

У 1947 році музей почав приймати відвідувачів у звичайному режимі. У 1952 році була відкрита для відвідування Лазарівська усипальня.

Відомі похованняРедагувати

Сподвижники Петра ІРедагувати

АкадемікиРедагувати

ДраматургиРедагувати

АрхітекториРедагувати

ІнженериРедагувати

Державні діячіРедагувати

Представники графських родівРедагувати

Представники княжих та дворянських родівРедагувати

Лазарівська усипальняРедагувати

Лазарівська усипальня — це церква Праведного Лазаря у складі ансамблю Олександро-Невської лаври та поховання навколо неї. Невелика кам'яна церква була побудована у 1717 році за вівтарем Благовіщення для поховання царівни Наталії Олексіївни. У 1787—1789 роках усипальню було розширено, у 1835—1836 роках — повністю перебудована. У 1923 році усипальня була передана спільноті «Старый Петербург» (з рос. «Старий Петербург»). У 1932 році вона увійшла до складу музея-некрополя. Зараз в усипальні є понад 80 поховань, понад 30 з яких перенесені з інших некрополів.

ПохованняРедагувати

Державні діячіРедагувати

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати