Літераторські мостки

музей-нектрополь для видатних діячів

Літераторські мосткицвинтар в місті Санкт-Петербург, відоме завдяки похованням низки російських письменників, науковців, акторів , художників, архітекторів доби феодалізму, капіталізму і доби СРСР (підрадянського періоду). Ділянка Волкового цвинтаря, первісно призначеного для петербурзької бідноти.

Літераторські мостки
рос. Литераторские мостки, трансліт. Литераторские мостки
Literator Bridges Grave Mendeleev.jpg
Інформація про цвинтар
59°54′16″ пн. ш. 30°21′42″ сх. д.H G O
Країна Flag of Russia.svg Росія
Розташування Санкт-Петербург
Волковський цвинтарd
Волковський цвинтарd
Відкрито (вперше згадано:1802)
Охоронний статус об'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd

Літераторські мостки. Карта розташування: Росія
Літераторські мостки
Літераторські мостки
Літераторські мостки (Росія)
Літераторські мостки. Поховання академіка, науковця Івана Петровича Павлова.

Історія створення і побутуванняРедагувати

У 18 століттіРедагувати

 
Воскресенська церква Волкова кладовища. Фото 2013 р.

Кладовище дозволили створити за наказом урядового Сенату (тодішнього кабінету міністрів Російської імперії) 11 травня 1756 року[1]. Кладовище створили у тодішньому передмісті столиці — селі Волково. У Петербург у 18 ст. взимку неодноразово забредали голодні вовки. Назву села і кладовища пов'язують саме з вовками.

Неподалік цвинтаря розташовані Невський монастир та Чорна річка. Земельна ділянка була низка і заболочена, але для численних поховань петербурзької бідноти, котру ховали без переліку в добу феодалізму, годилася. Наближеність до річки сприяла частим повеням, що заливали могили. Аби дістатись до поховань, почали класти дерев'яні помости або російською — мостки. Вони і надали пізню назву тільки ділянці з похованнями російських літераторів.

Через три роки по заснуванню кладовища, (1759), тут спромоглися вибудувати першу невелику церкву. Церкви горіли і руйнувались, серед них була поруйнована і церква, вибудована за проектом архітектора Вікентія Беретті. Нині існуюча Воскресенська церква — пізня. За часів СРСР начиння церкви знищили, а приміщення зробили музеєм[1].

Саме на цьому цвинтарі ховали і жертв епідемій, особливо померлих з холерних бараків.

Серед перших дворян середньої руки, що були поховані тут, був Радищев Олександр Миколайович (1749-1802), російський письменник-самогубець і чиновник. Ставлення до самогубця і критика російської дійсності доби кріпацтва було прохолодним, а його поховання давно втрачене[1].

В 19 століттіРедагувати

На початку 19 ст. тут почали ховати і небагатих дворян, що померли в Петербурзі. Серед них Антон Дельвіг, поет і видавець, добрий знайомець поета Олександра Пушкіна[1]. Склалась традиція ховати тут випускників Царськосільського ліцею, що дорівнював освітою університету.

Коли з Франції перевезли до Петербурга труну з тілом померлого російського письменника Івана Тургенєва, поховання відбулося на Волковому кладовищі. В середині 19 ст. вже закріпилася традиція ховати небагатих дворян і різночинців-літераторів на Волковому кладовищі. Так виникають Літераторські мостки, найбільш упорядкована ділянка Волкова кладовища. З роками ця ділянка стала ознакою визнання літератора читачами столиці і імперії та набула престижу. Тут почали ховати багатіїв серед чиновництва чи купецтва, хоча високохудожні надгробки зустрічались нечасто.

У підрадянський періодРедагувати

Серед похованих тут — низка російський академіків і науковці

Згодом тут почали ховати радянських акторів і режисерів, театральних діячів і художників, високих чинів серед радянських музеїв, розташованих у Ленінграді.

Неповний перелік похованих і уславлених діячів минулогоРедагувати

 
Надгробок Олександра Брянцева, засновника першого театру для дітей
 
Подвійний надгробок Костянтина Сергєєва та Наталі Дудинської

Фотогалерея надгробківРедагувати

 
Надгробок Василя Олександровича Щавинського, науковця-хіміка і колекціонера живопису.

ДжерелаРедагувати

  • Нетунахина Г. Д., Удимова Н. И., Ленинградский музей городской скульптуры, 2 изд., Л., 1972;
  • Охотников И. В., Литераторские мостки, 3 изд., Л., 1972.
  • газета «Ильичёвец» від 15 жовтня 2005 р.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г газета «Ильичёвец» від 15 жовтня 2005 р.

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Літераторські мостки

Див. такожРедагувати