Вікіпедія

Літераторські мостки

музей-нектрополь для видатних діячів
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Літераторські мостки — ділянка Волкового цвинтаря в місті Санкт-Петербург, музей-некрополь, відоме завдяки похованням низки російських письменників, науковців, акторів , художників, архітекторів.

Літераторські мостки
рос. Литераторские мостки, трансліт. Литераторские мостки
Інформація про цвинтар
59°54′16″ пн. ш. 30°21′42″ сх. д.H G O
Країна Росія
РозташуванняФрунзенський район (Санкт-Петербург)
Волковський цвинтарd
Відкрито (вперше згадано:1802)
Статуспам'ятка архітектури[d]
Охоронний статусоб'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd[1]
Мапа
Літераторські мостки. Карта розташування: Росія
Літераторські мостки
Літераторські мостки
Літераторські мостки (Росія)
Інформація при вході на кладовище.
Літераторські мостки. Поховання академіка, науковця Івана Петровича Павлова.

Історія створення і побутування

ред.

У 18 столітті

ред.
 
Воскресенська церква Волкова кладовища. Фото 2013 р.

Кладовище дозволили створити за наказом урядового Сенату (тодішнього кабінету міністрів Російської імперії) 11 травня 1756 року[2]. Кладовище створили у тодішньому передмісті столиці — селі Волково. У Петербург у 18 ст. взимку неодноразово забредали голодні вовки. Назву села і кладовища пов'язують саме з вовками.

Неподалік цвинтаря розташовані Невський монастир та Чорна річка. Земельна ділянка була низка і заболочена, наближеність до річки сприяла частим повеням, що заливали могили. Аби дістатись до поховань, почали класти дерев'яні помости або російською — мостки. Вони і надали пізню назву тільки ділянці з похованнями російських літераторів.

Через три роки по заснуванню кладовища, (1759), тут спромоглися вибудувати першу невелику церкву. Церкви горіли і руйнувались, серед них була поруйнована і церква, вибудована за проектом архітектора Вікентія Беретті. Нині існуюча Воскресенська церква — пізня. За часів СРСР начиння церкви знищили, а приміщення зробили музеєм[2].

Саме на цьому цвинтарі ховали і жертв епідемій, особливо померлих з холерних бараків.

В 19 столітті

ред.

На початку 19 ст. тут почали ховати і небагатих дворян, що померли в Петербурзі. Серед них Антон Дельвіг, поет і видавець, добрий знайомець поета Олександра Пушкіна[2]. Склалась традиція ховати тут випускників Царськосільського ліцею, що дорівнював освітою університету.

Коли з Франції перевезли до Петербурга труну з тілом померлого російського письменника Івана Тургенєва, поховання відбулося на Волковому кладовищі. В середині 19 ст. вже закріпилася традиція ховати небагатих дворян і різночинців-літераторів на Волковому кладовищі. Так виникають Літераторські мостки, найбільш упорядкована ділянка Волкова кладовища. З роками ця ділянка стала ознакою визнання літератора читачами столиці і імперії та набула престижу.

На Літераторських містках поховано багато дореволюційних письменників лівих поглядів (М.О. Добролюбов, В.Г. Бєлінський, Д.І. Писарєв та інші).

У радянський період

ред.
 
План Літераторських містків, 1914 рік

Серед похованих тут — низка російський академіків і науковці

Тут же поховані мати В.І. Леніна та його сестри.

У 1935 році Літераторські містки були перетворені на відділ Державного музею міської скульптури. Сюди було перенесено останки літераторів з цвинтарів, які призначалися для знищення, - М.Г. Помяловського, А.А. Блока, І.А. Гончарова. У окремих випадках переносили лише надгробки, але з самі останки. На території некрополя налічується близько 500 надгробних пам'яток, зокрема мають значну художню цінність. У ході реконструкції Волківського цвинтаря та створення музею «Літераторські містки» було втрачено чи загублено могили багатьох видатних петербуржців, діячів вітчизняної історії, науки та культури.

Згодом тут почали ховати радянських акторів і режисерів, театральних діячів і художників, високих чинів серед радянських музеїв, розташованих у Ленінграді.

Неповний перелік похованих і уславлених діячів минулого

ред.
Головна категорія: Поховані на Літераторських містках (159)
 
Надгробок Олександра Брянцева, засновника першого театру для дітей
Файл:Могила артистов Константина Сергеева и Наталии Дудинской.JPG
Подвійний надгробок Костянтина Сергєєва та Наталі Дудинської

Фотогалерея надгробків

ред.
 
Надгробок Василя Олександровича Щавинського, науковця-хіміка і колекціонера живопису.
  •  
    Надгробок Леонтія Бенуа, архітектора.
  •  
    Поховання акторів Євгена Лебедєва та його дружини Натели Товстоногової
  •  
    Могила Агриппини Ваганової
  •  
    Надгрбок диригента Арвіда Янсонса та його дружини
  •  
    Надгробок Миколи Костомарова, історика
  •  
    Надгробок художника Віктора Орешнікова
  •  
    Похованна Михайла Кузміна, поета
  •  
    Надгробок Віри Засулич, революціонерки
  •  
    Надгробок письменника Аполлона Григор'єва
  •  
    Надгробок Дмитра Айналова, професора, історика мистецтва

Джерела

ред.
  • Нетунахина Г. Д., Удимова Н. И., Ленинградский музей городской скульптуры, 2 изд., Л., 1972;
  • Охотников И. В., Литераторские мостки, 3 изд., Л., 1972.
  • Некрополь «Литераторские мостки»: План-путеводитель / ФГУПСЗРПЦГиМ (центр «Севзапгеоинформ») ; Сост.: Ю. М. Пирютко и др. ; — Санкт-Петербург, 2008. — 160 с.
  • Сайт Літераторських містків

Примітки

ред.
  1. ↑ Постановление Правительства РФ № 527 от 10.07.2001
  2. ↑ а б в газета «Ильичёвец» від 15 жовтня 2005 р.

Посилання

ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Літераторські мостки

Див. також

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Літераторські_мостки